Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №465/948/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/948/26

1-кп/465/858/26

Вирок

Іменем України

27.02.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження № 12026142370000014 від 09.01.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи ознайомленим із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11.12.2025 у справі № 465/11091/25 (номер судового провадження № 2-о/465/410/25), згідно із яким йому на 1 (один) місяць визначено заходи тимчасового обмеження його прав, із забороною перебувати в місці спільного проживання із матір`ю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, 08.01.2026, близько 08 год. 56 хв., прийшов у місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив встановлений обмежувальний припис.

Крім цього, ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, 10.01.2026, близько 09 год. 23 хв., прийшов у місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив встановлений обмежувальний припис.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026142370000014 від 09.01.2026 відносно ОСОБА_3 надійшов до суду 04.02.2026 (вх.№3686/26), у порядку ст. 302 КПК України, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяв обвинуваченого ОСОБА_3 , складених у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та добровільно надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, подав заяву, в якій не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381 – 382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосовано судом, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ст. 390-1 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданих заявах зазначені обставини не оспорює і вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені у повному обсязі, свою вину у вчиненні указаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, відтак його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, які пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.

Відповідно до обвинувального акта, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, згідно із ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Санкцією статті 390-1 КК України передбачено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Крім того, вироком Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2025 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік. На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_3 покладено обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Даними листа Франківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області від 16.01.2026 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку на підставі постанови Франківського районного суду м. Львова від 03.12.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді 30 годин громадських робіт.

Тож, на момент вчинення кримінальних правопорушень в період 08.01.2026 – 10.01.2026 ОСОБА_3 не перебував під пробаційним наглядом.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним та класифікується за ст. 12 КК України як проступок, особливості й обставини його вчинення, враховуючи, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за зареєстрованим місцем проживання негативно не характеризується, не є військовослужбовцем, раніше судимий за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій і вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 390-1 КК України у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив після постановлення вироку Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2025.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлялося.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 2 (два) місяці.

Згідно із ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2025, та призначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.

У відповідності до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст.389 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1