Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №495/8323/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/8323/25

№ провадження 3/495/320/2026

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

26 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої – одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря – Чибукової О.В.

справа № 495/8323/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 жовтня 2025 року № 380402 вбачається, що о 08.40 на 48 км. 600 м. автодороги М-15 на території Одеського району, Одеської області на відстані 2920 м. від лінії державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пункті пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, на ділянці автодороги Одеса-Рені» в районі прикордонного знаку № 0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені, чим порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, №1777-ХІІ, ст. 5 ЗУ «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 р. № 1710-VI, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надав до суду клопотання про закриття провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, яке аргументував наступним.

Протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 380402 від 25 жовтня 2025 року не містить обов`язкових вимог, а саме: відсутні свідки та відомості про них, не надано можливості надати пояснення, а також суть адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак об`єктивної частини складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу при собі ОСОБА_1 мав закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 05.09.2023 року органом 5610.

Необхідно звернути увагу, що ОСОБА_1 працює водієм в ПП «Бойко-Бус» - компанії, яка надає послуги приватних перевезень автомобілями преміум-класу та спеціалізується на індивідуальних перевезеннях по території України та Європи.

Зокрема, в день складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 виконував свої службові обов`язки – здійснював перевезення пасажирів на службовому транспорті ПП «Бойко-Бус» в місто Ізмаїл Одеської області.

Так, щоб доїхати до Ізмаїла, необхідно перетинати кордон, оскільки місто розташоване в Одеській області України, але до нього можна доїхати транзитом через територію Молдови. Таким чином, ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки – здійснював перевезення пасажирів.

Окрім цього, під час складання протоколу начальником 2 групи інспекторів прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було оглянуто мобільні телефони та речі ОСОБА_1 , проте протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів не складався, що свідчить про те, що не вилучались жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір перетину державного кордону.

Відсутність речей та транспортних засобів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону, свідчать про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення.

Натомість, перебування ОСОБА_1 в контрольованому прикордонному районі з закордонним паспортом громадянина України за 2929 м від лінії державного кордону не може свідчити про наявність в нього умислу на перетин державного кордону.

Окрім цього, в рапорті помічника старшого зміни прикордонних нарядів – старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» лейтенанта ОСОБА_4 містяться відомості які вказують, що ОСОБА_1 перебував на відстані за 2929 м від лінії державного кордону. Водночас в рапорті старшого зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_5 ідеться про те, що дане правопорушення було виявлене на відстані 3900 м від лінії державного кордону. Таким чином, рапорти містять розбіжності щодо інформації, яка дозволить встановити повні, всебічні обставини справи.

Необхідно звернути увагу, що ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину, в матеріалах справи не міститься.

З матеріалів справи встановлено, що особу ОСОБА_1 було встановлено за закордонним паспортом громадянина України. Крім цього, при собі ОСОБА_1 мав електронний ВОД у додатку Резерв+ з оновленими обліковими даними.

До матеріалів справи не додано жодного доказу його вчинення, а саме в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 перетинав або здійснив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

У даному випадку для підтвердження незаконного перетинання, або спроби перетинання Державного кордону України, інспектор прикордонної служби, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис, фотознімки, пояснення свідків тощо.

Натомість до матеріалів провадження додана умовна схема виявлення так званого порушника державного кордону, згідно з якою ОСОБА_1 рухався автодорогою Одеса-Рені (М-15), як ми зазначали раніше, з метою перевезення пасажирів до міста Ізмаїл, виконуючи свої службові обов`язки.

Матеріали, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення не підтверджують факт незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України ОСОБА_1 , а вказують лише на його намір виконати ним свій службовий обов`язок – перевезення пасажирів.

Натомість, в матеріалах справи наявні достатні та допустимі докази, що спростовують факт незаконної спроби ОСОБА_1 перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску через державний кордон України за викладеними в протоколі обставинами.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності своє клопотання підтримав та наполягав на відсутності події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Заслухавши думку захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши адміністративні матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Диспозиція ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Тобто об`єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України одним із наступних способів групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП: 1) поза пунктами пропуску через державний кордон України; 2) в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; 3) в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу; 4) в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії.

Відповідно до ст. ст. 8-9, 35 Закону України «Про державний кордон України» режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України - визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними договорами України.

Перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон із додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Відповідно до ст.ст. 2-3 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Адміністративні матеріали містять протокол про адміністративне правопорушення від 25.10.2025 серії ПдРУ № 380402, копію паспорта ОСОБА_1 , схему виявлення порушника державного кордону.

Втім, суд погоджується із доводами захисника адвоката Білоусова В.І., що вищезгаданих матеріалів не достатньо для доведення вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом». З метою всебічного ролзгялду справи судом витребувано у Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_3 всі наявін відеозаписи факсування факту імоверного вчинення 25 жовтнея 2025 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КупАп, однак зазначені відомості не були надані судом.

Суд звертає увагу, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Таким чином, суд вважає, що у справі, яка розглядається відсутні докази, які «поза розумним сумнівом» свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), сформовано висновок згідно якого «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Крім того, у справі "Pauland Audrey Edwards v. The United Kingdom" (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі ч.1 ст. 204-1 КУпАП та керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 285 КУпАП-

УХВАЛИВ:

Провадження по справі відносно адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - закрити за відсутністю події і складу інкримінованого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, протягом десяти днів з моменту її ухвалення.

Повний текст постанови складений 27 лютого 2026 року.

Суддя