Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №638/6631/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/6631/25

Провадження № 2-а/638/28/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Хорошилова Івана Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

11 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника- Хорошилова Івана Сергійовича за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова як адміністративного з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд скасувати постанову № 217/П від 25.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо нього з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимоги зазначив, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн за те, що він «25.03.2025 р. у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України N?64/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 (зі змінами),у порядку, визначеному п.7 ч. 1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» акт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: під час перевірки, відповідно до наданих громадянином та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів було виявлено, що він 21.10.2024 під підпис відмовився від отримання письмової повістки від 21.10.2024 року на 22.10.2024 рік, для визначення його призначення на особливий період. Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. N?1487, абз.2 ч. 10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"».

Позивач вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, з наступних підстав:

1) Було порушено порядок розгляду оскаржуваної постанови, оскільки ТЦК які складали оскаржувану постанову, не повідомляли про час та місце розгляду справи, крім цього ОСОБА_1 було позбавлено права на дачу пояснення та на користування правовою допомогою;

2) Протокол про неприбуття було складено 23.03.2025 року, тобто через 5 місяців після події. Більш того в протоколі відсутні свідки які б вказували на те, що дана повістка взагалі існує. Для правильного вирішення справи, з огляду на доводи сторін, необхідно, насамперед, встановити таку обставину, як вручення позивачеві повістки, а вже після цього досліджувати питання щодо поважності причин неявки.

З урахуванням викладеного, позивач просив постанову скасувати, а справу щодо нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Копію ухвали від 18 квітня 2025 року доставлено в Електронний кабінет відповідача 21 квітня 2025 року о 21:04:35 год., що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа.

Згідно з Квитанцією № 3170259 позовну заяву з додатками доставлено в Електронний кабінет відповідача 11 квітня 2025 року о 11:15 год.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для складання щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколу № 217 про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 та постанови № 207-/П від 25.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 (зокрема повістки від 21.10.2024 про виклик на 22.10.2024, для визначення призначення на особовий період, яка була отримана ОСОБА_1 та інших документів, що стали підставою складання постанови № 207/П від 25.03.2025). Встановлено строк виконання ухвали – 5 днів від дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали від 21 серпня 2025 року доставлено в Електронний кабінет відповідача 25 серпня 2025 року о 13:03:19 год., що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа.

Відповідач не надав суду витребувані ухвалою від 21 серпня 2025 року докази, причини невиконання ухвали не повідомив.

В судове засідання сторони не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, у зв`язку з чим їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 складено адміністративний протокол № 217 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого 25.03.2025р. у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку, визначеному п.7 ч. 1 ст. Закону України "Про правовий режим воєнного стану" - при перевірці документів у ОСОБА_1 було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час перевірки, відповідно до наданих громадянином та наявних документів було виявлено, що він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.10.2024 року для визначення його призначення на особливий період. Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого України "Про військовий ПКМУ від 30.12.2022р. №1487, абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону обов`язок і військову службу".

25 березня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення громадянина (громадянки) ОСОБА_1 , виніс постанову № 217/П по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою наклав на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25500,00 грн.

Фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.10.2024 року для визначення його призначення на особливий період. Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого України "Про військовий ПКМУ від 30.12.2022р. №1487, абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до абзаців 1, 3-4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 21, 23, 24, 34, п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року,

21. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби,

23. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

24. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

34. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

41. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.10.2024 року для визначення його призначення на особливий період.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме, що ОСОБА_1 викликався у встановленому законом порядку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 22 жовтня 2024 року для визначення його призначення на особливий період; що ОСОБА_1 без поважних причин не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.10.2024.

Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити обставини, викладені у протоколі, не є достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки відсутні докази того, що позивач був належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 22 жовтня 2024 року та свідомо ухилявся від виконання свого обов`язку з`явитися до ТЦК та СП за викликом.

Вказані обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 217/П від 25.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника Хорошилова Івана Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 217/П від 25 березня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500,00 грн – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Тимченко