Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №308/3330/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3330/25

2/308/1070/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - Розмош В.І., Іскоростенський Д.А.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Масяк Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,

про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з неї 60 000,00 грн суми завданих збитків та 100 000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є власницею частки житлового будинку площею 101,1 кв. м, сараю, огорожі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 18.02.2025, довідкою Архітектурно-планувального бюро від 11.02.2025 № 123, технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 08.08.2002 за інвентарним номером 6208 та реєстровим номером 2772. Іншим співвласником зазначеного майна, а саме 1/2 частки, є відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренко М.В. 21.05.2024, спадкова справа № 320/2023, зареєстрована в реєстрі за № 3-484, яка успадкувала цю частку майна від своєї матері ОСОБА_3 , 1948 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 1983 року, між позивачкою та відповідачкою, а також померлою матір`ю ОСОБА_3 постійно виникали та продовжують виникати суперечки щодо порядку користування і володіння спільним майном, а також його обслуговуванням. Відповідачка та померла ОСОБА_3 не допускали позивачку до спільного майна, створюючи перешкоди та маніпуляції. В останні роки ні позивачка, ні відповідачка в цьому будинку не проживають. У силу свого віку позивачка не має можливості регулярно відвідувати будинок. Від сусідів ОСОБА_1 нещодавно дізналася, що ще в 2022 році у її домоволодінні відбулася пожежа, яка пошкодила їхнє з ОСОБА_2 спільне майно, а саме сарай (орієнтовна вартість 30 000 тис. грн), споруду дерев`яного туалету (орієнтовна вартість 5 000 тис. грн), пошкоджено фасад будинку та його покрівлю (орієнтовна вартість 20 000 тис. грн), вибито вікна, пошкоджено огорожу із сусідами орієнтовною вартістю 10 000 тис. грн), спалено ондулін (орієнтовна вартість 40 000 тис. грн), який був закуплений ОСОБА_1 для перекриття даху спільного будинку, спалено дерев`яні двері до підвалу домоволодіння (орієнтовна вартість 5 000 тис. грн), знищено металеву коптильню, а також можливо й інші речі, що знаходилися на подвір`ї та в будинку. За інформацією ГУ ДСНС в Закарпатській області, пожежа виникла у результаті дій саме ОСОБА_2 . На думку ОСОБА_1 , орієнтовна вартість завданих збитків складає близько 120 000 тис. грн, з яких сума збитків, завданих ОСОБА_1 як співвласнику майна, складає близько 60 000 тисяч гривень. Поряд з цим, внаслідок знищення та пошкодження відповідачкою її майна позивачка зазнала надзвичайно великих душевних страждань через порушення її права власності на домоволодіння, а також через те, що особа, яка пошкодила її майно, протягом майже трьох років так і не повідомила їй про пожежу, добровільно не відшкодувала і не має наміру відшкодувати заподіяні матеріальні збитки або ж провести ремонтно-відновлювальні роботи. Позивачка є пенсіонером, а хвилювання та думки з приводу цієї події тримають її у постійній нервовій та психологічній напрузі, що впливає на її здоров`я та відносини у сім`ї. У зв`язку з цим вважає, що відповідачка зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, яку позивачка оцінює в 100 000,00 гривень. Крім того, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 77 811,00 гривень.

Таким чином, позивачка просить суд стягнути з відповідачки на її користь 160 000 тис. грн, зокрема, 60 000 тис. грн завданих збитків, 100 000 тис. грн сума моральної шкоди, витрати на правничу допомогу в розмірі 77811,00 грн та сплачний нею судовий збір.

Сьомого квітня 2025 року ОСОБА_2 подала до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнала з огляду на те, що позивачка не надала жодного достовірного доказу того, що нею та її померлою матір`ю ОСОБА_3 створювалися перешкоди та маніпуляції в користуванні спільним майном. Сам факт пожежі ОСОБА_2 не оспорює, однак, вказує, що позивачка не надала жодного доказу її безпосередньої причетності до інциденту пожежі, а до адміністративної відповідальності за це вона не притягалася. Вважає, що ОСОБА_1 , як співвласниця майна, також несе відповідальність за збереження спільного майна. Сума судових витрат штучно накручена та не доведена жодним письмовим доказом. Позовна заява подана з метою одержання матеріальної вигоди шляхом заявлення неправомірних позовних вимог та спроби очорнити персональну репутацію як відповідачки, так і її померлої матері ОСОБА_3 . Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Десятого квітня 2025 року позивачка надала суду відповідь на відзив, у якій вказала на необґрунтованість тверджень ОСОБА_2 , зазначила, що факт заподіяння відповідачкою шкоди майну підтверджується відповідними листами ГУ ДСНС в Закарпатській області, наданими на запити представника позивачки. З метою встановлення дійсного розміру збитків, на замовлення ОСОБА_1 , суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 була проведена незалежна оцінка, за результатами якої сума завданих збитків складає 92 275 грн, відповідно сума збитків, завданих ОСОБА_5 як співвласниці складає 46 137,50 гривень.

Покликаючись на результати проведеної оцінки, ОСОБА_1 долучила до відповіді на відзив заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачки 152 137,00 грн, зокрема: 46 137,50 грн – сума завданих збитків, 100 000 грн – сума моральної шкоди, 6 000,00 грн – вартість оцінки завданих збитків.

У відзиві на заяву про уточнення позовних вимог відповідачка проти такої заяви заперечує, стверджує, що в день виникнення пожежі не відвідувала будинок і не спалювала там суху рослинність. Вважає звіт про оцінку від 28.02.2025 № 52/02/125 необ`єктивним та сумнівним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивачка підтвердила заявлені раніше позовні вимоги. Зазначила, що додані нею до позову документи, зокрема, акт про пожежу, складений працівниками ДСНС, та звіт про причини виникнення пожежі підтверджують факт пожежі у будинку АДРЕСА_4 , та чітко вказують на причину пожежі. Додала, що причина пожежі вказана в акті про пожежу як ймовірна через те, що, відповідно до діючих нормативно-правових актів, працівники ДСНС не можуть чітко встановити причини пожежі. Пояснила, що не зверталася щодо факту виникнення пожежі в даному будинку відразу після пожежі, так як дізналася про це тільки у кінці 2024 року. Додала, що їй було відомо про смерть її сестри, однак, вона не з`являлася у вказаний будинок тільки по тій причині, що не мала ключів від замків. Згодом позивачка змінила замки на будинку та навіть надіслала нові ключі відповідачці, яка їх навіть не отримала на пошті. Стверджувала, що відповідачку не притягнули до адміністративної відповідальності за вчинення пожежі тільки тому, що представники поліції не змогли знайти її за місцем проживання.

Представник позивачки у судовому засіданні зазначив, що факт пожежі підтверджується актом про пожежу, листом ГУ ДСНС в Закарпатській області від 29.07.2025, звітом про причини виникнення пожежі, показаннями свідків, отриманими одразу після пожежі. Додав, що відповідачка одразу після пожежі повинна була звернутися до поліції, а не замінювати пошкоджене пожежею майно самостійно, позаяк зі Звіту про причини виникнення пожежі зрозуміло, яке саме майно було знищено. Крім того, вартість знищеного майна, яка зазначена у Звіті, відповідає вартості подібного майна, згідно з даними у мережі Інтернет. Просив заявлений позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила повністю, покликаючись на те, що її вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, протокол про адміністративне правопорушення щодо вчинення пожежі відносно неї складений не був і не міг бути складений. Зауважила, що на момент виникнення пожежі ще була жива її мати ОСОБА_6 , яка на той момент була власницею будинку і можливо в момент пожежі перебувала в ньому. Однак, з незрозумілих причин жоден документ, який складений у зв`язку з виникненням даної пожежі, не містить ні відомостей про власницю, ні її показань чи пояснень з приводу пожежі. За наслідками пожежі позивачка не зверталась ні до органів поліції, ні до відповідачки навіть тоді, коли в 2024 році дізналась про неї. Зазначила, що сума збитків, завданих пожежею, зазначена у Звіті про причини виникнення пожежі, не відповідає дійсності.

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, виходячи з такого. Відповідачка до адміністративної відповідальності не притягалася, тому звинувачення у її бік з боку сторони позивачки є безпідставними та необґрунтованими, адже позивачка покликається тільки на загальні підстави відшкодування шкоди. На момент виникнення пожежі цей будинок належав на праві власності позивачці та матері відповідачки - ОСОБА_7 , яка на момент пожежі була жива та могла би відповідати за заподіяну шкоду як співвласниця. Однак, незрозумілим чином після пожежі її не було допитано як власницю та не було встановлено її місце знаходження на момент пожежі. Одразу після пожежі позивачка, як співвласниця, жодних претензій до ОСОБА_3 , тобто своєї рідної сестри, не заявляла. Таким чином, відповідачка вважає, що причиною виникнення у позивачки та її представника претензій до відповідачки є матеріальна зацікавленість та намір перешкоджати відповідачці належним чином розпорядитися її часткою у спільному майні, зокрема, примусити відповідачку передати свою частку у праві власності на даний будинок сину позивачки - адвокату Розмошу В.І., який одночасно є представником позивачки у даній справі. Разом з тим, такі претензії могли бути пред`ялені відповідачі як спадкоємцю протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовна заява подана до суду тільки 05.03.2025, тобто через 2 роки і 8 місцяів, у зв`язку з чим строк позовної давності пропущений, на підставі чого у задоволенні позову слід відмовити. Разом з тим, представник відповідачки звернула увагу суду на те, що, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником 1/2 частки будинку АДРЕСА_4 є ОСОБА_8 , який набув право власності на дану частку 09.09.2025 на підставі договору дарування від 09.09.2025. Додала, що на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачка подала суду тільки консультативний висновок лікаря із зазначення діагнозу, але це не є належним підтвердження того, що позивачці були заподіяні моральні страждання саме у зв`язку із виникненням пожежі в будинку.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Як вбачається з довідки, виданої КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради 11.02.2025 № 123, житловий будинок АДРЕСА_4 станом на 31.12.2012 був зареєстрований за № 2772 у книзі № 29 за: ОСОБА_1 – частки будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-3847 та ОСОБА_3 – частки будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-5126.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 18.02.2025, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить частки житлового будинку в АДРЕСА_4 .

З копії свідоцтва про право на спадщину, виданого 21 травня 2024 року, спадкова справа № 320/2023, вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_3 , 1948 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримала частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_4 та приватизовану земельну ділянку за кадастровим № 2110100000:49:001:0141, яка знходиться в АДРЕСА_4 .

З листа ГУ ДСНС у Закарпатській області за № 52.04-1018/52.11-01 вбачається, що в Ужгородському РУ ГУ ДСНС у Закарпатській області зареєстровано 1 (одну) пожежу, яка виникла 23.05.2022 у надвірній споруді за адресою АДРЕСА_4 . За фактом пожежі сформовано справу про пожежу № 727, складено відповідний Акт про пожежу, висновок з ймовірною причиною виникнення пожежі та фототаблицю до звіту про причину виникнення пожежі. Разом з цим, Ужгородським РУ ГУ ДСНС у Закарпатській області направлено матеріали до Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області по факту виникнення вищевказаної пожежі для прийняття рішення, наявність у діях винної у виникненні пожежі особи ознак адміністративного правопорушення та необхідного вжиття заходів адміністративного впливу до неї. До даної відповіді надано копії матеріалів по факту пожежі, а саме, акт про пожежу, звіт про причину пожежі та фототаблицю до звіту. Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, виходячи з інформації, отриманої від очевидців, на зазначеній території дворогосподарства донька власниці ОСОБА_3 проводила прибирання сухої рослинності з подальшим складуванням та спаленням. Згідно з висновком, ймовірною причиною виникнення пожежі, яка виникла 23 травня 2022 року у надвірній споруді (власник: ОСОБА_3 , 1948 р.н.) за адресою: АДРЕСА_4 є необережне поводження з вогнем під час спалювання сухої рослинності.

З відповіді Ужгородського районного управління поліції ГУНП у Закарпатській області від 26.02.2025 за № 25582-2025 вбачається, що під час розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІКС ІПНП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області № 7836 від 26.05.2025, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 77-1 КУпАП складається посадовими особами ДСНС та не належить до компетенції Національної поліції України. З метою встановлення особи, причетної до загорання у приватному дворі за адресою: АДРЕСА_4 , було відвідано можливе місце проживання громадянки ОСОБА_2 для опитування її щодо обставин загорання. Однак, після неодноразового відвідування вищевказаної адреси на спроби викликати мешканців будинку ніхто не відчинив двері. Зі слів сусідки ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , їй невідомо, хто проживає в квартирі АДРЕСА_6 , з громадянкою ОСОБА_2 вона не знайома.

31 січня 2025 року ОСОБА_2 направила на адресу ОСОБА_1 нотаріально завірену заяву, якою повідомила, що має намір продати належну їй на праві приватної власності частки житлового будинку та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:49:001:0141, що знаходяться в АДРЕСА_4 . Вартість частки будинку складає 526630,00 грн, а вартість земельної ділянки складає 1620000,00 грн, разом вартість частк будинку та земельної ділянки складає 2146630,00 гривень. Покликаючись на ст. 362 Цивільного кодексу України, враховуючи, що ОСОБА_1 , як співвласник житлового будинку, має переважне право купівлі цих об`єктів, просила протягом одного місяця з дня отримання заяви письмово повідомити про бажання або відмову придбати вищевказане майно.

18 лютого 2025 року ОСОБА_1 листом повідомила ОСОБА_2 про прийняття її пропозиції та бажання придбати запропоновані об`єкти із запропонованою вартістю.

25 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н. адвокатський запит № 20/02 з проханням повідомити про час, дату та місце укладення у м. Ужгород договору купівлі-продажу частки будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:49:001:0141, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною вартістю 2 146 630,00 грн, а також надіслати проєкт договору купівлі-продажу вищевказаного майна для розгляду та надання можливих пропозицій.

Одночасно, 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 щодо проведення оцінки розміру матеріального збитку, заподіяного майну внаслідок пожежі, яка мала місце 23.05.2022. Відповідно до висновку про оцінку № 52/02/125 від 28.02.2025, розмір матеріального збитку, заподіяного власникам майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у результаті пожежі, що виникла 23.05.2022 за адресою: АДРЕСА_4 з урахуванням технічного стану та фізичного зносу станом на дату оцінки 28.02.2025 становить 92 275,00 гривень.

З інформаційної довідки № 455466630 від 08.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 09.09.2025 було зареєстровано право власності на 1/2 частки будинку АДРЕСА_4 за ОСОБА_8 . Підстава для державної реєстрації – договір дарування, сері та номер 502, виданий 09.09.2025 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк С.В.

Оцінивши належним чином зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно)яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно): спільної часткової або спільної сумісної. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статті 356 ЦК України, спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності .

Так, у статті 322 ЦК України закріплено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, закон покладає обов`язок з утримання спільного майна на всіх співвласників у межах, що відповідають розміру їх часток у праві спільної власності.

Під тягарем права власності прийнято розуміти сукупність обов`язків власника, пов`язаних з володінням, користуванням, управлінням тощо стосовно належного йому майна. Наявність двох та більше співвласників щодо одного об`єкта права власності покладає тягар права власності на всіх співвласників.

Згідно з ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, згідно з ст.ст. 11, 1166 ЦК України, підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні указаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (стаття 179 ЦПК України).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України 2004 року), окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189, 212 ЦПК України, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.

З матеріалів справи судом встановлено, що у звіті про причину виникнення пожежі зазначено про ймовірну причетність ОСОБА_2 до виникнення пожежі на території дворогосподарства, що підтверджується словами очевидців. При цьому, як встановлено судом у ході розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення за ст. 77-1 КУпАП відносно відповідачки запроваджена не була, протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 77-1 КУпАП відносно ОСОБА_2 не був складений ні працівниками Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, ні посадовими особами ГУ ДСНС в Закарпатській області.

ОСОБА_2 , заперечуючи позовні вимоги, у ході судового розгляду неодноразово вказує не тільки на свою непричетність до виникнення пожежі, а й на свою відсутність на території домоволодінняув день виникнення пожежі.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи представника відповідачки про те, що на момент виникнення пожежі була жива мати відповідачки та одночасно рідна сестра позивачки – ОСОБА_3 , яка на той момент була співласником будинку спільно із позивачкою та несла відповідальність за його збереження. При цьому, відомостей про те, що позивачка заявляла претензії матеріального чи морального характеру до ОСОБА_3 як до співласниці будинку за її життя чи до відповідачки ОСОБА_2 як її спадкоємиці протягом шести місяців після її смерті, судом не встановлено.

Водночас, позивачкою та її представником на підтвердження заявлених позовних вимог не надано доказів причетності відповідачки ОСОБА_2 до виникнення пожежі, що мала місце 23.05.2022 за адресою: м. Ужгород, вул. Запорізька, 31. З долучених до позовної заяви матеріалів вбачається лише вказівка на ймовірну причетність відповідачки до вказаної пожежі. Доказів, які б вказували на доведеність факту її причетності, наявності в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення (зокрема, і такої обов`язкової складової як вина), передбаченого ст. 77-1 КУпАП, чи будь-якого іншого протиправного діяння, суду стороною позивача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачка належним чином спростувала свою вину та будь-яку причетність до виникнення пожежі, а доводи сторони позивача не зайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 60 000,00 грн суми завданих збитків задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки моральної шкоди слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які зумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування моральної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення. При цьому, позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Таким чином, слід виснувати, що виникнення права на компенсацію моральної шкоди закон пов`язує з наявністю факту порушення прав особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, у ході розгляду справи, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить висновки, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок знищення та пошкодження її майна відповідачкою ОСОБА_2 вона зазнала надзвичайно великих душевних страждань через порушення її права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , яке полягає у неможливості нормального його використання. Більш того, зазнала не мало переживань та страждань з приводу того, що особа, яка пошкодила її майно та повинна відповідати за свої протиправні дії, протягом майже трьох років так і не повідомила їй про пожежу, не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки або ж провести реальні ремонтно-відновлювальні роботи. Хвилювання та думки про те, як відновити позивачці своє майно, враховуючи, що вона є пенсіонером, тримають її у постійній нервовій та психологічній напрузі, що впливає на її здоров`я (постійні головні болі, підвищення артеріального тиску тощо) та відносини у сім`ї. Крім того, візуальне спостереження за домоволодінням до пожежі та після, зміна екстер`єру та інтер`єру домоволодіння (сліди пожежі тощо) створює дискомфорт та порушує спокій позивачки, погіршує настрій, що призводить до психічного розладу та нервових переживань. Позивачка витратила не мало часу та нервів для організації процесу проведення оцінки завданих її майну збитків, звернення через адвоката до ДСНС, національної поліції та інших органів, фіксування факту пожежі, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди та доведення вини відповідачки у її заподіянні, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім`ю, власні захоплення тощо.

При цьому, слід констатувати, що позивачка та її представник не надали жодного вагомого доказу на підтвердження понесених позивачкою моральних страждань чи погіршення стану здоров`я, а також наявності причинного зв`язку між ними та діями чи бездіяльністю відповідачки.

Крім того, як зазначалось вище, заст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується за наявності вини, при цьому вина відповідачки у заподіянні моральних страждань позивачці чи погіршенні стану її здоров`я не доведена, як і недоведеним є сам факт протиправної поведінки відповідачки.

Обставини, на які покликається позивачка як на підставу позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, за відсутності належних та допустимих доказів не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

На підставі наведеного, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження сукупності обставин, вказаних у позовній заяві, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд також не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

У зв`язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати, понесені позивачем у зв`язку із сплатою судового збору слід віднести на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 141, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174, 526, 549-551, 611, 612, 625, 651, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева