Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №495/2139/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 26 лютого 2026 р.

Справа: №495/2139/25

Суддя: Прийомова О. Ю.

Справа № 495/2139/25

№ провадження 3/495/623/2026

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

27 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, у складі:

головуючої одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/2139/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровський Одеської області матеріали адміністративної справи, що надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Білгород – Дністровського міськрайонного суду від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 281666 встановлено, що 25.03.2025 о 20:30 у м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нерозбірлива мова, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера драгер відмовився, від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі також відмовився, чим порушив п.п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, гнаркотичного чи іншого сп`яніння.

Від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду надійшло письмове клопотання про закриття справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку ст. 247 КУпАП.

Як на підставу для закриття провадження, посилається на те, що у даному провадженні відсутні докази керування транспортного засобу, що є самостійною причиною для закриття провадження по справі. Відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, за умови відсутності доказів керування ТЗ – не може свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що водій відмовився пройти перевірку на сп`яніння за допомогою «Драгера», але не від проходження огляду у медичному закладі. Працівники ж поліції пройти такий огляд йому не запропонували та відповідного направлення не видали.

Те направлення, яке міститься в матеріалах справи не відображає відмови ОСОБА_1 від такого проходження огляду та сам бланк не є інформативним: ані згоди, ані відмови, ані пояснення свідків щодо факту, який маж підтверджувати даний акт не зазначено.

Таким чином, працівниками поліції не було дотримано вимог законодавства, які встановлюють, що особу доставляється для проходження огляду до найближчого лікувального закладу, оскільки описаними вище вимогами законодавства встановлено, що працівники поліції доставляють особу для проходження відповідного огляду до найближчого лікувального закладу, який включений до відповідного переліку та має право проводити такі огляди.

Крім того, згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення…» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року.2.5. Уповноважена посадова особа зобов`язана ознайомити особу, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, з її правами, передбаченими статтею 268 КУпАП та змістом статті 63 Конституції України, про що робиться відмітка у протоколі. Про ознайомлення з вищезазначеним особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмови зазначеної особи поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, що засвідчується підписом уповноваженої посадової особи: 2.7. Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою та особою, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, а також може підписуватися свідками у разі їх наявності. У разі відмови особи, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, від підписання протоколу уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис, який засвідчує своїм підписом.

Відмова від підпису особи, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, також може бути підтверджена підписами свідків у разі їх наявності.

Отже, працівниками поліції не залучено свідків для фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Зважаючи на викладені обставини, наполягає на тому, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , його захисник не з`явились. Причини неявки не повідомили.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з чим, згідно зі ст. 268 КУпАП, суд розглядає справу за відсутності особи, відносно якої складений протокол, належним чином повідомленої про день та час судового розгляду справи, за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП всебічно, повно та об`єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З аналізу статті 252 КУпАП вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у зв`язку з відмовою пройти огляд на стан сп`яніння.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у наступних діях: 1) керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підставі ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано носій інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписом, який досліджено судом.

З відеозапису установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 . Під час спілкування з водієм працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Водій від проходження такого огляду, відмовився.

Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, наданими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 25 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 .

Відеозаписи свідчать про дотримання Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд критично оцінює посилання захисника ОСОБА_1 на недотримання працівником поліції правил щодо безперервності відеозапису порушення та зазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис, що долучений до матеріалів справи, оскільки наявним у справі відеозаписом безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а переривання у часі запису є незначним та не впливає на сприйняття цілісності фіксування правопорушення і дій поліцейських при складанні протоколу. Крім того, з наданого відеозапису видається за можливе не лише побачити рух транспортного засобу, а й ідентифікувати особу водія.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року № 216/5226/16-а, доказом порушення правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом підтверджується матеріалами справи, з огляду на ступінь суспільної небезпеки правопорушення, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки – автомобіля, суд приходить переконання, що ОСОБА_2 необхідно піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

У зв`язку з доведенням винності правопорушника у вчиненні адміністративного правопорушення також підлягає стягненню з нього судовий збір в розмірі 665, 60 грн на користь держави.

Керуючись ст. ст. 27, 40-1, 130, 251, 255, 256 283, 284, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у здійсненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно ст. 307 КУпАП – штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Повний текст постанови складений 27 лютого 2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua