Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №182/114/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/114/25

Провадження № 2/0182/574/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.02.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі позовну заяву ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від позивачки надійшла позовна заява (пізніше уточнена) до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно у вигляді житлового будинку, загальною площею 131,1 кв.м. (з яких 11/24 частини домоволодіння належать ОСОБА_3 ), розташований в АДРЕСА_1 , що належав її померлому діду – батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 власником будинку стала її мати ОСОБА_2 , згідно першої лінії спадкування (донька), без переоформлення будинку на своє ім`я. У власності її матері також знаходилась земельна ділянка, площею 4,4467 га., кадастровим номером № 6521883500:06:010:0040, розташована за адресою: Херсонська область, Високопільський район, Новопетрівська сільська рада, яку вона отримала після смерті чоловіка – її батька – ОСОБА_4 , шляхом спадкування за законом як дружина померлого. У зв`язку зі смертю матері через три місяці після смерті батька, земельну ділянку також не було переоформлено. Вона є спадкоємцем за законом як донька померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копіями:

- свідоцтва про народження ОСОБА_5 ;

- свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 ;

- витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі.

Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті матері ОСОБА_2 , а також здійснити реєстрацію права власності, вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Мігунова С.О. Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області. Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва на підставі відкритого виконавчого провадження без номера від 10.04.2008 року та накладення обтяження на невизначене майно в межах суми боргу в 2 702 грн. 66 коп. Через наявність арешту не має змоги оформити свої спадкові права. Станом на грудень 2024 року документального підтвердження боргу спадкодавиці ОСОБА_2 не існує., оскільки документи, які б могли підтвердити факт боргу та причини накладення арешту було знищено спеціалістами державної виконавчої служби у зв`язку з закінченням їх терміну зберігання. За таких обставин вимушена звернутись до суду і просить суд зняти арешт з усього нерухомого майна, що належало померлій ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 7285866, зареєстрований 29.05.2008 року Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою, підставою якого є: постанова Відділу ДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, без номера, 10.04.2008 року, вихідний номер 21821 від 10.04.2008, державний виконавець М.Г.Шилов, а саме:

-житлового будинку, загальною площею 131,1 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки, площею 4.4467 га., кадастровим номером № 6521883500:06:010:0040, розташованої в Херсонській області, Високопільському районі, Новопетрівській сільській раді.

В судове засідання сторони по справі не прибули, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити (а.с.52),

Представник відповідача просив суд винести рішення на власний розсуд (а.с.51).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 (а.с.11). Після її смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно у вигляді житлового будинку, загальною площею 131,1 кв.м. (з яких 11/24 частини домоволодіння належать ОСОБА_3 ), розташований в АДРЕСА_1 , що належав її померлому діду – батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а.с.14). Після смерті ОСОБА_3 (а.с.13) власником будинку стала ОСОБА_2 , згідно першої лінії спадкування (донька), без переоформлення будинку на своє ім`я. У власності ОСОБА_2 також знаходилась земельна ділянка, площею 4,4467 га., кадастровим номером № 6521883500:06:010:0040, розташована за адресою: Херсонська область, Високопільський район, Новопетрівська сільська рада, яку вона отримала після смерті чоловіка – її батька – ОСОБА_4 (а.с.15, 17), шляхом спадкування за законом як дружина померлого. У зв`язку зі смертю матері через три місяці після смерті батька, земельну ділянку також не було переоформлено. Позивачка є спадкоємицею за законом як донька померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копіями:

- свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с.9);

- свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 (а.с.10);

- витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с.18).

Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті матері ОСОБА_2 , а також здійснити реєстрацію права власності, позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунова С.О. Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва на підставі відкритого виконавчого провадження без номера від 10.04.2008 року та накладення обтяження на невизначене майно в межах суми боргу в 2 702 грн. 66 коп. (а.с.37). Через наявність арешту позивачка по справі не має змоги оформити свої спадкові права. Станом на грудень 2024 року документального підтвердження боргу спадкодавиці ОСОБА_2 не існує., оскільки документи, які б могли підтвердити факт боргу та причини накладення арешту було знищено спеціалістами державної виконавчої служби у зв`язку з закінченням їх терміну зберігання (а.с.20, 21).

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вимогами ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Згідно з вимогами ст.1,7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження, і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належало померлій ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 7285866, зареєстрований 29.05.2008 року Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою, підставою якого є: постанова Відділу ДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, без номера, 10.04.2008 року, вихідний номер 21821 від 10.04.2008, державний виконавець М.Г.Шилов, а саме:

- житлового будинку, загальною площею 131,1 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 4.4467 га., кадастровим номером № 6521883500:06:010:0040, розташованої в Херсонській області, Високопільському районі, Новопетрівській сільській раді.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал