Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №522/8928/24 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 522/8928/24

Провадження № 2/503/195/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2025 року

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 18.06.2013 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу у сторін народилась донька- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так як сімейне життя у сторін не склалося, то рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2016 року їх шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю - ОСОБА_1 . Починаючи з 2017 року, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини, її вихованням та доглядом не займається, не піклується про її здоров`я, не забезпечує дитині належні умови для здорового зростання, духовного та фізичного розвитку, а також не намагається забезпечити належного рівня життя та медичного обслуговування. Крім того, відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно та одноособово, без участі та підтримки з боку відповідача. Таким чином, на думку позивача, відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що свідчить про його небажання бути батьком для дитини.

В судове засідання позивач не з`явилась, однак від її представника за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд даної цивільної справи без участі позивача та іі представника. Позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, натомість від його представника за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про розгляд даної цивільної справи без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлений у встановленому порядку.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.06.2013 року по 11.10.2016 року. Ця обставина підтверджується рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2016 року.

Від цього шлюбу вони мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.08.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. У вищевказаному документі батьком малолітньої дитини вказаний відповідач.

Згідно інформації про виконавче провадження у відповідача - ОСОБА_2 існує заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №53158973 що перебуває на виконанні у Київському відділі ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рішенням суду №522/5251/16-ц, виданим 12.12.2016 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно, заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.07.2019 року склала 85035 гривень 78 копійок. (а.с.16).

У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.2 і 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Схожі за своєю суттю принципи закріплені у пунктах 6-7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно яких дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

В свою чергу, згідно до пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Згідно до абзацу другого пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до ч.1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Так, відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 року № 3148-VIII, про позбавлення відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано доцільним. Як вбачається зі змісту вищевказаного висновку батько дитини ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків по вихованню малолітньої доньки: не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування її особистостості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дтитиною загальновизнаних норм моралі і не може бути для дитини прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умови для отримання донькою освіти. ОСОБА_2 не розуміє батьківського обов`язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займався та не займається вихованням та утриманням дитини, не замислюється про її долю та майбутнє.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням своєї малолітньої дитини та його свідоме самоусунення від виконання батьківських обов`язків щодо неї. Доказів щодо спростування таких обставин, в матеріалах справи немає, а в ході судового розгляду не встановлено причин, які б перешкоджали відповідачу у реалізації своїх батьківських обов`язків.

З огляду на це, суд вважає, що така поведінка ( бездіяльність) відповідача вказує на його свідоме ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, тому позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим та виправданим в інтересах дитини. Крім того, відповідач визнав позов у повному обсязі та не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки.

Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що пред`явлений до відповідача позов про позбавлення батьківських прав, з вищевказаних підстав, підлягає задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, ст.ст. 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Т .О.Калашнікова