Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №320/30707/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року справа №320/30707/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-3), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ щодо нарахування ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно) та зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу ЗСУ нарахувати невиплачені ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно) з розрахунку базового місяця січень 2008 та виплатити їх на користь позивача;

- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу ЗСУ здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 11.05.2024 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2024 по 11.05.2024 з урахуванням обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення з 1 квітня 2018 року (з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів за посадами військовослужбовців) згідно статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в період з 01.01.2016 по 11.05.2024 він проходив військову службу у Збройних Силах України. Позивач вказує, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно Фінансовим управлінням Генерального штабу ЗСУ йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у належному розмірі. На переконання позивача, базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін у цей період мав бути січень 2008 року, оскільки саме тоді відбулося останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців згідно з постановою КМУ №1294. Позивач наголошує, що індексація є однією з основних державних соціальних гарантій щодо оплати праці, а обмежене фінансування не може бути підставою для її невиплати.

Також позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації в період з 01.03.2018 по 31.12.2022, стверджуючи, що при підвищенні грошового забезпечення з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ №704, відповідач не врахував вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Позивач пояснює, що у березні 2018 року (базовому місяці) відповідач мав встановити, чи перевищує розмір підвищення доходу суму індексації, що склалася на той момент. Оскільки розмір підвищення доходу не перевищив суму індексації, позивач вважає, що має право на виплату так званої "індексації-різниці" (фіксованої суми індексації), яка мала додаватися до поточної індексації до наступного підвищення окладів.

Крім того, позивач оскаржує дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування індексації за період з 01.01.2024 по 11.05.2024. Позивач зазначає, що при розрахунках не було дотримано вимог статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Позивач наполягає на необхідності здійснення перерахунку та виплати індексації за цей період із врахуванням обчислення індексу споживчих цін з 1 квітня 2018 року, що є місяцем, наступним за місяцем підвищення посадових окладів.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.08.2024 через підсистему "Електронний Суд" від Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України проти задоволення позовних вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, відповідач зазначає, що позивачем неправильно тлумачяться норми Порядку №1078, оскільки до 15.12.2015 діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації. Відповідач наголошує, що згідно з Постановою КМУ №1013, грудень 2015 року став місяцем підвищення доходів населення випереджаючим шляхом, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації мало розпочинатися з січня 2016 року. За твердженням фінансового органу, оскільки нарахована сума ймовірної індексації за вказаний період не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення у грудні 2015 року, право на виплату індексації у позивача не відновилося. Крім того, на думку відповідача, застосування базового місяця січня 2008 року після зміни законодавства у 2015 році суперечило б принципу правової визначеності та положенням статті 58 Конституції України щодо зворотної дії актів у часі.

Стосовно вимог про виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, відповідач вказує, що з 01.03.2018 набрала чинності Постанова КМУ №704, яка суттєво підвищила посадові оклади військовослужбовців. Це підвищення стало підставою для встановлення березня 2018 року новим базовим місяцем для нарахування індексації. Відповідач акцентує увагу на тому, що для застосування механізму "індексації-різниці" згідно з абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 необхідно, щоб сума індексації, яка склалася у місяці підвищення (березні 2018 року), була більшою за розмір самого підвищення. Оскільки підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року за рахунок постійних складових було значним, а індексація за березень 2018 року становила 0,00 грн, підстав для нарахування фіксованої суми індексації-різниці не виникло.

Додатково відповідач зауважує, що поріг інфляції для проведення подальшої індексації (після березня 2018 року) було перевищено лише у жовтні 2018 року, що зумовило виникнення права на поточну індексацію тільки з грудня 2018 року. Твердження позивача про те, що розмір підвищення його доходу не перевищив суму індексації за лютий 2018 року, відповідач вважає суб`єктивною думкою, яка не підтверджена належними та допустимими доказами. На підставі викладеного, відповідач стверджує про повну відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 правом на надання відзиву не скористались, про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом направлення ухвали про відкриття провадження в його електронний кабінет.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Також 07.08.2024 через підсистему "Електронний Суд" від Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій відповідач обґрунтовує свою позицію пропуском позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду. Відповідач наголошує, що встановлення процесуальних строків є важливою гарантією правової визначеності у публічно-правових відносинах та слугує засобом дисциплінування учасників адміністративного судочинства. На переконання заявника, такі обмеження стимулюють учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та забезпечують стабільність правовідносин після їх завершення, якщо вони не були оскаржені у визначений термін.

Заявник зазначає, що за наслідками пропущення строків звернення до суду, відповідно до приписів статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України, позов має бути залишений без розгляду. Відповідач підкреслює, що дотримання цих строків є обов`язковим для забезпечення своєчасного виконання процесуальних дій та недопущення необмеженого у часі стану невизначеності щодо законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У зв`язку з викладеним, посилаючись на положення статей 44, 122, 123, 166 та 240 КАС України, Фінансове управління ГШ ЗСУ просить суд винести окрему ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї і/з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) проходив військову службу у Збройних Силах України в період з 01.01.2016 по 11.05.2024.

Протягом цього часу позивач перебував на грошовому забезпеченні у різних суб`єктів: до 31.12.2023 фінансове забезпечення здійснювалося Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, а з 01.01.2024 по день звільнення 11.05.2024 - Військовою частиною НОМЕР_1 .

У період з 01.01.2016 по 28.02.2018 Фінансове управління ГШ ЗСУ здійснювало нарахування грошового забезпечення позивачу без врахування індексації. Позивач стверджує, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін у цей період мав залишатися січень 2008 року, встановлений постановою КМУ №1294. Натомість відповідач, керуючись пунктом 3 постанови КМУ №1013 від 09.12.2015, вважав грудень 2015 року місяцем підвищення доходів, у якому сума підвищення перевищила суму індексації, що призвело до визначення січня 2016 року як місяця початку обчислення нового індексу споживчих цін.

З 01.03.2018, на виконання постанови КМУ №704 від 30.08.2017, відбулось загальне підвищення посадових окладів військовослужбовців, що автоматично визначило березень 2018 року як новий базовий місяць для проведення індексації. У зв`язку з цим, у позивача виникло спірне право на отримання "фіксованої" суми індексації (індексації-різниці), передбаченої абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Вказана виплата мала б здійснюватися у разі, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації, що склалася станом на лютий 2018 року. Проте протягом усього періоду з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач таку виплату не проводив, аргументуючи це відсутністю перевищення суми індексації над розміром підвищення окладу.

Окремий період спірних відносин стосується проходження служби у 2024 році. З 01.01.2024 по 11.05.2024 нарахування індексації позивачу здійснювалось Військовою частиною НОМЕР_1 . Згідно з наказом від 01.06.2024, правонаступником Військової частини НОМЕР_1 за всіма фінансовими зобов`язаннями стала Військова частина НОМЕР_2 , яка була залучена до справи як відповідач 3.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із наступного.

Спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частин третьої та п`ятої статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2023 у справі №380/653/23, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справи щодо невиплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 і від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.

Варто зауважити, що частина друга статті 233 КЗпП України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово наголошував, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, безпідставними є доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки предметом спору у цій справі є ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення.

На момент звільнення позивача зі служби (11.05.2024) частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

З урахуванням наведеного підстав вважати, що при зверненні 07.06.2024 до суду із цим позовом позивачем пропущено тримісячний строк, немає.

Щодо ненарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2008 суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд також враховує, що реалізація дискреційних повноважень суб`єктом владних повноважень має здійснюватися виключно в межах, визначених законом, із дотриманням принципу верховенства права, правової визначеності та заборони свавілля. Надання суб`єкту вибору серед кількох правомірних рішень не означає право діяти на власний розсуд поза межами та цілями, передбаченими законодавством. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема щодо обмеженості дискреції та необхідності законодавчої визначеності для уникнення довільного втручання в права особи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Своєю чергою, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №20ІІ-XII (далі - Закон №20ІІ-XII), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1 - 3 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із абзацом 2 статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 2, 6 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Окрім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Нормами Закону №2011-XII передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходи громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку №1078 викладено в такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…"

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку - Порядку №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 (справа №620/1892/19), від 05.02.2020 (справа №825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Проте, як вже встановлено судом, позивачу в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не в повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Доказів зворотного відповідачем під час розгляду справи не надано.

Суд зазначає, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

У позовній заяві позивач зазначає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 повинен бути січень 2008 року, з приводу чого суд зазначає таке.

Враховуючи положення Порядку №1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб військовослужбовців затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики №48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит Департаменту фінансів Міноборони №248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики №28/о/66-18 від 18.04.2018 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики №024-106 від 09.02.2005 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту індексації став березень 2018 року.

Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту був встановлений у січні 2008 року та надалі був змінений (зріс) у березні 2018 року.

