Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №308/11065/25 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 308/11065/25

Провадження № 2/682/92/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

23 лютого 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючої судді - Матвєєвої Н.В.

з участю секретарки судових засідань - Кисельової А.М.

позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Москаленко Н.І.

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Гомзи Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута Хмельницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради,

в с т а н о в и в :

29 серпня 2025 року до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за підсудністю з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла цивільна справа №308/11065/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 20.08.2015 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції серія НОМЕР_1 від 20.08.2015 року, актовий запис № 801. Від цього шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, істотні розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов?язки з ведення спільного господарства. Протягом останніх двох років сторони не підтримують ніяких шлюбних стосунків, у кожного із сторін у справі своє самостійне та відокремлене життя. Вона разом з дітьми проживають окремо від відповідача. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2024 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, після розірвання шлюбу їй ОСОБА_5 відновлено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_6 ». При цьому вона ніколи не народжувала третю дитину. Разом з тим, в зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану та тимчасово обмежено право громадян на виїзд з України. Згідно вимог національного законодавства України, під час дії правового режиму воєнного стану право виїзду з України мають громадяни України у яких троє і більше неповнолітніх дітей. 17.04.2022 року ОСОБА_2 в межах територіальної юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено перетин державного кордону України з Республікою Польща, під час перетину якого, на контрольно - пропускному пункті відповідач ОСОБА_2 на підтвердження наявності у нього трьох неповнолітніх дітей, надав копії свідоцтва про народження двох спільних дітей, та свідоцтво про народження третьої неіснуючої дитини: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у місті Літомишль, Республіка Чехія, свідоцтво про народження у книзі народжень відділу РАЦ м. Літомишля району Світави у томі 51 рік 2022 сторінка/аркуш 96 за № 714, дата 11.04.2022 реєстратор Павла Прудка. При цьому до виїзду 17.04.2022 року за межі України, для можливості створення свідоцтва про народження третьої неіснуючої дитини, ОСОБА_2 використав медичні документи щодо її вагітності неіснуючою третьою дитиною, тобто вчинив умисні дії з підробки офіційних документів і подальше використання підроблених документів, що є кримінальними злочинами. 03.11.2024 року адвокатом Криворучко Л.С. до КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР було направлено повідомлення про підроблення медичних документів щодо вагітності ОСОБА_1 третьою дитиною. Відповіддю від 05.11.2024 року за №1113 КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР підтвердила факт підроблення медичних документів щодо вагітності ОСОБА_8 третьою дитиною. 03.11.2024 року адвокатом Криворучко Л.С. до Посольства Республіки Чехія в Україні було направлено повідомлення щодо підроблення свідоцтва про народження неіснуючої третьої дитини ОСОБА_7 . Відповіддю від 05.11.2024 року за №1812-1/2024-MZV/KYJEKO Посольство Республіки Чехія в України підтвердило факт підроблення свідоцтва про народження неіснуючої третьої дитини ОСОБА_7 . 24.11.2024 року адвокатом Криворучко Л.С. до Державної прикордонної служби України було направлено повідомлення про незаконний перетин ОСОБА_2 державного кордону України на підставі підроблених документів з метою ухилення від мобілізації. Відповіддю від 24.12.2024 року №02.3/К-11691/21514 Державна прикордонна служба України підтвердила факт незаконного перетину ОСОБА_2 державного кордону України. До відповіді від 07.01.2025 року за №02.3/132-25-Вх/7, було додано повідомлення Державної прикордонної служби України від 07.01.2025 за № 02.3/186-25-Вих до ГУНП у Волинській області про виявлене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_9 здійснив 17.04.2022 року виїзд за межі території України на підставі підробленого свідоцтва про народження третьої неіснуючої дитини: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у провадженні Управління Служби безпеки України у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 22025140000000021 від 15.01.2025 року, за фактом незаконного перетину державного кордону України 17.04.2022 року ОСОБА_2 по підробленим документам під час дії воєнного стану (ч.4 ст.358 КК України). 04.01.2024 року адвокатом Криворучко Л.С. до Управління Служби безпеки України у Львівській області, подано заяву про визнання ОСОБА_1 потерпілою особою. 21.05.2025 року було виявлено, що 13.05.2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невідомою особою можливо за попередньою змовою та на замовлення колишнього чоловіка ОСОБА_2 були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.358, ч.1 ст.182 КК України. Щодо можливої причетності до вчинення злочинів колишнього чоловіка - ОСОБА_2 24.05.2025 року до ГУНП в Харківській області подано заяву про злочин. 29.05.2025 року до Київського районного суду міста Харкова подано скаргу про бездіяльність слідчого органу ГУНП в Харківській області. Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 року у справі № 953/5232/25 постановлено про задоволення скарги адвоката Криворучко Л.С. в інтересах ОСОБА_5 . Зобов?язано уповноважених осіб органу досудового розслідування СУ ГУНП в Харківській області, визначених у встановленому законом порядку, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення від 24.05.2025 року. Наведені факти є підтвердженням суспільно-небезпечної поведінки батька дітей - ОСОБА_2 , яка має кримінально-протиправний характер, що негативно впливатиме на формування морально-ділових якостей малолітніх дітей, матиме негативний вплив на несформовану дитячу психіку дітей і може мати тяжкі наслідки для дітей, бо діти можуть з плином часу у разі тривалого перебування з батьком перейняти від батька дії з ознаками схильності порушувати закон, що є недопустимим з точки зору Конвенції про захист прав дітей. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, що спричиняє душевні страждання для неї, не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім?ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між членами сім?ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Після зазначених подій та спілкування дітей з відповідачем, малолітні діти потребують заняття з психологом, що підтверджується копіями висновків. Дитина ОСОБА_12 взагалі не бажає спілкуватись із відповідачем, що підтверджується копією висновку психолога. Згідно Акту обстеження умов проживання малолітніх дітей разом з їх матір?ю від 25.04.2025 року встановлено традиційні і люблячі стосунки між нею ОСОБА_1 і малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , умови проживання відмінні, наявні сучасні меблі та побутова техніка, житло забезпечене всіма комунальними зручностями, автономним опаленням, діти забезпечені окремими кімнатами в яких наявні : спальні ліжка, шафа для одягу, розвиваючі ігри та іграшки, окремо обладнаний стіл для навчання та шкільне приладдя.

