Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №499/827/25 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/827/25 Провадження № 2/499/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 березня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Руслана Миколайовича за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу №499/827/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дружини та дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дружини та дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на наступне.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 зареєстрованому 14 грудня 2024 року Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №2401.

Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося з причин несумісності характерів, різних поглядів на життя, різних уявлень про роль кожного з подружжя в сім`ї. Внаслідок цього, між позивачем та відповідачем часто виникають непорозуміння. Відповідач не розуміє сутності проблем, які виникають у сім`ї, не здатний підтримувати нормальну атмосферу в ній, піклуватися про побудову сімейних відносин із позивачем на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги.

Станом на час подання даного позову сторони проживають окремо. Дочка ОСОБА_4 2025 року народження, проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із доглядом дитини позивач не може працевлаштуватись, а відтак не має доходу на своє утримання та на утримання дочки. В свою чергу дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який позивач самостійно не може забезпечити. В свою чергу відповідач відмовляється матеріально допомагати як позивачу так і малолітній дитині.

Наведене вище у своїй сукупності стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позивачка просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , зареєстрований 14.12.2024 Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №2401;після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_6 »; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення донькою повноліття.

Відповідач по справі надав відзив на позовну заяву та зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме: не заперечує проти розірвання шлюбу.

У разі підтвердження генетичної : спорідненості між ОСОБА_2 та дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягувати аліменти у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення донькою повноліття;

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку(доходу), щомісячно; починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку;

Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень заперечує.

У справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні сторона позивача наполягали на позовних вимогах та клопотали не розглядати клопотання про витребування доказів, в зв`язку з тим, що відпала необхідність.

Сторона відповідача у судове засідання частково визнали позовні вимоги.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З доказів наданих позивачем встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 зареєстрованому 14 грудня 2024 року Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №2401, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги про розірвання шлюбу відповідач визнав тому дана вимога підлягає задоволенню.

Застосовуючи норми право щодо вимоги про розірвання шлюбу, суд виходив з такого.

Згідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частиною 3 статті 56 СК України встановлено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають наміру зберегти шлюб.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивачка не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачем, відповідач в свою чергу згоден на розірвання шлюбу та визнає ці вимоги, встановлено, що збереження даного шлюбу суперечить її інтересам оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо відтак позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Також відповідачем визнається позовна вимога про аліментів у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення донькою повноліття, оскільки в ході судового розгляду даної справи долучено докази генетичної: спорідненості між ОСОБА_2 та дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме висновок експертизи.

Суд застосовуючи норми матеріального права виходив з такого.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Виконання передбачених ст..150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я дитини, її потреби у цьому віці, стан здоров`я батька, його матеріальне становище та матеріальне становище дитини, наявність у відповідача на утриманні інших осіб, на утриманні позивачки інших осіб і, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є одними з загальних засад регулювання сімейних відносин, призначає аліменти.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти у частці від доходу.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, оскільки визнаються відповідачем в повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 послався, що він є діючим військовослужбовцем, починаючи з 20.09.2024 року на даний час перебуває у військовому званні старший матрос, що підтвердив копією військового квитка Серії НОМЕР_1 .

Заперечуючи частково щодо даної вимоги вказав, що позивачка неофіційно працює перукарем, вимога про стягнення аліментів на утримання дружини є завищена та він не має змоги так як є обмежно придатний, сплачувати аліменти у такому розмірі як позивачка просить.

На підставі поданих сторонами доказів встановлено, що Дитина проживає на перебуває на повному утриманні матері, дитині на даний час виповнився 1 рік, у зв`язку з цим дитина потребує постійного догляду та турботи, позивачка як мати цілодобово здійснює догляд за дитиною, що об`єктивно унеможливлює працевлаштування позивачки, тому твердження відповідача про те що позивачка неофіційно працює, суд до уваги не бере оскільки воно не підтверджено жодним доказом.

Відповідно до частини 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Системний аналіз норм СК свідчить, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: перебування у зареєстрованому шлюбі з чоловіком, проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).

Отже, за змістом вищевказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року по страві № 712/4702/19.

У СК України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені.

На підставі досліджених доказів та, приймаючи до уваги, що відповідач, як батько дитини повинен піклуватися про неї та утримувати її, а також утримувати матір його дитини в період вагітності та період догляду нею за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, однак матеріальної допомоги на утримання матері дитини не надає, є працездатним, відомості щодо знаходження на його утриманні інших осіб в матеріалах справи відсутні, враховує, що малолітня дитина проживає з матір`ю (позивачкою), позивачка не має фізичної змоги працювати, бо доглядає спільну для сторін дитину, тому позивачка-матір має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення їх дитиною трьох років, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку відповідача, починаючи з 31 липня 2025 року до 12.02.2028 року.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів є достатнім, не є завищеним та не буде порушувати майнові права дитини та сторін.

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Виходячи з такого та беручи до уваги, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача на користь держави у розмірі 968,96 гривень за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою суду підтверджено належним та допустимим доказом сплату судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 968,96 гривень, шляхом долучення до позовної заяви відповідної квитанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дружини та дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14.12.2024 Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №2401.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з 31 липня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31 липня 2025 року і до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 гривень щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

СуддяРуслан ТИМЧУК