Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №185/8664/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8664/25

Номер провадження № 2-о/194/17/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Безуханич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в окремому провадженні цивільну справу за заявою представника заявника адвоката Безуханич Анастасії Василівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богданівська сільська рада Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника адвокат Безуханич А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Богданівська сільська рада Дніпропетровської області. Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року цивільну справу за заявою представника заявника адвоката Безуханич Анастасії Василівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богданівська сільська рада Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення передано за підсудністю на розгляд до Тернівського міського суду Дніпропетровської області. В заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим заявника ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема на належне йому майно: земельну ділянку, площею 6,580 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Починаючи з 1985 року по день смерті ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актом. Зважаючи на спільне проживання та відсутності спадкоємців, заявник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак 27.07.2021 року нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, оскільки останній не довів факту постійного проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Просить встановити факт постійного проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1985 року та до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник у судовому засіданні свою заяву підтримав, а також зазначив, що мав спільний бюджет та здійснював спільний побут з ОСОБА_2 та з останнім проживав безперервно з 1985 року до його смерті. Просить встановити факт постійного проживання однією сім`єю, його та ОСОБА_2 , починаючи з 1985 року та до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заявника у судовому засіданні підтримала заяву з підстав зазначених в ній, а також зазначила, що факт спільного проживання також підтверджується і державним актом на землю. Просить встановити факт постійного проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1985 року та до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заінтересованої особи Богданівської сільської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вислухавши заявника, представника заявника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 29.10.2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №439.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №879269 від 15.09.2006 року, земельна ділянка 6,580 га, кадастровий номер 1223581300-07-001-0090, яка розташована на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_2 , який проживає АДРЕСА_1 .

Згідно акту складеного головою ОСББ «Перемоги 31» та мешканців буд. АДРЕСА_2 фактично мешкали з 1985 року по 2007 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Молодих С.І. від 27.07.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не можливо встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 07.02.2025 року, 17.12.2016 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав договір оренди земельної ділянки площею 6,580 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл. Павлоградський район Богданівська сільська рада, орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: ПП АФ «Лідер».

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрований з 21.12.1984 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , актовий запис №598.

Як вбачається з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб, актовий запис №51.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 28.12.1998 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №368.

Приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Молодих С.І. на виконання ухвали суду надано суду копію спадкової справи №38/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , з якої вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 , заповітів не має. ОСОБА_2 був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_3 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що ОСОБА_2 з 1991 року проживав за адресою АДРЕСА_4 , коли і де саме ОСОБА_2 помер, та звідки його ховали, і хто саме ховав не знає, оскільки про смерть останнього йому стало від сусідів. Зазначив, що ОСОБА_1 мешкав разом з ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою та доглядав за ОСОБА_2 до його смерті, проте це йому відомо лише зі слів сусідів.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

В постанові Верховного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 643/6799/17 зазначено, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Оскільки у цій справі вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, необхідно позивачу для вирішення спадкових прав.

Суд ставить під сумнів, що заявник ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_2 проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини), оскільки цьому не надано жодного доказу.

З акту складеного головою ОСББ «Перемоги 31» та мешканців буд. АДРЕСА_2 випливає тільки, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично мешкали з 1985 року по 2007 рік.

Суд також критично ставиться до показань свідка ОСОБА_7 , оскільки останній не знає, коли помер, хто ховав та звідки ховали ОСОБА_2 , про те що ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_2 до його смерті та доглядав останнього йому відомо тільки зі слів сусідів.

Окрім того, суд критичного ставиться до посилання сторони заявника, що в державному акті на землю зазначене адресу проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , оскільки її зазначено станом на день складання державного акту - станом на 15.09.2006 року та не підтверджуються інші обставини проживання однією сім`єю з заявником.

Отже, судом враховується що сторона заявника не надала жодних доказів на підтвердження того, що заявник разом з померлим ОСОБА_2 проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини).

Судом враховується, те що як вбачається зі спадкової справи спадкоємців не має, заінтересована особа не заперечує проти встановлення факту, отже спору про право не має.

Оскільки, сторона заявника не довела суду належними та допустимими доказами факт проживання заявника ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, тому суд вважає за необхідне в задоволенні вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини відмовити.

Керуючись ст. ст. ст. 12,18,265,293,315,319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви представника заявника адвоката Безуханич Анастасії Василівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богданівська сільська рада Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення суду складено 02.03.2026 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін