Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №600/4998/24-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4998/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною четвертої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013-2018;

-зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час звільнення з військової служби відповідачем не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2013-2018 роки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано до суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено, в тому числі компенсація за невикористані дні вказаної відпустки при звільненні.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 24.07.2013 №137-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Військової частини НОМЕР_2 та зараховано до списків особового складу прикордонного загону, поставлено на всі види забезпечення з 24.07.2023.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 25.07.2013 №138-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду старшого техніка відділення логістики прикордонного поста «Шепіт» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 07.10.2013 №188-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду старшого техніка групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б) звільнивши з посади старшого техніка відділення логістики прикордонного поста «Шепіт» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б), згідно підпункту 5 пункту 93 (на рівну посаду у зв`язку з проведенням організаційних заходів -за рішенням відповідного начальника).

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 31.08.2015 №172-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду старшого техніка відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б) звільнивши з посади старшого техніка групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б), згідно підпункту 5 пункту 93 (на рівну посаду у зв`язку з проведенням організаційних заходів -за рішенням відповідного начальника).

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «по особовому складу» від 02.07.2018 №156-ОС припинено (розірвано) контракт з ОСОБА_1 та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок».

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «по особовому складу» від 01.08.2018 №187-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до інформації, відображеної у особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 у період із серпня 2013 року по серпень 2018 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_3 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_1 ).

Оскільки відповідачем після звільнення позивача не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період 2013-2018 роки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, позивач звернувся до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Так, абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XI військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено «Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку».

Відповідно до пункту 5 до вказаного переліку входять військові частини (підрозділи органів Держприкордонслужби), що дислоковані в населених пунктах, визначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» від 11.08.1995 №647.

Відповідно до переліку населених пунктів, яким надається статус гірський затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» №647 входить село Шепіт та село Селятин Селятинської сільської територіальної громади Вижнинського району Чернівецької області.

Як вбачається з наказів про призначення та вступ до виконання обов`язків відповідно до посади, особистих карток грошового забезпечення за 2013-2018 роки ОСОБА_1 в період з 2013 до моменту звільнення у серпні 2018 року проходив військову службу на посаді старшого техніка відділення логістики прикордонного поста Шепіт відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », старшого техніка групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться в селі Шепіт Селятинської сільської територіальної громади Вижнинського району Чернівецької області, а також на посаді старшого техніка відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в селі Селятин Селятинської сільської територіальної громади Вижнинського району Чернівецької області.

Таким чином, проходження служби у населених пунктах село Шепіт та село Селятин надає позивачу право на щорічну додаткову відпустку.

Відповідачем не надано суду доказів того, що під час проходження військової служби у Держприкордонслужбі позивачем у 2013-2018 використано вказану щорічну додаткову відпустку.

Крім того, згідно пояснень, зазначених у відзиві, відповідач повідомив, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено, в тому числі компенсація за невикористані дні вказаної відпустки при звільненні.

Таким чином, судом встановлено, що під час проходження позивачем військової служби у Держприкордонслужбі у 2013-2018 не використано щорічну додаткову відпустку та при звільненні 01.08.2018 з військової служби йому не було нараховано та виплачено компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Згідно абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XI у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-XI в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно пункту 21 статті 10-1 Закону №2011-XI у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абзацу п`ятого статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд вважає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 21 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.

Відтак, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Судом встановлено, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якого військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Доказів нарахування та виплати позивачу компенсації за додаткову відпустку або використання даної відпустки під час проходження служби суду не надано та відповідачем не доведено.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду приписи статей 72-77, 90 КАС України, враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2018.

Зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2018.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна