Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №127/39865/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39865/25

Провадження № 1-кп/127/1309/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020010001414 від 24.10.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з загальною середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , близько 23 год 00 хв 23.10.2025, перебував поблизу бару «Для своїх», що у м. Вінниці по вул. 600-річчя, 19, де помітив компанію із п`яти раніше незнайомих йому дівчат, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , до яких на автомобілях марки «BMW» моделі «320», синього кольору, 2002 р.в., типу – легковий седан, із ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (далі – «BMW») та марки «Mazda» моделі «3», синього кольору, 2004 р.в., типу – легковий хетчбек, із ідентифікаційним номером НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 (далі – «Mazda»), приїхали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який був одягнутий у тактичний одяг чорного кольору, без розпізнавальних знаків. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, безпідставно підійшов до автомобіля марки «BMW», де почав словесну суперечку з компанією хлопців та дівчат.

В подальшому під час зазначеної суперечки ОСОБА_4 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел щодо хуліганських дій відносно компанії незнайомих йому осіб, поєднаний із нанесенням тілесних ушкоджень останнім та пошкодженням належного їм майна, використовуючи малозначний привід (вищевказану суперечку), діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у особливій зухвалості, незважаючи на те, що вони перебувають в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, безпідставно, з хуліганських спонукань та явної зневаги до існуючих норм поведінки у суспільстві, продовжуючи своє нахабне поводження, плюнув у бік ОСОБА_7 .

Надалі, обернувшись до ОСОБА_12 , ОСОБА_4 наніс йому один удар кулаком в ділянку обличчя з лівого боку, після чого, пробігшись ногами по кузову припаркованого неподалік, належного ОСОБА_12 автомобіля «BMW», пошкодив лакофарбове покриття капоту транспортного засобу та повернувся до останнього ( ОСОБА_12 ) наніс йому один удар кулаком в ділянку потилиці, поваливши його таким чином на землю, при цьому продовжив заподіювати тілесні ушкодження, шляхом нанесення численних хаотичних ударів руками та ногами в ділянку голови та тулуба.

В той же час, ОСОБА_13 , маючи на меті припинити протиправні вчинки ОСОБА_4 , підійшла до останнього та намагалась відтягнути його у бік, з метою недопущення подальшого побиття ОСОБА_12 , на що, ОСОБА_4 відреагував вчиненням активного опору під час спроби припинення його хуліганських дії та наніс ОСОБА_6 один удар кулаком в ділянку обличчя.

Після чого, припинивши побиття ОСОБА_12 , ОСОБА_4 підбіг до припаркованого поруч автомобіля «Mazda», що перебував у користуванні ОСОБА_11 , виліз на його капот та використовуючи при цьому значну фізичну силу та вагу свого тіла, здійснив кілька стрибків, чим умисно пошкодив металеві частини автомобіля та лакофарбового покриття, після чого наніс один удар ногою по дзеркалу заднього вигляду автомобіля, зі сторони водія, відламавши його.

Після цього, ОСОБА_4 , досягнувши бажаного результату та злочинної мети, а саме побиття осіб та пошкодження майна у громадському місці, в присутності інших осіб, які стали очевидцями вказаної події, припинив свої протиправні хуліганські дії та з місця скоєння злочину зник.

Згідно з висновком експерта у ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження – синці в ділянці тіла нижньої щелепи зліва, на задній поверхні грудної клітини, на лівому передпліччі. Вказані ушкодження у ОСОБА_12 не являлись небезпечними для життя, належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995), виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо 23.10.2025. Характер та локалізація на різних поверхнях тіла тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 виключають можливість утворення їх внаслідок співударяння при однократному падінні на площину з положення стоячи.

Відповідно до висновку експерта у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження – травматичне видалення волосся в лобно-тім`яній ділянці по центру, садна на нижній повіці лівого ока, крововилив під кон`юктиву лівого ока. Вказані ушкодження у ОСОБА_6 не являлись небезпечними для життя, належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995), виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо 23.10.2025. Характер та локалізація на різних поверхнях тіла тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 виключають можливість утворення їх внаслідок співударіння при однократному падінні на площину з положення стоячи.

Згідно з висновком експерта вартість завданого матеріального збитку ОСОБА_12 , внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «BMW» моделі «320», синього кольору, 2002 р.в., типу – легковий седан, із ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , станом на час вчинення кримінального правопорушення, тобто на 23.10.2025 із урахуванням його технічного стану за наданими матеріалами кримінального провадження склала величину 13642,96 грн.

Відповідно до висновку експерта вартість завданого матеріального збитку ОСОБА_11 , внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «Mazda» моделі «3», синього кольору, 2004 р.в., типу – легковий хетчбек, із ідентифікаційним номером НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , станом на час вчинення кримінального правопорушення, тобто на 23.10.2025 із урахуванням його технічного стану за наданими матеріалами кримінального провадження склала величину 36932,19 грн.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, завдано матеріального збитку ОСОБА_14 на суму 13642,96 грн та ОСОБА_11 на суму 36932,19 грн, внаслідок пошкодження транспортних засобів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому злочині визнав в повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Також повідомив, що 23.10.2025, перебуваючи в барі «Для своїх», у нього сталася словесна суперечка з незнайомими дівчатами, в подальшому стався конфлікт з хлопцями, які приїхали згодом. В ході словесного конфлікту він завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 і пошкодив автомобілі припарковані неподалік, які належать потерпілим. В подальшому має намір відшкодувати завдану потерпілим шкоду. Про вчинене щиро шкодує.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, попередньо надали суду письмові заяви про розгляд кримінального провадження без їхньої участі. При визначенні міри покарання обвинуваченому покладаються на розсуд суду.

Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, якщо такі дії пов`язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином); особливості й обставини вчинення злочину; особу обвинуваченого (раніше несудимий, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває).

При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

За вищевикладених обставин, проаналізувавши поведінку обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття, враховуючи наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції частини статті обвинувачення, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок іспитового строку обвинуваченому необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Згідно з протоколом затримання від 24.10.2025 ОСОБА_4 було затримано 24.10.2025 в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2025 по справі №127/33770/25 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком дії до 23.12.2025.

Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дня його фактичного затримання і включно по день його звільнення з ізолятора тимчасового тримання.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем обрання даного запобіжного заходу і включно до дня закінчення строку дії такого запобіжного заходу.

Окрім того, оскільки застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту втратив свою дію з 24.12.2025, після чого клопотань про застосування відносно нього нового запобіжного заходу прокурором заявлено не було, то підстав для обрання будь-якого нового запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили суд не вбачає.

Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме: № 2233/25-21 від 03.12.2025 в розмірі 2120,40 грн; № 2234/25-21 від 03.12.2025 в розмірі 2120,40 грн; № СЕ-19/102-25/23503-Д від 31.10.2025 в розмірі 2674,20 грн; № СЕ-19/102-25/23505-ТР від 07.11.2025 в розмірі 7131,20 грн та № СЕ-19/102-25/23506-ТР від 07.11.2025 в розмірі 3565,60 грн, на загальну суму 17 611 (сімнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн 80 коп., оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 72, 75, 76, 296 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дня його фактичного затримання – 24.10.2025 і включно по день його звільнення з ізолятора тимчасового тримання – 25.10.2025.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту – 26.10.2025 і включно до дня закінчення строку дії такого запобіжного заходу – 23.12.2025.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 17 611 (сімнадцять тисячі шістсот одинадцять) грн 80 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2025 по справі № 127/33765/25 на майно, яке було вилучено 24.10.2025 в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 , а саме: штани чорного кольору із абревіатурою «Jordan»; камуфляжну куртку; кросівки чорного кольору торгової марки «Adidas».

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2025 по справі №127/33766/25 на майно, вилучене 23.10.2025 під час проведення огляду місця події, а саме: один слід взуття з капоту транспортного засобу «BMW»; два фото сліду взуття з транспортного засобу «MAZDA»; один слід взуття з транспортного засобу «BMW»; один фрагмент долоні з поверхні транспортного засобу «BMW»; один фрагмент долоні з поверхні транспортного засобу «MAZDA»; три фрагменти папілярних візерунків з транспортного засобу «BMW».

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-штани чорного кольору із абревіатурою «Jordan»; камуфляжну куртку; кросівки чорного кольору торгової марки «Adidas», які були вилучені у ОСОБА_4 та відповідно до квитанцій №5034 від 13.11.2025 та №5044 від 14.11.2025 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП України у Вінницькій області – повернути власнику;

-транспортний засіб марки «BMW» моделі «320», синього кольору, 2002 р.в., типу - легковий седан, із ідентифікаційним номером НОМЕР_5 , н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та переданий йому на відповідальне зберігання – залишити у володінні власника;

-транспортний засіб марки «Mazda» моделі «3», синього кольору, 2004 р.в., типу - легковий хетчбек, із ідентифікаційним номером НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_6 , належний ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та переданий йому на відповідальне зберігання – залишити у володінні власника;

-один слід взуття з капоту транспортного засобу «BMW»; два фото сліду взуття з транспортного засобу «MAZDA»; один слід взуття з транспортного засобу «BMW»; один фрагмент долоні з поверхні транспортного засобу «BMW»; один фрагмент долоні з поверхні транспортного засобу «MAZDA»; три фрагменти папілярних візерунків з транспортного засобу «BMW», які відповідно до квитанції №5044 від 14.11.2025 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП України у Вінницькій області – знищити;

-дактилоскопічні картки на потерпілого ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_12 та на обвинуваченого ОСОБА_4 , які відповідно до квитанції №5044 від 14.11.2025 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП України у Вінницькій області – знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя: