Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №946/149/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/149/26

Провадження № 3/946/243/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року місто Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчук Ю.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, отримані від Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.01.2026 року серії ЕПР1 №563692, 10.01.2025 року о 23 годині 26 хвилин в м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області по проспекту Миру, буд. 25, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «MAZDA 6» номер транспортного засобу НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія був проведений тест на стан вживання алкоголю за допомогою газоаналізатора «Алкотестер Драгер 7510», результат тесту 1,68 ‰.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, його адвокат Волкогонов О.К. надав суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення у якому просив розглянути справу без участі сторін та суду пояснив, що обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні даного правопорушення не доведено належними та достатніми доказами в їх сукупності поза розумними сумнівами, матеріали справи містять істотні процесуальні порушення. Виходячи з п.11 ч.1 ст.23 та п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупинити ТЗ у разі якщо водій порушив ПДР, тобто поліція зобов`язана назвати причину зупинки ТЗ, інакше їх подальші дії мають бути визнані незаконними. Як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 , таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього (за умови, що він дійсно керував ним). Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що останній допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього підлягають під застосування принципу «отруєного дерева», тобто не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі висновки повністю узгоджуються з судовою практикою, висловленою, зокрема, в постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 року по справі №719/1824/22; в постанові 7 апеляційного адміністративного суду від 23.07.2021 року у справі №136/651/21; в постанові ВС від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17. До матеріалів справи додані відповідно п. 11 оскаржуваного протоколу, зокрема, направлення водія на проведення огляду до медичного закладу та відеозапис з відео реєстратора. На даному відеозаписі тривалістю 32 секунди вбачається рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , його зупинка поліцейськими та якась бесіда між ними. Більше нічого. Походження двох інших відеозаписів, не зазначених в додатках до протоколу (п.11) невідоме, відтак вони не можуть бути належними доказами по даній справі.

Крім того, зазначає, що навіть сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних сумнівів щодо доведеності вини.

У акті огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів відсутні відомості про дату та час проведення огляду, що є суттєвим порушенням вимог п.6 Постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 року та п. 2.4 наказу МОЗ №145 від 07.03.2013 року.

Згідно з чинним порядком, акт повинен містити чітке зазначення дати і точного часу проведення огляду, оскільки саме ці дані дозволяють простежити зв`язок між подією та моментом фіксації стану особи, що має вирішальне значення для оцінки доказів.

Крім того, у розділі «Огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками» вказано лише один симптом, і той не коректний - «алкогольне сп`яніння різкий запах алкоголю з порожнини рота», тоді як відповідно до Методичних рекомендацій та Порядку проведення огляду на стан сп`яніння має бути зазначено всі щонайменше чотири, таких як: запах алкоголю з рота, порушення координації рухів, нестійка хода, різка зміна кольору шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови тощо.

Зазначення лише одного симптому є недостатнім обґрунтуванням для направлення особи на огляд із використанням спеціального технічного засобу. Така процедура могла бути проведена без законних підстав, що порушує право особи на захист та ставить під сумнів ймовірні результати огляду як належний доказ. З наданого відеозапису неможливо встановити чи були підстави вважати, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння за вказаною ознакою, оскільки з відеозапису вона не вбачається, відтак неможливо перевірити обґрунтованість вимог співробітників патрульної поліції для проходження ним відповідного огляду на стан сп`яніння.

Більш того, з відеозапису чітко видно, що у ОСОБА_2 відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна (мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні). Тобто з наявного в матеріалах справи таємного відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими він поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці. Також переглядом відеозапису встановлено, що поліцейські зазначають в протоколі визначені ними в довільній формі ознаки сп`яніння, при цьому це здійснюють будь якого фіксування перевірки виявлених у нього ознак сп`яніння, зокрема, огляд його рук.

Відтак, зазначення вказаної в протоколі ознаки є лише певним проявом суб`єктивного сприйняття працівника поліції, на якого і покладено збирання доказів у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, і саме посилання працівника поліції на існування у особи певних ознак не може вважатись достатнім для достовірного встановлення даної обставини у контексті як заперечень особи, яка притягається до відповідальності, так і без наявності сукупності інших належних і допустимих доказів, що виходять від поза будь-якими сумнівами неупереджених осіб. Таким чином, зазначені порушення процедури складання протоколу є підставою для визнання його недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, 3 оскільки вони ставлять під сумнів дотримання принципів законності, об`єктивності забезпечення права на захист.

Також, в Акті огляду не зазначений тип та модифікація засобу вимірювальної техніки, в результаті тесту №782 зазначено що це був алкотестору драгер 7510, але в порушення п.п.3,9 Інструкції, поліцейськими не були надані сертифікат його відповідності свідоцтво про повірку.

Додатково звертає увагу суду на наступну обставину, пов`язану з оформленням направлення на проходження огляду водія у медичному закладі. Нормами чинного законодавства України визначено дві підстави направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я, Якими є: - відмова особи від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу; - висловлення водієм незгоди з результатами огляду, проведеного на місці зупинки автомобіля. Пунктами 12 та 8 Розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 пройшов тест на драгері в 23:41:12, а на оформленому працівником поліції направленні на медичний огляд водія з медичному закладі, зазначений час - 23:45, що свідчить про те, що останній не погодився з результатами його огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, що є передумовою оформлення направлення, водночас, матеріали справи не містять відомостей про причини, з яких водій не був доставлений до медичного закладу.

У відповідності до вимог ст.265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП працівник поліції тимчасово затримує Т3 шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. В оскаржуваному протоколі і в наявному відеозаписі немає ніяких відомостей про відсторонення ОСОБА_2 від керування ТЗ. Таким чином, факт не відсторонення викликає обґрунтовану підозру, що навіть попри наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, останній міг продовжити свій рух. З наведеного вбачається, що співробітники поліції, не виконали вимог ст.266 КУПАП оскільки, незважаючи на нібито встановлення у водія ознаки (однієї) сп`яніння, його все одно не було відсторонено в передбаченому порядку від керування всупереч складеному відносно нього протоколу або що цей протокол був складений безпідставно та необґрунтовано. Крім того, при накладанні стягнення за адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а тому ці документи необхідно долучити до матеріалів справи. При цьому суд не повинен збирати ці чи інші докази по справі, оскільки їх надання покладено на орган, який направляє справу до суду. В матеріалах справи відсутні характеризуючи матеріали на ОСОБА_1 , які є обов`язковими.

Враховуючи викладене, вважає, що об`єктивна сторона та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є недоведеними.

Адвокат Волкогонов О.К. стверджує, що за таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, адвокат Волкогонов О.К. у своїх запереченнях зазначає, що співробітниками поліції було безпідставно зупинене транспортний засіб притягуваного виходячи з п.11 ч.1 ст.23 та п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», крім того зазначає, що навіть сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних сумнівів щодо доведеності вини, також зазначає про відсутність ознак алкогольного сп`яніння у притягуваного, також припускає, що притягуваний не погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із розбіжністю часу в проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння на драгері о 23:41:12 год., а на оформленому працівником поліції направленні на медичний огляд водія з медичному закладі, зазначений час - 23:45, що свідчить про те, що останній не погодився з результатами його огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, що є передумовою оформлення направлення, водночас, матеріали справи не містять відомостей про причини, з яких водій не був доставлений до медичного закладу. Також зауважує, що притягуваного не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Судом вивчені матеріали справи та відеозаписи додані до матеріалів справи, у яких містяться докази, які у своїй сукупності підтверджують вину притягуваного у вчиненні адміністративного правопорушення передчасного ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з матеріалів справи, а саме з відеозапису, вбачається, що саме притягуваний ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MAZDA 6» номер транспортного засобу НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції. Крім того, матеріали справи містять акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат тесту 1,68 ‰, тест №782 від 10.01.2026 року, час огляду 23:41:12 год. та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.01.2026 року.

Також, з відеозапису вбачається, що притягуваний зазначає, що вживав алкоголь, а саме 100 грамів або дві чарки міцного алкогольного напою «Самбука», також на відеозапису зафіксоване погодження останнього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Алкотестер Драгер 7510», результат проходження тесту 1,68 ‰. Також, притягуваний у п. 14 протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначив, що з протоколом згідний, тобто фактично визнав вину у зазначеному адміністративному правопорушенні.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими в суді матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №563692 від 10.01.2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом тесту №782 від 10.01.2026 року час огляду 23:41:12 год., направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.01.2026 року, довідками від 13.01.2026 року, відеозаписами.

При обранні стягнення суд враховує характер правопорушення та обставини його вчинення, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, суддя вважає за необхідне в силу ч.1 ст.401 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 р., а саме в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 266, 276-280, 283, 285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію постанови направити для відома – ОСОБА_1 , для виконання – Ізмаїльському районному відділу поліції ГУНП в Одеській області.

Положеннями статей 307 та 308 КУпАП встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби та стягнення у подвійному розмірі визначеного штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук