Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №309/3646/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/3646/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря - Форкош Е.Р., прокурора - Вакула Ю.В., захисника - Гнідець О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1ст.172-67 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Гнідець Олесі Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

З протоколу про вчинення адміністративного правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , будучи членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Хустська центральна районна лікарня ім.Віцинського О.П.», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, як суб`єкт декларування, згідно підпункту ґ) пункту 2 частини 1 статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, в порушення вимог ч.1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого періоду декларування (до 01.04.2025), а саме 08.08.2025 року подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Гнідець О.М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі. Вважає, що постанова є незаконною та необгрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що на виконання вимог законодавства ОСОБА_1 24.03.2025 подала декларацію про майновий стан за 2024 рік, однак помилково обрала тип декларації «кандидата на посаду» замість «щорічної». Після виявлення технічної помилки у типі декларації, 08.08.2025 ОСОБА_1 подала нову декларацію за типом «щорічна». Вважає, що відсутня об`єктивна сторона правопорушення. Позаяк декларацію було подано вчасно у березні 2025 року, а неточність у її типі є технічною помилкою, яка не впливає на своєчасність подання декларації. Також відсутня суб`єктивна сторона правопорушення оскільки ОСОБА_1 жодного умислу на вчинення правопорушення не мала.

Вразі, якщо суд прийде до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адмніністративного правопорушення, то просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю і оголосити їй усне зауваження, а провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП.

Прокурор подала Висновок у порядку ст. 250 КУпАП, де вказує про безпідставність апеляційних доводів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника - адвоката Гнідець О.М. яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, прокурора - Вакули Ю.В., яка заперечила щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в -г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінки і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дане адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого встановлення суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, і суб`єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, аналізуючи викладене можна зробити висновок про те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих. N 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення №428, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП та додатки до нього, випливає наступне.

Як зазначає у своїх поясненнях ОСОБА_1 , - декларацію за 2024 рік подала вчасно та в повному обсязі згідно чинного законодавства України, а саме - 24.03.2025 року, де зазначила усі необхідні відомості, які повинні міститися у такій електронній декларації, проте помилково обрала її тип як «кандидата на посаду» замість «щорічна».

У подальшому, коли ОСОБА_1 помітила таку незначну технічну помилку у декларації, вона одразу ж її виправила без зміни суті самої декларації.

Усе вищенаведене підтверджується «Послідовністю дій користувача "Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання цій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 .

У судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснила, що сталася технічна помилка, адже змінювати місце роботи і працевлаштовуватись в іншому державному органі юридичної особи публічного права наміру не мала.

Вказані обставини підтверджують відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, через відсутність при вказаних вище обставин суб`єктивної та об`єктивної сторін вказаного правопорушення. Не було також й безпосередньо несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як цього вимагає диспозиція ч.1 ст. 172-6 КУпАП, адже декларацію було подано вчасно, однак через неполадки у системі здійснено у технічну помилку.

Апеляційний суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

В той же час, ані протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ані оскаржувана постанова суду, не містять жодного доказу та жодного обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Прокурором в судовому засіданні, як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, також не надано доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що постанова районного суду щодо ОСОБА_1 є необґрунтованою та прийнятою з істотними порушеннями вимог КУпАП, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно неї - закриттю, у відповідності до ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Гнідець Олесі Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-6 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага