Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №596/1268/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. Справа № 596/1268/25

Провадження № 2-а/596/6/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Митражик Е.М.

при секретарі судового засідання Рудніцької О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Югов С.А. звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 і просить визнати протиправною та скасувати постанову №2108 від 21.07.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень. В позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що постанову №2108 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 21.07.2025 року ним отримана 02.09.2025 року, коли ним отримано поштове відправлення (штрих-код НОМЕР_1 ) з примірником спірної постанови.

Посилається на те, що згідно оскаржуваної постанови №2108 від 21.07.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач без поважних причин не з`явився 02.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Гусятин) за повісткою № НОМЕР_2 , внаслідок чого порушив вимоги абзацу 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на дату притягнення до адміністративної відповідальності). Вважає, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, яка передбачена ст.ст.277-2, 285 КУпАП, що є істотним порушенням права на належний правовий процес та справедливий розгляд справи. Посилається на те, що в постанові відповідач зазначено про порушення позивачем вимог абзацу 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на дату притягнення до адміністративної відповідальності), проте, вищевказаної норми (абзац 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») в законі не існує. Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, має чітко встановлений склад, для притягнення особи до відповідальності необхідно довести, що вона порушила конкретний пункт конкретної статті закону. У цьому випадку, таке доведення відсутнє, оскільки норма, на яку посилається відповідач, не існує. Таким чином, висновок начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства не може бути визнаний правомірним, і постанова, винесена на його підставі, підлягає скасуванню.

Окрім того, у відповідності до вимог абз.2 п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку №270 рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК". Вказаних вимог дотримано не було, працівниками об`єкта поштового зв`язку позивача не проінформовано (у вищевказаний спосіб) за місцем його проживання про наявність для нього повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 , а сам позивач стверджує, що повістку №3504942 не отримував, про її наявність не знав. Доказів протилежного оскаржувана постанова не містить. Сторона позивача посилається на те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 21 липня 2025. Однак, відповідач, всупереч вимогам ч.1 ст.268 КУпАП, розглянув справу без позивача, чим порушив його право на захист. Тобто, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів ч.1 ст.268 КУпАП виключало можливість її розгляду. Крім того, в порушення вимог ст.285 КУпАП відповідачем оскаржувана постанова позивачу не оголошувалась негайно після закінчення розгляду справи, а також її копія протягом трьох днів позивачу не вручена і не надсилалась. Враховуючи вищенаведене, сторона вважає, що постанова №2108 від 21.06.2025 винесена відповідачем за відсутності: - належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП; - безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача відповідачем виконані вимоги ст.ст. 254-256, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП.

Ухвалою суду від 15.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 , представник адвокат Югов С.А. в судове засідання не з`явилися. Від адвоката Югова С.А. надійшла до суду заява про слухання справи в його відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З матеріалів справи слідує, що згідно постанови за №2108 по справі про адміністративне правопорушення від 21 липня 2025 року складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 встановлено, що «15 липня 2025 року о 15 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 житель м.Хоростків, Чортківський р-н, доставлений органами Національної поліції в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . Під час звірки облікових даний було виявлено адміністративне правопорушення, а саме що громадянину ОСОБА_4 , відповідно до пункту 302 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №3504976 засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.00 02.06.2025р. для уточнення даних.

ОСОБА_4 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з`явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статі 22 України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначено, що громадяни зобов`язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 2 ст. 26 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 3 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсутті або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Однак, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_4 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці.

Таким чином, громадянин ОСОБА_4 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49, та порушив вимоги абз. 7 п.3. ч.1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що громадянин ОСОБА_5 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 гривень 00 копійок.

Графи «копію постанови отримав», «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» не заповнені.

Відповідальність за ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частиною другою статті 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Як встановлено, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 направлялась та була вручена повістка про необхідність прибути на 02.06.2025 року на 14.00 год. до ТЦК та СП для уточнення даних. На переконання суду, відповідачем не доведено, що позивачу було відомо про необхідність з`явитися 02.06.2025 року на 14.00 год. до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і він незважаючи на це не з`явився.

Як слідує з даних застосунку «Резерв +» Інформація з реєстру Оберіг містяться дані про надану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (тип відстрочки п.3 ч.1 ст.23)(а.с.9).

Отже, умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, не доведений «поза розумним сумнівом». Як встановлено, відповідачем не подано жодних доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення та не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, а також не доведено правомірності процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

З урахуванням викладеного, встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

При цьому суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, на спростування вимог позивача будь-яких належних та допустимих доказів чи пояснень не надано.

Судом вживалися заходи щодо витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у якій було винесено оскаржувану постанову. Проте представник відповідача ухвалу суду не виконав та матеріали справи разом з доказами доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не надав.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, з суворим дотриманням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи також відсутні докази інформування позивача про притягнення до адміністративної відповідальності або докази, які б свідчили про ухилення останнього від отримання повідомлення про час та місце розгляду справи.

Суд вважає, що посадовими особами не була дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Недотримання процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є ще однією підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б об`єктивно підтверджували факт порушення позивачем приписів ч.3 ст.210-1 КУпАП, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, а тому постанова №2108 від 21 липня 2025 року, підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач просить про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови від 21.07.2025 року він дізнався 02.09.2025 року. З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений з поважної причини.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 72-77, 139, 205, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якого діє адвокат Югов Сергій Анатолійович (на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1116231 від 09.09.2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_6 №2108 від 21 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень – скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Елла МИТРАЖИК