Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №376/3216/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3216/25

Провадження № 2-а/376/11/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Сквирський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

при секретарі - Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування Постанови про адміністративне правопорушення,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 31.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено Постанову №4416, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 59 500 гривень. У постанові зазначено, що ОСОБА_1, як директором ТОВ «АС НАФТА» порушено вимоги законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку.

Жодних повідомлень про винесення цієї постанови позивачем не було отримано - ані особисто під підпис, ані рекомендованим листом.

Про існування цієї постанови він дізнався лише 13 жовтня 2025 року, після отримання в застосунку «Дія» постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке було відкрито старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурзою Юлією Олександрівною та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2025 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у справах про адміністративні правопорушення (крім безпеки дорожнього руху) 119 000,00 грн. та стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 11900 грн..

Із постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 № 4416 від 31.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення у розмірі 59 500 грн. у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, ОСОБА_1 не згоден та вважає її такою, що винесена з порушенням законодавства.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/015083902 від 14.10.2025 року.

Згідно із розширених даних із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із застосунку «Резерв+» 06 серпня 2025 року ОСОБА_1 , пройшов військово-лікарську комісію, протокол ВЛК № 2025-0807-0816-4365-7, про шо є відповідний запис у військово-обліковому документі (номер в реєстрі Оберіг 050 520 256 289 111 200 042).

На даний момент має відстрочку від мобілізації до 11.06.2026 року, на підставі аб. 1 ч. 1 ст. 23 Закон; України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, позивачем були здійснені усі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, зокрема постановлення на облік на зареєстрованим місцем проживання, оновлено дані у застосунку «Резерв+», пройдено ВЛК. Відомості про порушення правил військового обліку відсутні.

В постанові про адміністративне стягнення від 31.07.2025 року взагалі не зазначена дата надсилання постанови. Постанову вручено або надіслано рекомендованим листом не було. Таким чином, строк на оскарження постанови не починався, оскільки позивач не був належно повідомлений про її винесення.

Також, постанова неправомірно визнана такою, що набрала чинності у день винесення.

Згідно зі ст. 291 КУпАП, постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена згідно із ст. 287-289 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення постанови до ІНФОРМАЦІЯ_5 або до суду.

У постанові від 31.07.2025 року зазначено, що вона набрала чинності цього ж дня, а саме 31.07.2025 року, що є грубим порушенням процедури. Це позбавило позивача можливості реалізувати право на захист і оскарження, гарантоване ст. 268 КУпАП.

Постанова № 4416 від 31.07.2025 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє можливості оцінити правильність застосування закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).

Оскільки постанова не була вручена, вона не набрала законної сили, а отже, її передача до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10.10.2025 року є передчасною та незаконною (порушення ст. 307-308 КУпАП).

Тому на підставі вищевказаного ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом та просить суд:

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 строк для звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 №4416 від 31.07.2025 року, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у розмірі 59 500 грн. у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 № 4416 від 31.07.2025 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , було накладено адміністративне стягнення у розмірі 59 500 грн. у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.30), відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.20 ч.1 ст.4, ч.2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.

Суд, дослідивши наявні письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено Постанову №4416, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 59 500 гривень. У постанові зазначено, що ОСОБА_1, як директором ТОВ «АС НАФТА» порушено вимоги законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку (а.с.12).

Жодних повідомлень про винесення цієї постанови позивачем не було отримано - ані особисто під підпис, ані рекомендованим листом, що підтверджується відсутністю відмітки про направлення копії Постанови №4416 від 31.07.2025 року.

Про існування цієї постанови він дізнався лише 13 жовтня 2025 року, після отримання в застосунку «Дія» постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке було відкрито старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурзою Юлією Олександрівною та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2025 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у справах про адміністративні правопорушення (крім безпеки дорожнього руху) 119 000,00 грн. та стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 11900 грн. (а.с.13-14,11).

Згідно із розширених даних із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із застосунку «Резерв+» 06 серпня 2025 року ОСОБА_1 , пройшов військово-лікарську комісію, протокол ВЛК № 2025-0807-0816-4365-7, про шо є відповідний запис у військово-обліковому документі.

На даний момент має відстрочку від мобілізації до 11.06.2026 року, на підставі аб. 1 ч. 1 ст. 23 Закон; України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.16-22).

Отже, позивачем були здійснені усі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, зокрема постановлення на облік за зареєстрованим місцем проживання, оновлено дані у застосунку «Резерв+», пройдено ВЛК. Відомості про порушення правил військового обліку відсутні.

В постанові про адміністративне стягнення від 31.07.2025 року не зазначена дата надсилання постанови. Постанову вручено або надіслано рекомендованим листом не було. Також, постанова неправомірно визнана такою, що набрала чинності у день її винесення (а.с.12).

Згідно зі ст. 291 КУпАП, постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена згідно із ст. 287-289 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення постанови до ІНФОРМАЦІЯ_5 або до суду.

У постанові від 31.07.2025 року зазначено, що вона набрала чинності цього ж дня, а саме 31.07.2025 року, що є грубим порушенням. Це позбавило позивача можливості реалізувати право на захист і оскарження, гарантоване ст. 268 КУпАП.

Постанова № 4416 від 31.07.2025 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє можливості оцінити правильність застосування закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).

Оскільки постанова не була вручена, вона не набрала законної сили, а отже, її передача до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10.10.2025 року є передчасною та незаконною (порушення ст. 307-308 КУпАП).

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відповідно до вимог ч. 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, представник відповідача не в повній мірі дотримався вимог ст.. 280 КУпАП та не з`ясував всі обставини справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Так, згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1, 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.

Відповідач відзиву до суду не надав.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На думку суду, причини пропуску звернення ОСОБА_1 до суду є поважними, оскільки про оскаржувану постанову позивач дізнався 13.10.2025 року, а тому слід поновити йому строк звернення до суду.

Крім того, відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена ст. 210-1 КУпАП.

За ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням, того, що з матеріалів справи встановлено, що в Постанові №4416 від 31.07.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 допущено грубі порушення, не дотримано вимоги законодавства, відповідачем до суду не надано докази, які спростовували б твердження позивача, а тому така постанова підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

При цьому суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Наведене свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не дотримався принципу обґрунтованості, вмотивованості, і такі суперечності свідчать про протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

За ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, оскільки позов ОСОБА_1 , який не є суб`єктом владних повноважень, задоволено, сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 2,3,5, 9, 72, 73, 77,90, 121 139,241-246, 250, 280,286 КАС України, ст. ст. 7, 210-1,235, 247, 254, 256,258, 268,271, 276, 283, 286 КУпАП, суд,

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування Постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити в повному обсязі.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 строк для звернення до суду з позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 №4416 від 31.07.2025 року, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у розмірі 59 500 грн. у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 № 4416 від 31.07.2025 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , було накладено адміністративне стягнення у розмірі 59 500 грн. у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Коваленко