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.06.2025 року за №650/17/01-19 визнано доцільним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх мамою - ОСОБА_5 .

Вона є фізичною особою - підприємцем, має офіційне, постійне джерело доходу, що підтверджується копіями довідок, тому може самостійно забезпечувати дітям належний рівень життя, самостійно сплачує навчання дітей, що підтверджується копіями довідок, судимостей не має, має позитивні характеристики з поліції та університету, житлом забезпечена, стан здоров?я задовільний.

Натомість відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, що спричиняє душевні страждання для неї та дітей, не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім?ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між членами сім?ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги тощо, крім голослівних звинувачень, жодної допомоги дітям не надає тривалий час, їх не утримує, не спілкується з жодною дитиною, участі у вихованні не приймає.

09.07.2025 о 19:32 год, ОСОБА_2 зателефонував на її особистий телефон і попросив надати можливість поспілкуватись з дітьми, зокрема, по відеозв?язку. Разом з тим, почувши голос батька ОСОБА_2 діти почали тікати по своїх кімнатах, зачинили двері, і на прохання ОСОБА_2 просто послухати його, категорично відмовлялись не тільки спілкуватись з батьком, а навіть не відчиняли двері. Аналогічна ситуація була і 12.07.2025 о 17:14 год, коли діти так само почувши голос батька ОСОБА_2 почали тікати по своїх кімнатах, зачинили двері, і на прохання батька послухати його, категорично відмовлялись спілкуватись з ним. При цьому свідоме небажання дітей спілкуватись з батьком ОСОБА_2 підтверджується і висновками психолога.

Категорична відмова малолітніх дітей від спілкування з батьком вказує, що діти не бажають не тільки спілкуватись з ним, а навіть проживати чи перебувати поруч з батьком ОСОБА_2 . Визначення у даному випадку місця проживання дітей разом з батьком ОСОБА_2 , суперечитиме волі дітей, не буде відповідати їх інтересам, призведе до психологічних розладів дитячої психіки.

З цих підстав просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 - разом з їх матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2025 року о 15.00 год.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.01.2026 року залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради до участі в розгляді справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просили їх задовольнити, зазначивши, що на даний час неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з нею у м. Ужгород, в орендованій квартирі, відвідують навчальні заклади, які вона самостійно оплачує, для дітей створені необхідні умови для проживання та розвитку, навчання. Діти бажають проживати в Україні, адаптовані до нових умов проживання в м. Ужгороді, мають друзів. Вона має змогу утримувати дітей, не заперечувала, що на підставі рішення суду отримує аліменти від колишнього чоловіка, у розмірі визначеному судом, витрачає означені кошти на дітей. Бажає, щоб діти проживали з нею. У Шевченківському ра йонному суді м. Харкова розглядається позов про визначення місця проживання дітей з батьком, тому вважає, що існує спір щодо місця проживання дітей.

У будь-якому судовому провадженні стосовно прав дитини за статтею 8 Конвенції діти, здатні формулювати власні думки, мають достатньою мірою бути залучені до процесу прийняття рішення, їм повинна бути надана можливість бути почутими і висловити свою думку («М. і М. проти Хорватії» (M. and M. v. Croatia), 2015, § 181, «C проти Хорватії» (C v. Croatia), 2020, § 78, а щодо відповідних міжнародних інструментів див. рішення у справах «М.К. проти Греції» (M.K. v. Greece), 2018, §§ 91-92 і «C проти Хорватії» (C. v. Croatia), 2020, § 76).

Діти мають право висловлювати свою думку і бути почутими під час розгляду питань, що зачіпають їхні інтереси. Зокрема, в міру того, як діти дорослішають і з часом стають здатними формулювати власну думку щодо свого спілкування з батьками, суди повинні надавати дедалі більшого значення їхнім поглядам та почуттям, а також їхньому праву на повагу до приватного життя («Н.Ц. та інші проти Грузії» (N.Ts. and Others v. Georgia), 2016, § 72 з посиланням на відповідні міжнародні документи).

Ситуація відрізняється для дітей молодшого віку, які поки що не можуть сформулювати або висловити свої бажання («Петров і X проти Росії» (Petrov and X v. Russia), 2018, § 108; «Невіш Каратау Пінту проти Португалії» (Neves Caratao Pinto v. Portugal), 2021, § 138; «Кацікерос проти Греції» (Katsikeros v. Greece), 2022, § 59).

Тому, відповідно до статті 171 СК України, враховуючи норми міжнародного права, рішення ЄСПЛ про те, що дитина повинна бути почутою під час вирішення спорів, що зачіпають її інтереси, у даному випадку вирішується питання стосовно місця проживання дітей, судом заслухано думку старшої дитини за віком - ОСОБА_3 , яка зазначила, що бажає проживати з мамою, їй добре за новим місцем проживання, її ніхто не ображає, у неї є нові друзі, з якими вона спілкується. Коли вони проживали разом з татом, він її ображав і сварив, їй це не подобалося. ОСОБА_4 не була заслухана судом через її вік, який не дозволяє їй висловити своє усвідомлене бажання та сформульовану думку, а також з метою незашкодити її психіці та не налякати дитину. Разом з тим представник органу опіки та піклування зазначив, що під час обстеження умов проживання дітей, службою у справах дітей у ігровій формі з`ясовано думку малолітньої дитини, яка зазначила про її бажання проживати з мамою та старшою сестрою.

В судове засідання 23.02.2026 року позивачка не з`явилася, просила продовжувати розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача – адвокат Москаленко Н.І. позовні вимоги не визнала, заперечувала обставини, викладені в позовній заяві. У вступному слові зазначила, що орган опіки та піклування не надав висновку про визначення місця проживання дітей, який є актуальним на час розгляду справи. З листопада 2024 року позивачка зайняла позицію, що не бажає проживати з відповідачем, забрала дітей та виїхала з Іспанії на територію України. Хоча до жовтня - листопада 2024 року ОСОБА_2 придбав у Іспанії будинок, де проживала родина і діти. Після того як подружжя вирішило розлучитися, відповідач залишив матері та дітям квартиру в Іспанії, надавав щомісячно кошти на утримання дітей в сумі 10 000 євро. У жовтні 2024 року позивачка запропонувала відповідачу зустрітися з її адвокатами, щоб вирішити всі питання, але адвокати запропонували умови угоди, з якими не погодився відповідач. Після цього позивачка уклала договір з адвокатом Криворучко Л.С. і почала війну з ОСОБА_2 . Вимоги позивачки були спрямовані на те, щоб відповідач віддав їй все майно. У грудні 2024 року позивачка забрала дітей, перетнула кордон і оселилася разом із дітьми в м. Ужгород. В подальшому вона сфабрикувала документи, що може утримувати дітей, орендувала квартиру. Позивачка відвела дітей до навчальних закладів тільки у 2025 року, почала створювати умови, щоб показати свою фінансову стабільність, хоча немає постійних доходів. Вона налаштувала дітей проти батька, внаслідок чого діти не бажають спілкуватися з ним. Хоча відносини між батьком та дітьми були нормальними, є фотознімки, які це підтверджують. Позивачка намагається маніпулювати батьком дітей, щоб отримати покращення матеріального становища. Вона користується соціальними мережами, викладає неправдиву інформацію про батька дітей. ОСОБА_2 весь час працює, заробляє гроші, ніколи не відмовлявся від своїх дітей, створював найкращі умови для проживання дітей та родини, будував будинок, купував машини. Відповідач ніколи не зловживав спиртними напоями, як стверджує позивачка, займається спортом, бігає марафони. А позивачка намагається зробити відповідача алкоголіком, про що повідомляє у судах, в яких розглядаються їх справи. Батько завжди приймав участь у вихованні дітей, у кожної дитини свій характер, кожну дитину слід виховувати окремо. Із ОСОБА_13 у ОСОБА_2 склалися гарні відносини, але позивачка зруйнувала їх, зірвала дітей із місця проживання в Іспанії, перевезла у м. Ужгород, яке є не найкращим місцем проживання для цих дітей, у яких були набагато кращі умови для проживання, створені батьком. Щоб облити брудом відповідача, позивачка почала звертатися до правоохоронних органів та фабрикувати справи проти ОСОБА_2 . Задля своєї матеріальної вигоди позивачка розірвала зв`язок дітей та батька, заблокувала телефон, відповідач тривалий час не знав, де перебувають його діти. Вона в інтересах свого довірителя зверталася із заявою про складення графіку спілкування з дітьми. Наразі у Славутському міськрайонному суді неможливо розглядати справу, тоді як у Шевченківському районному суді м. Харкова понад рік розглядається справа про визначення місця проживання дітей з батьком. Діти повністю утримуються батьком. Позивачка свідомо звернулася до суду із заявою про стягнення аліментів, було зроблено розрахунок на підставі рішення суду і відповідач добровільно почав сплачувати аліменти у розмірі, який йому було визначено за рішенням суду. У грудні позивачка звертається за примусовим стягненням аліментів, це робить навмисно, попри добровільну сплату аліментів відповідачем, щоб показати відповідача як неплатника аліментів. Позивачка разом із своїм представником оскаржила дії державного виконавця, бо не погодилася із розміром аліментів, визначеним державним виконавцем. Батько має набагато більший дохід, ніж мати, але мати свідомо робить життя дітей нестерпним. Батько дітей намагався передавати подарунки дітям, мати не надавала можливості отримувати подарунки, подарунки відправлені "Новою Поштою" поверталися, бо позивачка свідомо їх не отримувала. Майбутнє дітей перебуває у ненайкращих руках, мати формує негативне ставлення дітей до чоловіків, шкодить їх психіці, перешкоджає спілкуванню з батьком. У позові просила відмовити.

В подальшому відповідачка та її представник подали заяву, в якій повідомили, що не братимуть участі в судових засіданнях у цій справі та просять здійснювати розгляд справи починаючи з 12.02.26 року за їх відсутності у зв`язку з об`єктивною втратою довіри до безсторонності та неупередженості суду.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Гомза Д.В. в судовому засіданні підтримала висновок № 650/17/01-19 від 09.06.2025 року про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю, зазначила, що службою у справах дітей були вжиті всі заходи задля повідомлення ОСОБА_2 про розгляд питання щодо визначення місця проживання дітей. На засіданні комісії була присутня адвокат Капустюка А.С. - Москаленко Н.І., яка висловлювала думку батька дітей, наводила відповідні арґументи. Службою у справах дітей обстежувалися умови проживання дітей у м. Ужгороді. Діти проживають у належних умовах, квартира, яку орендує позивачка знаходиться у елітній новобудові, обладнана сучасними меблями та технікою, у дітей є окрема кімната, шкільне приладдя, іграшки тощо. Діти відвідують навчальні заклади, адаптовані до умов проживання. У ігровій формі представниками служби у справах дітей було з`ясовано думку дітей, вони бажають проживати з мамою, у них є друзі на новому місці, вони не висловлювали бажання повернутися до Іспанії та проживати з батьком. Позивачка показувала відео про те, що діти не хочуть спілкуватися з батьком. У такому віці діти погано приховують свої емоції, а тому вони висловили свою думку, яка відповідає їх бажанню. 25.06.2026 року за заявою відповідача ОСОБА_2 органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради було визначено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, ОСОБА_2 не має можливості приїхати на територію України, тому йому надано можливість спілкуватися телефоном та будь-якими засобами зв`язку кожної середи та четверга.Батькам дітей рекомендовано знайти порозуміння, жодних підстав для відмови матері у визначенні місця проживання її дітей не з нею не було встановлено. Мати не веде асоціальний спосіб життя, дбає про своїх дітей, займається їх вихованням, діти висловили думку про бажання проживати з мамою, обстежити умови проживання батька неможливо, діти є громадянами України, мають повне право проживати в країні свого народження, зараз проживають в Україні, тому було прийнято рішення в найкращих інтересах дітей. Висновок органу опіки та піклування, долучений до справи немає строку дії, сторони не повідомляли службу у справах дітей про зміну умов проживання дітей, не зверталися із заявами повторно обстежити умови проживання матері та дітей, а тому підстав для повторного розгляду питання про визначення місця проживання дітей сторін немає. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник служби у справах дітей Ужгородської міської ради в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши докази у їх сукупності, оцінивши їх за принципами, встановленими ст.89 ЦПК України, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 20.08.2015 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції серія НОМЕР_1 від 20.08.2015 року, актовий запис № 801.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2024 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), батьками дітей є: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідно до договору найму (оренди) квартири від 14.01.2025 року ОСОБА_5 винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.01.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , мають статус внутрішньо переміщених осіб. Діти проживають разом із матір`ю за вказаною адресою.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 25.04.2025 року, складеного службою у справах дітей Ужгородської міської ради, проведено обстеження умов проживання сім`ї, за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що за цією адресою проживають : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови проживання відмінні, наявні сучасні меблі та побутова техніка, житло забезпечене всіма комунальними зручностями, автономним опаленням, діти забезпечені окремими кімнатами, в яких наявні спальні ліжка, шафа для одягу, розвиваючи ігри та іграшки, окремо обладнаний стіл для навчання та шкільне приладдя. Стосунки між матір?ю та малолітніми дітьми традиційні і люблячі. Зі слів ОСОБА_5 , батько дітей з серпня 2024 року, проживає окремо, а з грудня 2024 року не бачився з дітьми, вихованням доньок не займається, фінансово не допомагає.

Відповідно до договору про надання освітніх послуг №282/24 від 23 січня 2025 року ОСОБА_3 навчається у ТОВ "Приватний ліцей "Гірчичне Зерно"" ( м.Ужгород, вул. Капушанська, 92) з 01.09.2024 року, що також підтверджується довідкою директора ліцею №482 від 23.01.2025 року. Відповідно до відповіді директора ліцею №552 від 25.04.2025 року на адвокатський запит, оплату за освітні послуги ОСОБА_3 , здійснює ОСОБА_5 , до ліцею та з ліцею ОСОБА_3 супроводжує її мати ОСОБА_5 , вона бере участь у батьківських зборах, спілкується з тьютором класу та регулярно отримує триместрові звіти про успішність дитини. Інших осіб, які б проявляли інтерес до навчального процесу ОСОБА_3 , здійснювали її супровід або вчиняли будь - які інші дії щодо дитини, ліцеєм не зафіксовано.

Відповідно до довідки №15/1 від 17.01.2025 року, виданої ХГУ "НУА" ОСОБА_5 брала активну участь у шкільному житті та вихованні своєї доньки ОСОБА_3 , що навчалася в 2021-2022 навчальному році у Харківському приватному ліцеї "Народна українська академія", оплату за навчання здійснювала ОСОБА_5 власним коштом, забезпечувала усім необхідним для здобуття донькою освіти, постійно контактувала з класним керівником та вчителями.

Відповідно до відповіді №11 від 08.05.2025 року, між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_14 01.02.2025 року укладено договір про надання допоміжних послуг у сфері освіти №01022025140, щодо дитини ОСОБА_4 . Згідно характеристики, виданої ТОВ "Приватний заклад дошкільної освіти "Я СЯМ"", ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з лютого 2025 року відвідує приватний заклад освіти, дитина виявляє позитивне ставлення до себе та оточення, активно взаємодіє з однолітками. Дитина доглянута, завжди охайна та бадьора, розвиток пізнавальних процесів, уваги, мислення, пам`яті, мовлення відповідає віковим нормам.

До позову позивачкою долучені квитанції, які підтверджують оплату позивачкою навчання дітей, додаткові заняття, заняття з психологом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відповідними доказами, які не спростовані відповідачем.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , немає не знятої чи непогашеної судимості.

Окрім того, відповідно до листа Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) характеризується з позитивного боку, веде нормальний спосіб життя, спиртними напоями не зловживає.

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.06.2025 року за №650/17/01-19 щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з їх мамою ОСОБА_5 .

Позивачкою також надані докази звернення її адвокатом - Криворучко Л.С. до правоохоронних органів України щодо вчинення кримінальних правопорушень відповідачем ОСОБА_2 відносно неї, що стосуються використання підроблених документів для незаконного перетину державного кордону України, з метою ухилення від мобілізації, підроблення дозвільних документів в сфері будівництва від її імені, які вона не підписувала і не подавала. За вказаними фактами триває досудове розслідування.

ОСОБА_1 надала суду довідку про обіг грошових коштів за період з листопада 2024-лютий 2025 року, відповідно до якої позивачка отримувала дохід як фізична особа - підприємець.

З консультативного висновку психолога від 13.01.2025 року слідує, що у ОСОБА_4 виявлено невротичні реакції, рекомендовано заняття з психологом, у ОСОБА_3 виявлено невроз нав`язливих рухів, рекомендовано заняття з психологом.

З висновку психолога вбачається, що в ході заняття психолога із ОСОБА_15 , психологом встановлено, що при згадуванні тата та батьків тата (особливо бабусі) ОСОБА_16 починала злитися, казала, що не хоче бачити свого батька, тому що він перебуваючи в нетверезому стані агресивно висловлювався, що спочатку її напружувало, а потім почало лякати, вона відмовлялася від спілкування з ним.

Позивачкою надані відеозаписи, на яких відображено небажання дітей спілкуватися з батьком, який телефонував дітям, а вони відмовилися підходити до телефона, слухати батька та зачинилися у кімнатах. При цьому позивачка вмовляє дітей поговорити з татом, не створює перешкод у спілкуванні з ними.

Відповідно до медичної довідки, ОСОБА_5 має задовільний стан здоров`я.

З договорів купівлі - продажу від 08.02.2019, слідує, що позивачка є власницею декількох земельних ділянок, що розташовані на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, на яких здійснюється будівництво садового будинку, господарських споруд, що підтверджується будівельним паспортом від 12.09.2019 року.

Відповідно до ч.1,2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

У частині шостій статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) вказано, що «сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19)».

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі займаючись лише своїми проблема забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте у справах про визначення місця проживання дитини, суд повинен займати більш активну позицію і встановлювати ґрунтовно усі обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дитини, не обмежуючись лише обставинами, на які посилаються сторони у своїх вимогах чи запереченнях.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1,3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За приписом ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У постанові Верховного Суд від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22 вказано, що «Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в цій справі відсутній спір між батьками з приводу визначення місця проживання дитини та зауважує, що відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

З досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Такими чином, враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що від шлюбу позивачки із ОСОБА_2 , подружжя має двох малолітніх дітей - ОСОБА_16 , якій виповнилося 10 років та ОСОБА_13 , віком 5 років, після розлучення батьків діти проживають з мамою у м. Ужгород, мають статус внутрішньо переміщених осіб, відвідують навчальні заклади, мати створила належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей, позивачка належно ними опікується і утримує їх, що підтверджується долученими до справи доказами, які не спростовані відповідачем. Діти зростають у безпечному середовищі, між мамою та дітьми існує міцний соціальний та духовний зв`язок, позивачка є фізичною - особою підприємцем, має дохід, достатній для забезпечення належних умов проживання дітей, діти адаптовані до нових умов проживання у м. Ужгород.

Як під час судового розгляду, так і під час обстеження умов проживання дітей з`ясовано думку ОСОБА_16 щодо визначення її місця проживання, вона однозначно зазначила, що бажає проживати з мамою. ОСОБА_13 під час гри вказала про бажання залишитися проживати з мамою. Жодних доказів, які б перешкоджали суду визначити місце проживання дітей з матір`ю в ході судового розгляду не встановлено.

Батько дітей безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я, стан розвитку дітей, незалежно від того, з ким вони будуть проживати.

Визначення місця проживання дітей разом із матір`ю не позбавляє батька дітей батьківських прав, в тому числі права на спілкування з дітьми, участі у їх вихованні, та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

З цих підстав суд прийшов до висновку, що визначення місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідатиме найкращим інтересам дітей та забезпечить їх проживання та виховання, розвиток та зростання у безпечному, спокійному та стійкому і гармонійному середовищі.

Посилання представника відповідача на неправомірну поведінку позивачки, яка самостійно забрала дітей, перетнула кордон, перебуваючи разом із батьком дітей в Іспанії, оселилася в м. Ужгород, заблокувала телефон та налаштувала дітей проти батька, розірвавши зв`язок батька із дітьми, позбавила дітей можливості проживати в кращих умовах, створених батьком дітей і не маючи можливості матеріально утримувати дітей та створити їм належні умови для виховання та розвитку, маніпулює дітьми задля покращення свого матеріального становища, не заслуговують на увагу та не підтверджується жодними доказами, дослідженими судом. Окрім того, матеріальне становище батька дітей не є безумовною підставою для визначення місця проживання дітей саме з батьком, оскільки насамперед суд враховує якнайкращі інтереси дітей, їх думку про бажання проживати з мамою і не бажання, на час розгляду справи судом, спілкуватися з батьком, який не приділяв їм достатньої уваги та не створив умов для зростання дітей у спокійному, гармонійному та стійкому середовищі за час їх спільного проживання однією сім`єю.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності спору з приводу місця проживання дітей спростовується, насамперед, невизнанням позову відповідачем, а також наявністю на розгляді в іншому суді позову про місце проживання дітей з батьком.

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, наявний у матеріалах справи, є належним та допустимим доказом, не має строку дії, а тому заперечення представника відповідача проти вказаного доказу як неактуального на час розгляду справи не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка понесла витрати у виді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн., позов задоволено у повному обсязі, тому із відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 24 Конституції України, ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19, 112, 141, 150, 155, 157, 161, 171 СК України, ст.4, 6-16, 76, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , разом з їх матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Повний текст рішення складено 02.03.2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Матвєєва