Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №510/1317/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1317/25

Провадження № 2/510/562/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 лютого 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 41300 грн. 00 коп., -

В С Т А Н О В И В

Відповідачка ОСОБА_2 у судові засідання, які призначалися на 22.10.2025р., 12.11.2025р., 17.12.2025р., 05.02.2026р., будучи належним чином сповіщена, не явилась, про причину неявки суд не сповістила, була попереджена, що на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки, справа буде розглянута у її відсутності на підставі даних, що є в матеріалах справи. Відзиву щодо позову не надала.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Златі Н.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу розглянути у її відсутності.

Згідно із ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із цими обставинами суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. Представник позивачки проти заочного розгляду справи не заперечував.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: розрахунок заборгованості за позикою, 3% річних, пені та інфляції за період з вересня 2023р. по червень 2025р., виконаний позивачкою; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 – помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.08.2024р. №1856; копія витягу від 26.08.2024р. про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом в Спадковому реєстрі; копія витягу від 04.06.2024р. про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_2 ); копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; фотокопії скріншотів телефонної переписки відповідачки із ОСОБА_1 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , діюча через свого представника – адвоката Златі Н.С., звернулась до суду із відповідним позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 1000 доларів США, які станом на 27.06.2025р. становлять 41300 грн. 00 коп., зазначивши, що 07.09.2021р. її син ОСОБА_3 із ОСОБА_2 уклали договір позики, про що свідчить переписка в мобільному за стосунку «Телеграм», за умовами якого ОСОБА_3 перерахував, а ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в сумі 1000 доларів США. Відповідачка зобов`язалась у термін до 07.09.2023 року повернути ОСОБА_3 зазначену грошову суму, однак свої зобов`язання по теперішній час не виконала. За домовленістю сторін позика була безвідсотковою. Після спливу терміну, на якій була видана позика, відповідачка гроші не повернула. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті у передбачений законом строк спадщину прийняла його матір – ОСОБА_1 – позивачка у справі. На день звернення позивача із позовом до суду (27.06.2025р.) із вимогами про стягнення боргу відповідачка борг не повернула, залишилися невиконаними боргові зобов`язання: основна сума боргу – 41300,00 грн.; інфляційні збитки – 8136,76 грн.; 3% річних – 2234,00 грн.; пеня – 21946,72 грн.

Вирішити спір у досудовому порядку неможливо, позивачка звернулась із позовом до суду, яким просить стягнути з відповідачки основну суму боргу – 41300,00 грн.; інфляційні збитки – 8136,76 грн.; 3% річних – 2234,00 грн.; пеню – 21946,72 грн., а також судові витрати -1211,20 грн. судового збору.

На підтвердження позовних вимог представник позивачки посилався на фактично укладений договір позики, про що свідчить переписка в мобільному за стосунку «Телеграм».

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

07.09.2021 року сторони у справі уклали договір позики. При укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: суми позики (1000 доларів США) і строку повернення позики (через два роки). Між сторонами не була оформлена розписка на отримання ОСОБА_2 грошей. Факт укладення домовленості підтверджується телефонною перепискою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , фотоскріни якої були надані суду. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягав виконанню обома сторонами.

ОСОБА_3 - позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, коли перерахував 07.09.2021 року ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США. Виконання позичальником зобов`язань за договором підтверджується текстом переписки. Обов`язок позичальника повернути позику передбачено умовами договору позики (в телефонній переписці вказано на дворічний строк позики) і положеннями ст.1049 ЦК України.

Як виходить із матеріалів справи, відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконала, позичені на певний строк грошові кошти – не повернула. У зв`язку із смертю ОСОБА_3 та прийняттям після його смерті спадщини його матір`ю – позивачкою у справі, право вимоги належить ОСОБА_1 , як спадкоємцю після смерті сина.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору, однак за згодою сторін договору, договір позики може бути укладений в нотаріальній формі. У даному випадку договір позики сторони оформили в письмовій формі, але не посвідчували у нотаріуса. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою з моменту фактичного передання речей, визначених родовими ознаками, позикодавцеві (із рук в руки) або з моменту зарахування грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця.

Верховний Суд України, який у своїй Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми боргу – 41300 грн. є законними, знайшли своє підтвердження, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної суми боргу, позивачка також просив стягнути і: інфляційні збитки – 8136,76 грн.; 3% річних – 2234,00 грн.; пеню – 21946,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змагальність сторін у процесі залишається одним із найбільш важливих принципів судочинства. Принцип змагальності передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають однакову можливість повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду відповідні докази, що підтверджують або спростовують певні факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення позитивного для себе рішення. Відповідачка, будучи належним чином повідомлена, у судові засідання не явилась, відзиву на позов не надала, яких-небудь додаткових доказів також. У зв`язку із цим, суд прийняв рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у даному цивільному спорі, суд критично відноситься до того, що сторонами позики не була дотримана письмова форма договору позики або хоча принаймні розписка про отримання грошей. Виходячи із вимог ЦПК України та й взагалі вимог до написання будь-якого ділового письмового документу, передбачається, що такий документ повинен містити певні письмові реквізити та істотні умови договору позики (предмет (гроші, їх сума) та строк на який надаються кошти у борг). Такі вимоги сторонами позики не були дотримані. Але, на думку суду, цьому є логічне пояснення, оскільки як виходить з тексту телефонної переписки, ОСОБА_3 був моряком та переписувався із ОСОБА_2 , перебуваючи у рейсі. У зв`язку із цим, реальне укладання розписки або письмового договору позики було ускладнене. Незважаючи на це, з тексту переписки наявно виходить, що сторони довірливо відносились один до одного, мали якісь спільні цілі, точно обговорювали питання про надання у користування коштів ОСОБА_2 на певний строк із обов`язком їх повернення. За таких обставин можливо визнати домовленість ОСОБА_3 та відповідачки, висловлену у телефонній переписці фактично укладеним договором позики, хоча юридично умови цього договору не були дотримані, але дії сторін породили певні юридичні наслідки, що також підтверджується перепискою.

Розписка як «спрощена» форма договору позики перед усім має підтверджувати факт саме передання предмету позики (суми коштів або індивідуально визначеної речі, які властиві родові ознаки) в борг на певний період часу із встановленням зобов`язання про його повернення, що передбачає встановлення терміну (конкретної визначеної календарної дати), який є граничним для повернення позичальником позикодавцю предмету позики.

В таких спірних правовідносинах суди з`ясовують зміст розписки та відповідність її умовам договору позики, зокрема стосовно передання предмету позики в борг та його отримання позичальником.

Факт укладення договору позики шляхом складення розписки відбувається в момент передання та отримання предмету позики в борг, у зв`язку із чим на позичальника покладається обов`язок повернути предмет позики позикодавцю у термін, узгоджений цими сторонами в розписці.

В матеріалах даної цивільної справи немає доказів підтвердження передання або перерахування грошей, наданих у борг ОСОБА_2 , але з тексту переписки виходить, що вона зверталась до ОСОБА_3 із проханням почекати повернення певної суми грошей, яке вочевидь затримувалось у зв`язку із якимись поважними причинами, крім того, текст переписки містить докази і того, що певну суму на рахунок повернення грошей ОСОБА_2 . ОСОБА_3 перерахувала.

З огляду на викладене, вимоги позивачки є обґрунтованими і доведеними, правомірними і законними, такими виходять із позикових договірних зобов`язань, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049-1050 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму заборгованості за договором позики від 07.09.2021р., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (станом на 27.06.2025 року) в розмірі 73617 грн. 48 коп., що складається з: основної суми боргу – 41300,00 грн.; інфляційних збитків – 8136,76 грн.; 3% річних – 2234,00 грн.; пені – 21946,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Ренійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Вячеслав ДУДНИК