Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №530/198/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/198/26

2/530/483/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

23.02.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді - Ситник О.В., за участю секретаря Бедюх Н.І. розглянувши у судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зіньків, Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері малолітньої дитини до досягнення дитиною трирічного віку ,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері малолітньої дитини до досягнення дитиною трирічного віку .

З позову вбачається, що 02.10.2021 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 від даного шлюбу сторони мають сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони разом не проживають, шлюб між ними розірвано, дитина проживає разом з матір`ю ,яка здійснює щоденний догляд за дитиною, забезпечує її побутові, медичні та інші потреби, а тому відповідно до ст.84 СК України має право на стягнення аліментів з відповідача на особисте її утримання. Відповідач працює неофіційно, однак під час спільного проживання повідомляв про наявність у нього доходу не менше 30000 грн щомісячно , а тому має змогу сплачувати аліменти на її особисте утримання. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача аліменти на її особисте утримання до досягнення сином трирічного віку у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн, щомісячно.

Ухвалою судді від 05.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

06.02.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов в якому він позовні вимоги не визнає та зазначив, що сам факт проживання з малолітньою дитиною не є безумовною підставою для стягнення аліментів на матір. Позивачкою не доведено, що вона є непрацездатна, позбавлена можливості працювати, а її матеріальне становище є критичним. Позивачка є особою працездатного віку ,працевлаштована, не надала доказів перебування її у відпустці без збереження доходу, довідки про відсутність доходу, медичних документів про втрату працездатності . Позивач не довела що дитина через стан здоров`я позбавлена можливості перебувати у закладі догляду або з іншими особами що дозволяло б матері працювати. Стягнення з його аліментів на утримання ОСОБА_1 , яка має можливість працювати та отримує соціальну допомогу, що призведе до непропорційного фінансового навантаження та суперечитиме принципу справедливості. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та звільнити від сплати судового збору ( а.с.12-13).

18.02.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відповідь на відзив та зміна позовних вимог в якому вона зазначила ,що закон не ставить це право у залежність від: наявності роботи; рівня доходу; факту непрацездатності. Сам факт проживання дитини з матір`ю та здійснення щоденного догляду є достатньою правовою підставою для її утримання. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною за основним місцем роботи. Додатково офіційно працює на неповну ставку, фактичний дохід є обмеженим і недостатнім для самостійного забезпечення базових потреб матері та дитини. Щомісячні витрати становлять: оренда житла – 8000 грн, комунальні платежі понад 2000 грн, харчування, побутові витрати, потреби дитини, медичні витрати дитина проживає з нею і вона здійснює постійний догляд за нею. Відсутність офіційного працевлаштування відповідача не звільняє його від обов`язку утримання. Під час спільного проживання між ними існувала усна домовленість ,що вона здійснює догляд за дитиною, а відповідач забезпечує сім`ю матеріально, а тому просить змінити суму позовних вимог на 4000 грн щомісячно.

18.02.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких він зазначає, що збільшення позовних вимог є необгрунтованим ,позивач не довела свою потребу у матеріальному утриманні, він має нестабільний дохід який становить не більше 18000 грн на місяць та відповідно до рішення суду від 05.02.2026 року з нього стягнуто аліменти у розмірі 4500 грн на утримання дитини. Позивач штучно створила витрати ,добровільно відмовившись від безкоштовного житла ,витрати на оренду житла є наслідком виключно особистого рішення позивача. Зазначив, що у разі відсутності можливості у позивача здійснювати догляд за дитиною він готовий взяти на себе повну відповідальність за догляд, виховання та забезпечення дитини. Просив відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення визначити їх у мінімальному розмірі та звільнити від сплати судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надіслала до суду відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився ,надіслав до суду відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, які приєднано до матеріалів справи, а також заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, прийнявши до уваги позовну заяву позивача, заперечення відповідача , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи проходить до висновку, що змінені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми), 02.10.2021 року, актовий запис № 1406, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно не надає позивачу матеріальну допомогу на її утримання до досягнення сином 3-х років, тому позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Статтею 48 Конституції України гарантовано право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утриманні (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2, 4, 6 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Сімейним законодавством право дружини-матері на утриманні від чоловіка-батька до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка здійснює догляд за малолітньою дитиною та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги з боку відповідача. У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка не має змоги працювати повний робочий день і утримувати себе. В добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивач та відповідач не вирішили.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки обґрунтованими частково та такими, що з урахування сплати аліментів на дитину в цілому становитиме більше ніж 1/2 від доходів відповідача ,оскільки дохід ОСОБА_2 складає 18000 грн ,згідно рішення суду від 05.02.2026 року з нього на утримання дитини стягуються аліменти в розмірі 4500 грн, а стягнення аліментів у розмірі 4000 грн на утримання матері становитиме 50 % всього його доходу . Позивачем не доведено факт того, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, надала докази про її офіційне працевлаштування та отримання нею доходу. Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач має незадовільний стан здоров`я чи має на утриманні будь-яких інших утриманців. Оцінивши в сукупності надані докази, суд виходить з того, що позивач має право на утримання від відповідача аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, а відповідач може і повинен надавати таке утримання.

Водночас, суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає можливим задовольнити змінені вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання позивача в розмірі 2000,00 грн щомісячно починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви (ч. 1 ст. 79 СК України).

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та розглянувши клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що питання звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду.

Відповідач не надав суду доказів наявності підстав, визначених ст. 5 Законом України "Про судовий збір", для звільнення від сплати судового збору.

Також відповідач не надав доказів наявності обставин, які надають суду право відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір або звільнити від його сплати.

Враховуючи що відповідач позо визнав частково і суд знайшов підстави для часткового його задоволення враховуючи ст. 142 ЦПК якою передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору. Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом цієї справи позивачкою судових витрат щодо вимог про сплату аліментів понесено не було, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 105, 110, 111, 112, 114 СК України, ст. ст. 12, 81, 142, 268-270 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері малолітньої дитини до досягнення дитиною трирічного віку– задоволити частково.

2. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її особисте утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі ) грн щомісячно, починаючи стягнення з 04.02.2026 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави - 665 грн 60 коп. судового збору.

4. Іншу частину судового збору у сумі 665 грн 60 коп віднести за рахунок держави.

Рішення суду в межах суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяО. В. Ситник