Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №705/4985/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4985/25

2/705/749/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 лютого 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

розглянувши в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та просила:припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: приміщення – 1-1 коридор площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-3 кімната площею 13,6 кв.м. в житловому: житлового будинку літ. «А», загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», що належить їй на праві приватної власності;виділити їй, ОСОБА_1 в натурі у власність 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення – 1-1 коридор площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-13 кімната площею 13,6 кв.м., в житловому: житлового будинку літ. «А», загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», в розмірі 1/1 частки.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 2/3 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також вона є фактичним користувачем приміщення – 1-1 площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-3 кімната площею 13,6 кв.м. в житловому: житлового будинку літ. «А», загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», розташовані по АДРЕСА_1 .

Співвласником іншої частини є відповідач, якому належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Між ними, як співвласниками вищезазначеного майна виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із часткового спільного володіння не досягнуто, окрім того так як нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності, без згоди відповідача вона не має можливості приватизувати земельну ділянку на якій розташована належна їй частка житлового будинку, оскільки відповідач перешкоджає у будь-якому доступі щодо обміру земельної ділянки.

Вона фактично на сьогоднішній день позбавлена права нормального користування даною частиною житлового будинку, так як без виділу часток в натурі даного житлового будинку власниками якого є ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , їй окремо не можуть виготовити жодні правовстановлюючі документи на належне нерухоме майно, без згоди відповідача, оскільки вона відмовляється її надавати, а тому на сьогодні вона не має іншої можливості реалізувати своє право аніж виділити частки житлового будинку в натурі та присвоїти нову адресу.

Нею неодноразово були здійснені розмови з відповідачем, щоб мирним шляхом за погодженням сторін вчинити виділ належних їм на праві спільної часткової власності частин житлового будинку, але відповідач категорично відмовляється. На сьогодні вона не має можливості реалізувати своє право повноцінно користуватись належною їй частиною будинку, а тому єдиним способом захистити своє порушене право є звернення з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача адвокат Єременко І.В. у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача адвоката Єременко І.В. надійшла письмова заява від 24.02.2026, в якій вона просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова влада України», у судове засідання не з`явилася, від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подала.

За змістом ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 03.08.1995 ОСОБА_1 є власником 2/3 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічними характеристиками ОСОБА_1 є фактичним користувачем приміщення – 1-1 площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-3 кімната площею 13,6 кв.м. в житловому будинку літ. «А» загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», розташовані по АДРЕСА_1 .

Співвласником іншої частини є ОСОБА_2 , якій належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до Висновку ТОВ «Експерт Робота» № 523 від 19.08.2025 за технічною характеристикою 2/3 частини житлового будинку, яка складається: приміщення – 1-1 площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-3 кімната площею 13,6 кв.м. в житловому будинку літ. «А», загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», розташовані по АДРЕСА_1 , має окремий вхід і може бути виділена в натурі.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз`яснень, викладених у п. п. 6, 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Виділ у натурі частки із спільного майна може бути заборонений законом або бути неможливим в силу самої природи спільної речі, яка є неподільною (ч. 2 ст. 183 ЦК).

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб`єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб`єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб`єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте якщо після виділу суб`єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

З урахуванням вище викладеного, беручи до уваги, що належна ОСОБА_1 частина спільного майна може бути виділена в натурі, суд вважає, що позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 258-259, 264, 265, 274-279, 280-283, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: приміщення – 1-1 коридор площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-3 кімната площею 13,6 кв.м. в житловому будинку літ. «А», загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», що належить їй на праві приватної власності.

Виділити ОСОБА_1 в натурі у власність 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення – 1-1 коридор площею 5,9 кв.м., приміщення – 1-2 кімната площею 13,0 кв.м., приміщення – 1-13 кімната площею 13,6 кв.м., в житловому будинку літ. «А», загальною площею 32,5 кв.м. та житловою площею 26,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», в розмірі 1/1 частки.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Суддя О.І.Єщенко