Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №214/8720/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8720/25

2/214/431/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 лютого 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

представника позивача – адвоката Кучерявої С.О.,

представника відповідача – адвоката Пахомова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд стягнути заборгованість, що виникла по АДРЕСА_1 , за період 01.11.2021-31.03.2025 за спожиту послугу з постачання теплової енергії у сумі 334 456,10 грн., плату за абонентське обслуговування у сумі 330,66 грн., а також інфляційні втрати в сумі 16 129,64 грн., 3% річних у сумі 5 140,76 грн., пеню в сумі 6 254,59 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по сплаті за надані житлово-комунальні послуги. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним надають послуги з постачання теплової енергії відповідачу за адресою належного йому на праві власності нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами подачі та припинення теплоносія до житлового будинку. Однак відповідач у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач на підставі Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги постачання з теплової енергії від 21.08.2019 № 830 просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Установлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судовому засідання представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» адвокат Кучерява С.О. про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача адвокат Пахомов В.В. в судовому засіданні вимоги позову не визнав, вказавши, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Так, у матеріалах справи відсутній укладений між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_1 договір про надання послуг з теплової енергії, відсутнє підключення до належного відповідачці приміщення, з 1999 року спірне приміщення має індивідуальне опалення. Наголосив про відсутність суб`єкту та об`єкту зобов`язання, вказавши, що спірне нежитлове приміщення прибудоване до основної будівлі. Акт відключення від теплової енергії від 1999 року, а отже відсутнє теплове навантаження на зазначену площу приміщення, тому просить відмовити у задоволенні вимог. Відзиву на позов та доказів на підтвердження заперечень проти позову, сторона відповідача до суду не подала.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі – Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі – Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі – Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів ( п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами ( п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц).

Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності ( ч.1 ст. 320 ЦК України ).

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії із ОСОБА_1 , як власника нежитлового приміщення та споживача за адресою: АДРЕСА_1 , за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія – товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 19 зазначеного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги – суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини другої статті 7 вказаного Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 ( в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 р.) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання», закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» палаті - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019. за адресою: АДРЕСА_1 , між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_1 є укладеним з 01.11.2021.

Відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії (надання послуг ), на виконання умов договору виконавець надав споживачу послуги постачання теплової енергії в період з 01 листопада 2021 року до 31 березня 2025 року та послуги з абонентського обслуговування, що підтверджується актами.

Позивач зазначає, що акти та рахунки до них були надіслані відповідачу разом із супровідними листами.

Згідно з пунктом 30 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://new.teplo.cn.ua/.

Вартістю послуги, згідно з пунктом 31 Типового індивідуального договору, є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України ).

З урахуванням приписів пункту 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період листопад 2021 року - березень 2025 включно року є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 334 456,10 грн. суду не надано, тому враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 334 456,10 грн. та 330,66 грн. плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 11 Типового індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі – Методика).

Відповідно до п.3 розділу І Методики розподілу розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Методикою розподілу встановлено, що обсяги теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (пункт 12 розділу IV Методики розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 17 Типового договору визначено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець, відповідно до п.22 Договору.

Згідно з пунктом 32 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Типового договору, вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Типового договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачем не спростовано та не надано обґрунтованих даних, з яких би вбачалося невідповідність розрахунків позивача фактичним обсягам споживання теплової енергії відповідачем, ураховуючи, що опалювальна площа приміщення відповідача складає 64,8 кв.м., долучені до відзиву на позов акти фіксування показників лічильника за спірний період підтверджують ті показники, які АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначив в інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з пунктом 45 Типового договору,у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Крім того, частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язки індивідуального споживача, серед яких обов`язок у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).

Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Згідно наданого до суду розрахунку, не спростованого стороною відповідача, позивач просить стягнути пеню за період з 01.01.2025 до 13.08.2025 (а.с. 9), що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим до суду розрахунком за період з 01.01.2025 до 13.08.2025 (а.с.7).

При цьому суд звертає увагу, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 17.06.2011 р. «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» тарифи формуються для трьох категорій споживачів населення, бюджетних установ, інших споживачів.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «інших споживачів».

Оскільки відповідачка споживала теплову енергію для обігріву належного їй на праві власності нежитлового приміщення, то позивачем, при розрахунках вартості наданих відповідачу послуг, застосовувалися тарифи, передбачені для групи «інші споживачі», а не «населення».

Окрім того, відповідно до роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № п0013866-І2 від 31.12.2012 р. оплата житлово-комунальних послуг за тарифами для населення здійснюється громадянами, які використовують житло виключно для проживання, а не у інший спосіб.

Так як, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловим, відповідно не може використовуватись відповідачкою для проживання, а значить остання не може бути віднесеним до категорії споживачів «населення».

Також згідно із роз`ясненням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № п0013866-12 від 31.12.2012 р. оплату житлово-комунальних (комунальних) послуг за тарифами для інших споживачів таких послуг здійснюють усі інші особи, які не є громадянами, що використовують житло для проживання, не є релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками ( крім тих, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність ) та не є бюджетними установами.

У силу того, що відповідач не є ані громадянином, що використовує житло для проживання, ані релігійною організацією та національною творчою спілкою і їх регіональними осередками, ані бюджетною установою, він відносяться до категорії споживачів «інші споживачі».

Відтак, положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 р. «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть бути застосовані до відповідача, як до споживача послуги з постачання теплової енергії, оскільки останній відносяться до категорії споживачів «інші споживачі», а не «населення».

Доказів, які б підтверджували, що спірне нежитлове приміщення переведено до об`єктів житлового фонду та використовується відповідачем для проживання, матеріали справи не містять, як і відсутні належні та допустимі докази на підтвердження фактувідключення спірного приміщення від системи централізованого опалення за ініціативою представників обслуговуючої організації будинку (згідно доводів, викладених у заяві про перегляд заочного рішення).

Доказів здійснення відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою господарської діяльності та використання вказаного нежитлового приміщення у господарській діяльності, матеріали цивільної справи не містять, тому враховуючи те, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта та предмета позовних вимог, оскільки позов заявлений до фізичних осіб – власників нерухомого майна, в силу вимог статті 15 ЦПК України спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18).

Доводи відповідача щодо наявності індивідуального опалення за адресою виникнення боргу та прибудови вказаного приміщення до основної будівлі, судом не приймаються до уваги з огляду на відсутність доказів на підтвердження заявлених обставин, цивільне ж судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, бо відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

Положеннями частини першої статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, яку суд вважає можливим задовольнити.

Керуючись статями 64, 67, 68 ЖК України, статями 509, 525, 625 ЦК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії – повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку, за період з 01.11.2021 до 31.03.2025, у сумі 334 456 (триста тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят шість) гривень 10 коп., плату за абонентське обслуговування в сумі 330 (триста тридцять) гривень 66 коп., а також інфляційні втрати в сумі 16 129 (шістнадцять тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 64 коп., 3% річних у сумі 5 140 (п`ять тисяч сто сорок) гривень 76 коп., пеню в сумі 6 254 (шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 59 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 5 434 (п`ять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя А.В. Ткаченко