Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №362/8357/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/8357/25

Провадження № 2/362/1338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 лютого 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючої судді Мартинцової І.О.

за участі секретаря судових засідань Жеребко Ю.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього на його користь аліментів на його утримання на час навчання в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подачі позову і закінчення навчання (30.06.2029 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є батьком позивача, який навчається на денній формі навчання та позбавлений можливості працевлаштування, а тому стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання він не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей до досягнення ними 23 років.

Процесуальні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.

Ухвалою суду від 05.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судом було вжито належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу також надіслано копію позову з додатками.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Від представника позивача 24.02.2026 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторін, за наявними у матеріалах справи доказами. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судові засідання 21.01.2026 та 24.02.2026 відповідач не з`явився.

З відомості з реєстру територіальної громади від 31.10.2025 року було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

За зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та судова повістка про виклик до суду. Однак листи повернулись з відміткою працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, довідка поштового відділення з відміткою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за даною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Такої правової позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, провадження №51-185св23.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою зареєстрованого місця проживання, однак, останній у судове засідання не з`явився, своїм процесуальним правом подачі відзиву не скористався, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в справі матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

На підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження.

В свою чергу, з довідки Національного університету біоресурсів і природокористування України № 829 від 20.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 є здобувачем вищої совіти ОС «Бакалавр» економічного факультету денної форми здобуття вищої освіти спеціальності «Економіка» з 01.09.2025 року. Дата закінчення навчання 30.06.2029 року.

Факт навчання позивача в вищевказаному навчальному закладі також підтверджується копією доданого договору про навчання № ЕІІ-25/059б від 14.08.2025 року.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вимогами ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.198 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у ст.183 цього Кодексу.

Частиною першою ст.199 Сімейного кодексу України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно ч.3 ст.199 ЦПК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3, від 15.05.2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи те, що повнолітній син відповідача продовжує навчання, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, натомість відповідач в добровільному порядку не приймає участі в утриманні сина, який цього потребує, суд вважає, що відповідач, будучи особою працездатного віку, спроможний сплачувати аліменти на повнолітню сина, який продовжує навчання.

Обставин, які свідчили про неспроможність відповідача сплачувати аліменти, матеріали справи не містять.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити, що батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

Приймаючи до уваги те, що син відповідача продовжує здобувати освіту на денній формі навчання, а отже позбавлений можливості працювати, домовленості між сторонами щодо його утримання не досягнуто, а відповідач в добровільному порядку належної допомоги на утримання дитини, яка продовжує навчання, не надає, суд, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, інтереси дитини на утримання якої присуджуються аліменти, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.10.2025 року до закінчення навчання, а саме: до 30.06.2029 року, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років, оскільки саме такий розмір, з урахуванням всіх обставин справи, на думку суду, є достатнім та відповідає інтересам дитини.

Суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При цьому, у зв`язку звільненням позивача від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та у зв`язку із задоволенням позову, в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 181, 182, 198, 199, 200 СК України, ст.ст.12,76 - 81, 141, 247, 258, 259, 264-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на його утримання в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.10.2025 року до закінчення навчання, а саме: до 30.06.2029 року, але не більш як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 24.02.2026.

Суддя Мартинцова І.О.