Враховуючи вказане, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів військовослужбовців. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

На переконання суду, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 у частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (січень 2008 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

На законодавчому рівні посадові оклади військовослужбовців останній раз були змінені в січні 2008 року, що підтверджується нормами Постанови №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 зміни у схемі посадових окладів для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не передбачалися.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2016 року є юридично необґрунтованими, суперечать вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на належне грошове забезпечення.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця – січня 2015 року є неправомірними, оскільки зазначене не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема нормам пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, які прямо передбачають, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення вважається місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів). У випадку позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 таким місяцем є січень 2008 року, адже підвищення посадових окладів для військовослужбовців після цього місяця до 01.03.2018 не відбувалось.

Відсутність підвищення тарифних ставок в інші місяці вказаного періоду свідчить, що будь-яке інше визначення базового місяця в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, окрім січня 2008 року, є безпідставним і не має належного правового обґрунтування. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним такого рішення.

Аналізуючи дії відповідача у взаємозв`язку з матеріалами справи та правовими нормами, суд встановив, що неправомірні рішення щодо визначення базового місяця та неврахування норм Порядку №1078 призвели до порушення права позивача на належну індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, гарантовану Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки та відсутність у розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а непроведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також наголошує, що відповідно до статті 8 Конституції України принцип верховенства права є основоположним у правовій системі України. Всі органи державної влади зобов`язані діяти виключно в межах і у спосіб, встановлений Конституцією та законами України. Відповідач, діючи всупереч нормам матеріального права, порушив права позивача на належну індексацію грошового забезпечення.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправною.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови КМУ від 17.07.2023 №1078 суд зазначає таке.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №206/4411/16-а).

Порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття "базовий місяць". Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова №1013).

Цією постановою були внесені зміни до Порядку №1078.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття "місяць підвищення доходу" від терміну "базовий місяць", позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну "базовий місяць" та запровадження поняття "місяць підвищення доходу" не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у "базовому місяці", так і у "місяці підвищення доходу" індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8%, у травні 2018 року 100,0%, у червні 2018 року 100,0%, у липні 2018 року 99,3%, у серпні 2018 року 100,0%, у вересні 2018 року 101,9%, у жовтні 2018 року 101,7%.

Таким чином, лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100).

При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року.

Водночас щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон №1282-XIІI та Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає у підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо ненарахування індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 11.05.2024 з урахуванням обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення з 1 квітня 2018 року (з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів за посадами військовослужбовців) суд зазначає таке.

Судом встановлено, що у періоді з 01.01.2024 по 11.05.2024 індексація позивачу проводилась згідно зі статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

У цьому зв`язку суд нагадує, що згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до норм пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Так, заробітна плата індексується в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого у 2024 році 3028 грн. При цьому, у 2023 році індексація грошового забезпечення, у даному випадку, не проводилась. Її нарахування відновлено з 2024 року.

Разом з тим, відповідно до статті 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Таким чином, для роботодавців, які підвищували оклади (тарифні ставки) до 01.01.2024 (по грудень 2023 року включно), базовим місяцем є грудень 2023 року.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4 %, в лютому 2024 року становив 100,3 %, в березні 2024 року 100,5 %, в квітні 2024 року - 100,2 %, в травні 2024 року 100,6 %, в червні 2024 року - 102,2 %.

Вказані відсоткові показники індексу інфляції свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 серпня 2024 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року опублікований в газеті Урядовий кур`єр 12.07.2024, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103 % (103,8 % за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищення з 1 січня 2024 року ((100,0% (місяць підвищення приймається 100%) х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулося підвищення посадових окладів, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%)) індексація нараховується в серпні.

Отже, індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення), починаючи з серпня 2024 року.

Тобто, підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.05.2024 з урахуванням пункту 5 Порядку №1078, немає.

З огляду на вказане, позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо не правильного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням пункту 5 Порядку №1078 та вимоги зобов`язального характеру в цій частині, є безпідставними та необґрунтованими, як наслідок, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної самостійно суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.

При цьому, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та визначити базовий місяць.

Отже, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Як наслідок, підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ щодо нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно) та зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ нарахувати невиплачені позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно) з розрахунку базового місяця січень 2008 та виплатити їх на користь позивача, а також стосовно визнання протиправними дій Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ щодо нарахування ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно).

3. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу ЗСУ нарахувати невиплачені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно) з розрахунку базового місяця січень 2008 та виплатити їх на користь ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

5. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу ЗСУ здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.