Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №308/18194/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/18194/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 лютого 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року у справі у справі № 308/18194/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 788269211 від 23.11.2021 у розмірі 69 073,40 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі сплати судового збору 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 6000,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 23.11.2021 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідач уклали у формі електронного документа з використанням електронного підпису кредитний договір № 788269211 (надалі - Кредитний договір). Відповідачем кредитний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV29М5F. Так, 23.11.2021 о 12:41:31 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. Умовами вказаного договору передбачено що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинення вказаних дій відповідачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 23.11.2021 перерахувало грошові кошти в сумі 22 000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 . Отже, первісний кредитодавець свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року, та дія такого в подальшому продовжувалась відповідними договорами.

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №174 від 22.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 68 393,60 грн. Тобто, право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 22.02.2022, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

04.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Позивач зазначив, що на момент подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 788269211 від 23.11.2021 становить 69 073,40 грн, яка складається з 22 000 грн - заборгованості за кредитом та 47 073,40 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

За наведених обставин позивач указує про наявність підстав для звернення до суду з вказаним позовом.

З врахуванням наведеного ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути із ОСОБА_1 , на свою користь заборгованість за кредитним договором № 788269211 від 23.11.2021 у розмірі 69 073,40 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 гривень.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє адвокатка Хлопкова М.С., оскаржило таке в апеляційному порядку та просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити у повному обсязі.

У своїх доводах щодо належної вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до боржника за кредитним договором, апелянт посилається на п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яким визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Вказує, що відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог. Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора ТОВ «Таліон Плюс».

Зазначає, що важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого включений кредитний договір № 788269211 від 23.11.2021, укладений 22.02.2022, тобто через два місяці після укладення кредитного договору як помилково вважає суд першої інстанції. Реєстр прав вимоги підписаний сторонами, містить всі необхідні дані та є достатнім доказом передачі права вимоги.

23.02.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 0224-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 69 073,40 грн.

Зауважує, що передача прав здійснюється в момент підписання відповідного реєстру, що засвідчує відступлення прав від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

04.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фнанс» до скаржника перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 69 073,40 грн.

Посилаючись на вищезазначене, вважає, що позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 788269211 від 23.11.2021.

На думку апелянта, обставини та докази спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набував права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки перехід цих прав відбувся на підставі підписаного Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.

Право вимоги по кредитному договору № 788269211 від 23.11.2021 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на коритсть ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому скаржнику на підставі реєстру, який оформлений належним чином.

В апеляційній скарзі апелянт також наводить розрахунок сум судових витрат, які поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які просить стягнути на свою користь із відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Натомість апелянт подав суду додаткові пояснення, в яких зокрема посилається на практику апеляційних судів та на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, у якій узагальнено судову практику щодо правомірності переходу права вимоги на підставі договору фактору від № 28/1118-01 від 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у цій справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 23.11.2021 було укладено кредитний договір кредитної лінії № 788269211 на суму 22 000 грн у електронній формі з використанням електронного підпису (а.с.23-30).

Відповідно до пункту 1.1 договору кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 22 000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. На підставі пункту 1.7 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період). Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пунктів 1.9.1, 1.9.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 3,65 процента річних, що становить 0,01 процентів від суми кредиту за кожен день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35 процентів річних, що становить 0,99 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що складають 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.12.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23.11.2021 зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, 17.01.2003, РНОКПП НОМЕР_3 , адресу реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с.45).

Матеріали справи містять Довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніео швидка фінансова допомога», згідно якої: позичальник: ОСОБА_1 Адреса проживання: АДРЕСА_2 ; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 Паспорт НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, 17.01.2003; Договір №: 788269211 від 23.11.2021 12:41:31 Сума кредиту: 22 000 грн. 00 коп. Строк кредитування: 30 (тридцять) Процентна ставка: 0,01 % в день Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 Номер телефону: НОМЕР_4 ; Заявка на кредит подана: 23.11.2021 року, о 12:40 Договір відправлений позичальнику: «23» листопада 2021 року. Акцепт оферти позичальником (підписання договору Одноразовим ідентифікатором). Одноразовий ідентифікатор MNV29M5F; Ідентифікатор відправлено позичальнику: 23.11.2021 12:40:57; Номер телефону: НОМЕР_4 ; Ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству: 23.11.2021 12:41:31 Перерахування грошових коштів позичальнику 23.11.2021 12:41:43.

На підставі платіжного доручення АТ «ТАСКОМБАНК» від 23.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ Чірікусу О.О., за договором № 788269211 від 23.11.2021 у сумі 22 000 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 65, 66-68).

З огляду на вище наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт укладення Кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем та факт отримання останнім кредитних коштів у сумі 22 000 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктами п.3.1.1. - 3.1.3 Договору визначено порядок сплати фінансування належної до сплати суми грошових коштів, що встановлюється у кожному Реєстрі прав вимог окремо і сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимог, якщо інші умови не погоджені шляхом укладання додаткових угод. Фінансування сплачується на рахунок, зазначений у Розділі 13 Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Згідно з п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Додатковими угодами від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, від 31.12.2022 року, від 31.12.2023 року продовжувався строк дії вищевказаного договору факторингу.

У подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024.

04.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 0409/24.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 788269211 від 23.11.2021 на підставі договору факторингу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факт передання права грошової вимоги за договором кредитної лінії № 788269211 від 23.11.2021 первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до «Юніт Капітал».

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За кредитним договором банка бо інша фінансова установа(кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1054ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїї, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, а відтак не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».

Твердження позивача в апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції передання прав вимоги відповідно до реєстрів боржників та укладення додаткових угод, якими неодноразово продовжувався строк дії договорів факторингу, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки реєстри боржників та додаткові угоди самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору та його невід`ємними частинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України можливо передати за договором факторингу право грошової вимоги, строк платежу за якою ще не настав, тобто право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), але на день передачі такого майбутнього права (укладення договору факторингу) саме зобов`язання вже має існувати.

Верховний Суд у постанові від 07.0.2026 у справі № 727/2790/25, на яку посилається апелянт, зокрема, виснував:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Оскільки в даній справі Договір факторингу було укладено за три роки до підписання Кредитного договору № 788269211 від 23.11.2021, на момент відступлення не існувало жодного зобов`язання позичальника, а грошова вимога не існувала ані юридично, ані фактично.

Таким чином на момент укладення спірного договору факторингу фактор не був кредитором, а боржник ще не існував як сторона зобов`язання, між учасниками спірних правовідносин був відсутній будь-який правовий зв`язок. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем фактично створені умови, за яких позичальник буде обмежений у захисті своїх прав за формальної наявності низки договорів факторингу, що суперечить принципу правової визначеності.

Враховуючи, що кредитний договір не містить посилань на вказаний договір факторингу, а вимога не була індивідуалізована (згідно з висновками Верховного Суду у справі № 727/2790/25), автоматичного переходу прав не відбулося. Таким чином, відсутність правового зв`язку між учасниками на момент факторингу унеможливлює відступлення такої вимоги як «майбутньої».

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів:

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2026року.

Головуючий

Судді: