Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №130/31/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

3/130/123/2026

130/31/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області Костянтин Шепель,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду матеріали справи, що надійшли з Жмеринського районного відділу поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого трактористом – машиністом в ТОВ «Поділля – Агропродукт», про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 555288 від 30 грудня 2025 року, складеного інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Дмитренком В.В., 30 грудня 2025 року о 21-40 год в селищі Браїлів по вул. Центральній водій ОСОБА_2 керував автомобілем «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, зміна шкіряного покриву обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР.

Чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вини у вчиненому правопорушенні не визнає, пояснює, що 30 грудня 2025 року він перебував на новорічному корпоративні, після якого попросив свою сестру ОСОБА_3 приїхати і забрати його на її автомобілі. Сестра приїхала, по дорозі вони заїхали в магазин «Пан Економ», де у нього з місцевими виникла суперечка через неправильне паркування. Далі вони мали їхати додому, однак по дорозі він з сестрою посварився, і вона зупинила автомобіль і пішла додому, а він залишився сидіти в автомобілі на задньому синінні, телефонував до товариша, щоб той його забрав. Сам за кермом не перебував. До автомобіля під`їхали працівники поліції, попросили надати документи і запропонували пройти огляд, який він пройти відмовився, оскільки дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, але автомобілем він не керував, взагалі сидів на задньому сидінні. Письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи, він не писав, а лише поставив свій підпис. Просить справу відносно нього закрити.

Свідок ОСОБА_4 , який працює інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області і викликаний у судове засідання за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні надає показання, що 30 грудня 2025 року, коли він перебував на чергуванні разом з інспектором Дмитренком В.В., їм надійшло анонімне повідомлення про те, що в селищі Браїлів по вул. Центральній особа керує автомобілем «Опель» в стані алкогольного сп`яніння. Вони поїхали на виклик, оскільки анонімні повідомлення теж підлягають перервірці, і побачили схожий автомобіль з вказаними в повідомленні номерами та зупинили його. Автомобілем керував ОСОБА_2 , і вони запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, який він проходити відмовився, тому відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надає показання, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 .. 30 грудня 2025 року ввечері ОСОБА_2 їй зателефонував, попросив забрати з корпоративну і завезти додому, однак по дорозі він захотів заїхати в магазин, вони заїхали, де у них з місцевими мешканцями виникла суперечка, оскільки тим не сподобалось, як був припаркований автомобіль. Потім брат захотів, щоб вона його підвезла ще в одне місце, вона відмовилась, вони посварились і тому вона зупинила автомобіль і пішла додому. Зі слів брата вже знає, що через деякий час до того місця, де вона залишила автомобіль з братом, під`їхали працівники поліції і склали відносно нього протокол. Автомобіль «Опель» належить їй, на підтвердження чого надає копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія.

Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, у якому ОСОБА_2 підпису не ставив; рапорт про надходження повідомлення зі служби 102 від невідомої особи про те, що в селищі Браїлів, біля магазину «Пан Економ» водій авто «Опель астра» НОМЕР_1 , керує в стані алкогольного сп`яніння та створює конфліктні ситуації з перехожими; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якими ОСОБА_2 від огляду на стан сп`яніння відмовився; письмове пояснення ОСОБА_2 , у якому вказано, що він вживав алкогольні напої і від огляду на стан сп`яніння відмовився; розписку ОСОБА_5 про отримання від працівників поліції автомобіля «Опель» НОМЕР_1 ; довідку про те, що ОСОБА_2 станом на 30 грудня 2025 року протягом останніх 12 місяців до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не притягувався та копію посвідчення водія ОСОБА_2 .

У судовому засіданні було оглянуто два відеодиски, додані працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, де відео кожне розпочинається з того, що працівники поліції підходять до автомобіля, який стоїть і запитують у ОСОБА_2 документи на право керування автомобілем. На відео видно, що ОСОБА_2 вийшов з автомобіля з лівої сторони, однак не видно, що саме з водійського сидіння, також на відео не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 автомобілем.

З оглянутого відео не підтверджуються показаннями інспектора СРПП ОСОБА_4 про те, що автомобіль було зупинено під час керування ним ОСОБА_2 , а тому суддя не бере ці показання до уваги.

Відповідно до вимог статей 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Однак, відео на обох дисках розпочинається з моменту, коли автомобіль, в якому перебуває ОСОБА_2 , стоїть, і до нього під`їжджають на службовому автомобілі поліцейські, що спростовує пояснення інспектора та підтверджує пояснення ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , підстав критично оцінювати які у судді немає.

Особа може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Чинним Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінністатті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Так, із змісту досліджених судом матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , що також підтверджено оглянутим відеодиском, ОСОБА_2 30 грудня 2025 року о 21-40 год перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак жодним доказом не підтверджено, що він керував автомобілем у такому стані.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.

Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 130, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