Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №733/1032/25 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/26/26

Єдиний унікальний №733/1032/25

Рішення

Іменем України

27 лютого 2026 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді: Карапиш Т.В.

за участю секретаря: Чигрин Л.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи,

що не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору

Ічнянської міської ради

Прилуцького району

Чернігівської області як

органу опіки та піклування Матвієнко Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 01 липня 2008 року проживала в зареєстрованому шлюбі разом із ОСОБА_3 , в якому у них з відповідачем народилися спільні діти – сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

25.03.2016 року рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області № 733/378/16-ц шлюб між ними розірвано.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.04.2015 року № 733/579/15-ц з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, яке перебуває на примусовому виконанні Ічнянського ВДВС Прилуцького району Чернігівської області Північно-Східного МУ МЮ. Відповідач в повному обсязі аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 06.05.2025 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 219703,94 грн. та нею було подано позовну заяву до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_3 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідач ОСОБА_3 не бере участі у вихованні своїх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , морально та матеріально не підтримує їх, не бере участі у вихованні дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток та не спілкується з ними.

Враховуючи викладене, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26 червня 2025 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в позові зважаючи на те, що позовні вимоги є не обґрунтованими, безпідставними та не доведеними. Зазначає, що після розірвання шлюбу в нього з позивачкою ОСОБА_1 склалися неприязні відносини та остання обмежує його у спілкуванні з їхніми спільними дітьми. Крім того, ОСОБА_1 разом з дітьми проживає на значній відстані від нього, а тому він позбавлений можливості часто бачитися з ними, тоді як має бажання бачитися зі своїми дітьми частіше та брати повноцінну участь у їх житті. Також вказує, що заборгованості по сплаті аліментів на дітей не має. Вважає, що його неявка за місцем проживання дітей не є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно останніх.

08 липня 2025 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області від представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Дуденок О.О. надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказує, що факт відсутності турботи, спілкування та зацікавленості розвитком власних дітей з боку відповідача ОСОБА_3 , наявності в останнього заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей на суму більше 200000 гривень підтверджується письмовими доказами. В той же час позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків та не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею та звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, а тому просить позов задовольнити.

22 серпня 2025 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області залучено по справі Ічнянську міську раду Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_3 , не цікавиться життям своїх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не сплачував аліменти на їх утримання, внаслідок чого на даний час утворилася заборгованість по сплаті аліментів.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Дуденок О.О. в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав. Щодо висновку органу опіки та піклування, наданого до суду, яким зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав позивача ОСОБА_1 відносно його дітей, вважає його не обґрунтованим, так як доказів того, що батько належним чином виконує батьківські обов`язки відносно дітей, не було надано.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував із підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Сакун І.А. заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що після розірвання шлюбу у 2016 році між позивачем та відповідачем склалися не приязні відносини, вони стали проживати в різних районах Чернігівської області – Прилуцькому та Ічнянському районах. ОСОБА_3 сплачує аліменти на утримання дітей починаючи з 2021 року, коли офіційно працевлаштувався. Діти періодично проживали з батьком, але з травня місяця 2025 року уникають спілкування з ним. Батько намагається спілкуватися з дітьми, тоді як мати останніх чинить перешкоди в цьому. Відповідно до висновку органу опіки та піклування позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, а підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відсутні.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служби у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області як органу опіки та піклування ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, оскільки відсутні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , так як останній сплачує аліменти на утримання дітей, погашає наявну заборгованість по аліментах та бажає брати участь у вихованні, навчанні та утриманні своїх дітей.

Допитана в судовому засіданні як свідок позивачка ОСОБА_1 надала показання, що проживає разом з дітьми в с. Петрівське Прилуцького району Чернігівської області, а відповідач – в м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області. В 2008 році вони з відповідачем уклали шлюб, в якому в них народилося четверо дітей: ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_1 , 2010 року народження, ОСОБА_6 , 2013 року народження, ОСОБА_7 , 2014 року народження. Шлюб між ними розірвано 2016 року, після чого проживали з відповідачем в одному населеному пункті – в с. Максимівка Прилуцького району Чернігівської області, проте відповідач не мав бажання та не спілкувався з дітьми. Після її переїзду разом з дітьми до с. Петрівське Прилуцького району Чернігівської області, вона не забороняла відповідачу ОСОБА_3 спілкуватися з дітьми, проте останній не цікавився життям дітей, їх здоров`ям та навчанням. З 2017 року вона перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

З 2021 року та на даний час відповідач сплачує аліменти на утримання дітей, тоді як протягом шести років до цього аліментів не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не погашена.

Відповідач ОСОБА_3 телефонує до неї та дітей тільки тоді, коли перебуває у нетверезому стані та спілкується з ними нецензурною лайкою. Діти перебувають на утриманні її теперішнього чоловіка, який забезпечує їх усім необхідним та на даний час перебуває на службі в складі ЗСУ з червня місяця 2025 року.

Відповідач тільки одного разу – близько двох років тому, надавав кошти на лікування старшого сина.

В 2021 році, коли померла її мати, діти протягом двох-трьох тижнів проживали вдома у відповідача ОСОБА_3 , після чого останній не забирав їх до себе.

Раніше вона не зверталася з відповідним позовом до суду у зв`язку з тим, що її діти були малі. Причиною її звернення стало те, що діти не хочуть спілкуватися з батьком. Конкретної мети позбавлення батьківських прав немає.

Допитаний в судовому засіданні як свідок відповідач ОСОБА_3 надав показання, що проживає в м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області та з 03.01.2020 року працює в Ічнянському національному природному парку природоохоронником, проживає зі співмешканкою. Зазначив, що намагався налагодити зв`язок зі своїми дітьми. Так як отримує не велику заробітну плату, сплачує аліменти на утримання дітей та поступово погашає наявну заборгованість по аліментах, яка виникла в той період, коли він був безробітним. Починаючи з 2021 року в нього немає заборгованості по аліментах.

Діти періодично проживали разом з ним протягом двох тижнів в той час, коли вони проживали в с. Монастирище Прилуцького району Чернігівської області, а також після смерті матері позивачки ОСОБА_1 .

Він має намір та бажання спілкуватися зі своїми дітьми, частково визнав свою вину в тому, що раніше приділяв спілкуванню з дітьми не так багато часу та на сьогоднішній день він переглянув свою позицію щодо цього та звертався до органу опіки та піклування для визначення порядку спілкування з дітьми.

Раніше ОСОБА_1 не говорила йому про намір подавати позов про позбавлення його батьківських прав та про це він дізнався безпосередньо після подання відповідачкою такого позову.

Допитаний в судовому засіданні за участю матері ОСОБА_1 та представника служби у справах дітей неповнолітній свідок ОСОБА_5 суду показав, що він є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Він, його брати ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_7 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом. Останнього разу він спілкувався з батьком телефоном рік тому. Він, його брати та сестра вирішили не спілкуватися з батьком зі своєї волі та останній до них на даний час не телефонує, не приїздить до них та взагалі не цікавиться їх життям. З усіма питаннями щодо задоволення їх матеріальних потреб вони звертаються до вітчима, який проживає разом з ними.

В 2024 році він разом з братами та сестрою перебували по місцю проживання батька протягом декількох тижнів. Мати отримує від батька аліменти на їх утримання.

Допитані в судовому засіданні за участю матері ОСОБА_1 та представника служби у справах дітей неповнолітній свідок ОСОБА_1 та малолітні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 суду показали, що вони проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом – ОСОБА_9 . Їх біологічним батьком є ОСОБА_3 , який з ними не спілкується, не приймає участі у вихованні та матеріально не забезпечує. Всі ці обов`язки виконував їх вітчим, який замінив їм батька, а тому останні не бажають спілкуватися зі своїм біологічним батьком, так як він не проявляє батьківської турботи та не цікавиться їх життям, хоча аліменти на їх утримання сплачує.

Заслухавши позивачку та її представника, відповідача та його представника, представника органу опіки та піклування, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач по справі ОСОБА_3 є батьком неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю яких є позивачка по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження останніх (а.с. 6-9).

Як видно з копії заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.07.2025 року у справі № 742/2591/25, сторони перебували у шлюбі, який рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2016 року розірвано.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.04.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/2 частини заробітку платника аліментів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Вищевказаним заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.07.2025 року у справі № 742/2591/25, яке набрало законної сили 26.08.2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів за період із 01 травня 2021 року по 07 травня 2025 року включно, стягнутих на підставі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2015 року, в розмірі 219703 гривні 94 копійки (а.с. 105-106).

Відповідно до копій витягів з реєстру Сухополов`янської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за однією адресою разом з матір`ю – позивачкою по справі ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

У відповідності до копії довідки Заїздського старостинського округу № 3 Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 11.02.2025 року № 86, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із дітьми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Діти проживають разом з матір`ю і знаходяться на її утриманні (а.с. 5).

Згідно копій довідок від 21.04.2025 року № 270, № 271, № 272, виданих директором Сухополов`янського ліцею Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_6 навчається в 5 класі, ОСОБА_1 – у 8 класі, а ОСОБА_7 – у 5 класі вищевказаного навчального закладу та за час навчання останніх в ліцеї їх батько ОСОБА_3 не приймає участі в їх вихованні та не цікавиться їх життям в ліцеї (а.с. 14).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в Комунальному закладі «Прилуцький професійний ліцей» Чернігівської обласної ради на денній формі навчання за спеціальністю «Кухар.Кондитер» з 01.09.2024 року, термін закінчення навчання – 30.06.2017 року та останній не знаходиться на повному державному утриманні. ОСОБА_10 виховує сама мати, батько участі у вихованні сина не приймає і не цікавиться його життям, що підтверджується копіями довідок, виданих директором Комунальному закладу «Прилуцький професійний ліцей» Чернігівської обласної ради від 21.04.2025 року № 01-25/169 та № 97 (а.с. 16).

Відповідно до копії довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради від 21.04.2025 року, виключно мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 приводить дітей на вакцинацію та під час їх захворювань (а.с. 17).

Вищевказані довідки підтверджують той факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані та проживають за однією адресою разом з матір`ю – позивачкою по справі ОСОБА_1 .

Як видно з характеристики директора Ічнянського національного природного парку від 27.06.2025 року, ОСОБА_3 , по місцю роботи характеризується позитивно та за час роботи в установі зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований працівник, бере активну участь у громадському житті установи, користується авторитетом серед колег по роботі, заходи стягнення до ОСОБА_3 не застосовувались (а.с. 120).

В ході розгляду справи судом встановлено бажання ОСОБА_3 приймати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується заявою ОСОБА_3 про встановлення порядку спілкування з дітьми, від 25.06.2025 року до Служби у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області в зв`язку з тим, що мати дітей ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, а також через значну відстань між місцем його проживання та місцем проживання дітей (а.с. 117), в якій було відмовлено останньому та не визначено порядок спілкування з дітьми Службою у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, що вказує на поважність причин ОСОБА_3 відсутності спілкування з дітьми.

Як видно з повідомлення Служби у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 07.07.2025 року № 02-02/243 щодо розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_3 , в ході спілкування з ОСОБА_1 було з`ясовано, що у неї немає спору щодо участі ОСОБА_3 у вихованні спільних дітей та ОСОБА_1 не заперечує проти спілкування дітей з ОСОБА_3 , а тому немає потреби встановлювати порядок спілкування ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 121).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 даної Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Норми ст. 150 СК України вказують на те, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частини 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачають, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно повідомлення Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 23.06.2025 року № 04-14/2084, відсутність громадянина ОСОБА_3 на території Сухополов`янської громади унеможливлює підготовку та надання висновку щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав останнього (а.с. 48).

Відповідно до копії висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області від 16.10.2025 року, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради № 337 від 16.10.2025 року, за інформацією, наданою КЗ «Центр надання соціальних послуг Ічнянської міської ради (акт оцінки потреб сім`ї ОСОБА_3 ), умови проживання задовільні, в будинку наявні зручності та побутова техніка. З`ясовано, що складні життєві обставини відсутні. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 заперечував факт ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей та заперечував відносно позбавлення його батьківських прав відносно всіх його дітей, бажає брати участь у вихованні, навчанні та утриманні. ОСОБА_1 не надала підтверджень винної поведінки батька дітей щодо невиконання батьківських обов`язків, мету позбавлення останнього батьківських прав та не довела, що ОСОБА_3 не виконує батьківські обов`язки або вчиняє дії, які шкодять дітям.

Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини (від 10 жовтня 2025 року протокол № 9) та відсутністю обґрунтованих підстав для позбавлення батьківських прав, з метою недопущення порушення прав дітей, Ічнянська міська рада, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 94-95).

Суд наголошує на тому, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) Верховний Суд зауважив на необхідності врахування об`єктивних причин неможливості активної участі одного з батьків у житті дитини, зокрема, проживання та роботу в іншому місті, існування між батьками неприязних стосунків, що може вказувати про недоведеність позивачем свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

Заслухавши показання неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо вирішення спору про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно них, в суду склалася думка, що у дітей сформоване певне негативне ставлення до батька.

Суд не приймає доводи позивачки про те, що підставою позбавлення батьківських прав відповідача, яка б слугувала інтересам самих дітей, є утримання та проживання разом з вітчимом дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так як це не свідчить про не виконання обов`язків по утриманням дітей ОСОБА_3 , оскільки останній, сплачуючи аліменти також приймає участь в утриманні та вихованні дітей.

Щодо наявної у відповідача ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей, то як було встановлено в судовому засіданні, відповідач погашає зазначену заборгованість та з 2021 року сплачує аліменти на утримання дітей, про що також зазначила у наданих суду показаннях позивачка ОСОБА_1 .

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено, що відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, останній сплачує призначені судом аліменти на утримання дітей, шукає можливості бачитися та спілкуватися частіше зі своїми дітьми, що свідчить про небайдужість ОСОБА_3 до життя свої дітей. Крім того, суд враховує недоведеність позовних вимог позивачкою ОСОБА_1 , яка не надала підтверджень винної поведінки батька дітей щодо невиконання батьківських обов`язків, мету позбавлення останнього батьківських прав та вчинення або невиконання ОСОБА_3 дій, які шкодять дітям, а також висновок органу опіки та піклування Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області від 16.10.2025 року щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Відтак, розірвання сімейних зв`язків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з їх батьком ОСОБА_3 не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Враховуючи вищезазначене суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки та вважає надати можливість ОСОБА_3 для відновлення спілкування з дітьми з урахуванням найкращих інтересів дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Крім того, позивачкою понесені і документально підтверджені (а.с. 23), витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачці в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4,19,76,81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 141, 150-152, 164-165, 171, 180, 181 Сімейного кодексу України, Конституцією України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року за № 3 Законом України «Про охорону дитинства», суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, адреса місця знаходження: с. Сухополова, вул. Чернігівська, 32, Прилуцький район, Чернігівська область, 17542, ЄДРПОУ: 04415867.

Третя особа: Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, адреса місця знаходження: м. Ічня, пл. Шевченка, 1 Чернігівської області, ЄДРПОУ 04061748.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя Т. В. Карапиш