Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №386/1005/25 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1005/25

Провадження № 2/386/339/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2026 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Онуфрак В.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Голованівськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Перегонівської сільської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Адвокатка Оксана Задорожнюк звернулась до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить позбавити відповідачку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05 липня 2007 року розірвали шлюб.

Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який залишився жити з матір`ю та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився жити з татом та відповідно до розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 09 листопада 2018 року №302-р визначено місце проживання дитини з батьком.

З 2018 року дитина проживає з батьком, мати ніякої участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться життям сина, не піклується про його стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, матеріальну допомогу не надає, добровільно аліменти не сплачує, свідомо самоусувається та нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Тому позивачем було прийнято рішення про звернення до суду , так як необхідно захищати права дитини.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. При цьому відповідач пояснив, що з листопада 2025 року він мобілізований та проходить службу в ЗСУ, звернення до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав пов`язує з тим, що так легше навчати сина. Зазначає, що син з трьох років проживає з ним, відповідачка майже не спілкується з ним, ніякої участі в житті дитини не приймає, матеріально не забезпечує. Крім сина ОСОБА_6 вони мають сина ОСОБА_7 , який проживає з останньою разом з іншими її дітьми. З сином ОСОБА_7 він підтримує спілкування, а мати щодо нього належно виконує батьківські права.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала.

Представник служби в справах дітей Перегонівської сільської ради в судове засідання не з`явилась, в поданій суду заяві клопотала про розгляд справи у відсутність представника служби, не заперечує проти задоволення позову.

За таких обставин суд, зі згоди представника позивача, вважав можливим розглянути справу у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також вони є батьками неповнолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

09.11.2018 року відповідно до розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 за місцем проживання батька ОСОБА_1 ..

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22.04.2020 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З акту обстеження умов проживання від 21.02.2025 року ОСОБА_4 , який проживає з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вбачається, що умови проживання задовільні, ОСОБА_6 має свою кімнату, одягом, продуктами харчування та засобами гігієни забезпечений.

Відповідно до довідки та характеристики Перегонівського ліцею Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 21.02.2025 року №33-34, ОСОБА_4 навчається в 11 класі даного ліцею, характеризується позитивно, батько виховує сина один, цікавиться його навчанням та приділяє належну увагу сину. Мати з класним керівником не спілкується участі у вихованні сина не приймає.

Постановою старшого державного виконавця Голованівського районного ВДВС у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 14.03.2023 року відкрито виконавче провадження №71278791 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 .

З розрахунку за ВП №71278791 вбачається, що ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.02.2025 року, що становить 84271,11 грн.

Відповідно до наданого суду висновку органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав» затвердженого рішенням виконавчого комітету Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 25.03.2025 року №32, орган опіки та піклування вважає, що доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З наданих в судовому засіданні свідчень неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що після розриву шлюбних стосунків батьків він залишився проживати з батьком, бабусею та дідусем. Розпочав навчання в Перегонівському ліцеї. З батьком у нього склались добрі стосунки, вони мають спільні інтереси. З матір`ю відносини у нього нормальні але спілкуються вони дуже рідко, інколи зустрічаються, частіше в телефонному режимі вітають один одного зі святами або мати йому телефоную щоб щось запитати. Неповнолітній зазначає, що бажає щоб матір позбавили батьківських прав, оскільки вона ним не цікавиться, не приходила до школи, не приділяла належної уваги.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Частиною 5 статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).

Отже, від такого висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом (Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В ході розгляду справи суду не надано достатніх доказів на підтвердження фактів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків внаслідок винної поведінки та/або свідомого нехтування такими обов`язками.

З висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав суд погодитись не може, адже на його обґрунтування жодного доказу не залучено, сам висновок є необґрунтованим та в ньому відсутнє посилання на обставини, які б свідчили про його відповідність інтересам дитини.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів не є в даному випадку достатньою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Така позиція цілком узгоджується з висновком, якого дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідачка є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно її сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком). В ході судового розгляду суд прийшов до висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав не забезпечуватиме інтересів самої дитини. Сторона позивача та орган опіки та піклування, який виступав на його стороні, не довели, що даний позов подано з метою захисту інтересів дитини, а позбавлення відповідачки батьківських прав є доцільним, необхідним та відповідатиме найвищим інтересам дитини

При цьому, суд переконаний, що позбавлення відповідачки батьківських прав у даному випадку не є доцільним, оскільки призведе до ситуації в якій дитина буде взагалі позбавлена батьківського піклування та залишиться сиротою.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було доведено факту свідомого та винного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Встановлені в ході судового розгляду окремі обставини відносин відповідачки із сином , зокрема неактивна участь матері в житті сина, недостатня її зацікавленість в підготовці сина до дорослого життя, необізнаність про стан здоров`я дитини, його успіхи, не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, а свідчать про відсутність емоційного зв`язку між ними, що може бути результатом відсутності сталого спілкування, різних світоглядів, тощо.

На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Перегонівської сільської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і поклавши контроль за виконанням нею батьківських обов`язків на Службу у справах дітей Перегонівської сільської ради як орган опіки та піклування.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д. В. Червоненко