Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №930/2904/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/2904/25

№2/930/391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката: Примакової В.В.

представника служби у справах дітей

Немирівської міської ради: Тригуба В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Немирівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги позивачка, ОСОБА_1 , мотивує тим, що вона відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є матір?ю ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 27 січня 2022 року уклала шлюб з ОСОБА_5 і взяла після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ».

Під час шлюбу у доньки позивачки народилося двоє дітей : ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач по справі - мати малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , нехтує батьківськими обов?язками стосовно свого сина.

Відповідачка, зовсім не цікавиться вихованням дитини, його розвитком, станом здоров?ям, не з?являється у дитячий садочок щоб дізнатись про успіхи сина, не надає ніякої матеріальної допомоги незважаючи на те, що дитина потребує постійного лікування, так як, має затримку психічного розвитку, розлад експресивності мови, підозру на важкий аутизм, що підтверджується випискою КНП «ВОДКЛ ВОР» із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.11.2025 року. Відповідно до довідки N?7 від 17.11.2025 року, яка видана КНП «ВОДКЛ ВОР» онук позивачки, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , має потребу у домашньому догляді, який донька позивачки йому не надає.

Дитиною постійно займався батько, ОСОБА_5 , що підтверджується довідками з комунального закладу Муховецький заклад дошкільної освіти «Калинонька» N? 01-20/141 від 30.10.2025 року, N? 01-20/147 від 03.11.2025 року, а також довідки Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр», яку відвідує онук позивачки, N? 02.28-72 від 03.11.2025 року про те, що батько дитини забезпечує своєчасне відвідування корекційно-розвиткових занять своєю дитиною, ОСОБА_7 , особисто супроводжує дитину до закладу та дотримується всіх рекомендацій фахівців.

Згідно висновку органу опіки та піклування Немирівської міської ради від 18 листопала 2025 року N? 592, про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне: позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний висновок затверджено Рішенням виконавчого комітету Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області N? 592 від 18 листопада 2025року.

Враховуючи обставини, що склалися позивачка, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з проханням, про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини, ОСОБА_5 на даний час мобілізований до лав ЗСУ тому, дитина залишилася без батьківського піклування.

Фактично онуком опікується позивачка.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року було відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Немирівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат Примакова В.В., а також представник служби у справах дітей Тригуб В.С. позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою, про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника служби у справах дітей, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, врахувавши показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , надавши оцінку доказам у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю відповідачки - ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 »). Відповідно до свідоцтва про шлюб від 27.01.2022 року ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_13 , у зв`язку з чим останній змінено прізвище на ОСОБА_5У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З наданих медичних документів вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має захворювання, зокрема інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку або соматичної хвороби, а також розлад експресивності мови, що підтверджується випискою з медичної карти КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня ВОР» від 10.11.2025 року. Довідкою від 17.11.2025 року підтверджено потребу дитини у домашньому догляді.

Відповідно до довідок закладу дошкільної освіти «Калинонька», дитина є дитиною з особливими освітніми потребами, відвідує інклюзивну групу та потребує значного рівня підтримки. При цьому вихователі підтвердили активну участь батька - ОСОБА_5 - у вихованні та розвитку дитини, виконання ним рекомендацій спеціалістів та забезпечення належного догляду.

Водночас довідкою цього ж закладу від 03.11.2025 року встановлено, що мати дитини - ОСОБА_2 - батьківські збори не відвідувала, вихованням дитини не цікавилася, участі у забезпеченні її потреб не брала.

У судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи малолітній ОСОБА_7 фактично проживає разом із бабусею - позивачкою ОСОБА_1 , яка здійснює його постійний догляд, забезпечує належні умови проживання, лікування та розвитку. Батько дитини проходить військову службу за мобілізацією, що обмежує його можливість здійснювати щоденний догляд.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України позов про позбавлення батьківських прав може бути пред`явлений, зокрема, особою, в сім`ї якої проживає дитина. Оскільки дитина фактично проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, суд визнає її належним суб`єктом звернення до суду.

Рішенням виконавчого комітету Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області від 18.11.2025 року № 592 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_7 . У висновку зазначено, що відповідачка подала заяву про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав та просила розглянути питання без її участі.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини, не бере участі у її житті, не цікавиться станом здоров`я та освітніми потребами, що з урахуванням особливого стану здоров`я дитини має істотне значення для забезпечення її найкращих інтересів.

За таких обставин суд вважає доведеним наявність підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина, оскільки це відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Керуючись ст.ст. 150, 164 -166,168 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко