Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №127/28665/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28665/25

Провадження 2/127/6310/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу зза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, ТСЦ 0546 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання права власності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

11.09.2025 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, ТСЦ 0546 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання права власності, зобов`язання вчинити дії, яку мотивовано наступним.

20.07.2021 року транспортний засіб марки Volkswagen Passat, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 був зареєстрований за відповідачем, згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 .

Того ж дня між позивачем та відповідачем укладено усний договір купівлі-продажу спірного автомобіля. За домовленістю позивач передав через свідків грошові кошти – 2 500 доларів США, а відповідач фактично передав позивачеві спірний автомобіль та видав на його ім`я нотаріально посвідчену довіреність на право користування та розпорядження зазначеним автомобілем.

Після отримання автомобіля позивач, як власник, користувався ним, ніс витрати на утримання, ремонт, експлуатацію, мав намір зареєструвати придбаний автомобіль за собою.

Крім того, з моменту придбання спірного автомобіля він щороку оформляв поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

04.07.2025 року спірний автомобіль було знято з обліку у зв`язку з вибракуванням на підставі заяви відповідача, чим права позивача, як власника автомобіля, порушені.

Зазначаючи правовою підставою ст.ст. 328, 392, 218 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на транспортний засіб марки Volkswagen Passat, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, ТСЦ 0546 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях провести реєстраційні дії та внести зміни щодо власника.

Спрощене провадження у справі відкрите 12.09.2025 року.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник – адвокат Олійник Н.О. надала заперечення на пояснення третьої особи, наполягала на задоволенні позову, просила розглянути справу у відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, 24.09.2025 року судом зареєстрована його заява про визнання позову ОСОБА_1 , в якій він підтвердив укладення усного договору купівлі-продажу спірного автомобіля за 2 500 доларів США, фактичну передачу спірного автомобіля позивачу та видачу нотаріально посвідченої довіреності на право розпорядження ТЗ. Розгляд справи просив здійснити у його відсутності (а.с. 50).

Представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС – Герасимова О.С. заперечила з приводу позовних вимог. Суду пояснила, що довіреність на право володіння та розпорядження спірним транспортним засобом видана на три роки, дійсна до 10.11.2024 року. Як стверджував позивач, між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, однак, з невідомих причин ОСОБА_1 в десятиденний строк ТЗ на себе не перереєстрував. Вибракування спірного ТЗ відбулось на підставі заяви відповідача як власника, тому перереєстрація спірного ТЗ на позивача є неможливою. Поновлення реєстрації знятих з обліку транспортних засобів не передбачено чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року транспортний засіб марки Volkswagen Passat, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

10.11.2021 року приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І.А. за реєстр. № 8413 була посвідчена довіреність ОСОБА_2 , якою він уповноважив ОСОБА_1 керувати, а також розпоряджатись (продати, обміняти, здати в оренду) транспортним засобом марки Volkswagen Passat, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , держномер НОМЕР_3 . Довіреність видана на строк до 10.11.2024 року (а.с. 9).

Позивач зазначив, що 10.11.2021 року фактично між ним і відповідачем був укладений усний договір купівлі-продажу спірного автомобіля за 2 500 доларів США. Відповідач отримав гроші та передав позивачеві спірний автомобіль разом із свідоцтвом про реєстрацію і ключами та видав на його ім`я нотаріально посвідчену довіреність на право користування та розпорядження зазначеним автомобілем.

28.07.2022 року, 01.08.2023 року, 01.08.2024 року, 01.08.2025 року між страхувальником – ОСОБА_1 і страховиком – ПАТ «НАСК «Оранта» були укладені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс 210274382, поліс 216029770, поліс 222487727, поліс 231271114). Забезпечений транспортний засіб - Volkswagen Passat, 2002 року випуску, держномер НОМЕР_3 (а.с. 6-7, 13, 14, 15).

04.07.2025 року ОСОБА_2 звернувся до ТСЦ 0541 із заявою № 2569679291 з проханням провести операцію «540 – зняття з обліку у зв`язку з вибраковкою» і надати платні послуги згідно постанови КМУ від 04.06.2007 року № 795 та наказу МВС України від 10.02.2012 року № 103 – транспортний засіб марки VolkswagenPassat, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , загальний легковий універсал, дата першої реєстрації в Україні 20.07.2021 року. Свідоцтво про реєстрацію ТЗ - НОМЕР_2 (а.с. 76-77).

Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ та номерний знак НОМЕР_3 він втратив при невідомих обставинах, пошуки результатів не дали, просив здійснити вибраковку вказаного ТЗ без свідоцтва і номерних знаків (а.с. 78).

Станом на 04.07.2025 року в Єдиному реєстрі боржників, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі санкцій інформація щодо ОСОБА_2 відсутня (а.с. 79-84).

Згідно повідомлення ТСЦ 0546 від 06.08.2025 року, з моменту первинної реєстрації ТЗ – 20.07.2021 року до моменту списання у зв`язку з вибраковкою – 04.07.2025 року, зі спірним ТЗ будь-які операції не проводились (а.с. 12).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу права власності, його захисту та речових прав на чуже майно, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЦК України.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦКУкраїни).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Підстави припинення права власності визначені ст. 346 ЦК України.

Одними із видів речових прав на чуже майно є право володіння, право користування (сервітут) (ст. 395 ЦК України).

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.Одним із способів захисту є визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів (ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух»).

Крім того, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ 07.09.1998 року № 1388, встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Пунктом 7 вказаного Порядку, зокрема, визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) (крім суб`єктів господарювання, що придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його подальшого продажу) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в сервісних центрах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1388 зняття з обліку транспортних засобів (зокрема за бажанням власника, оскільки його транспортний засіб тимчасово не бере участь у дорожньому русі на території України, для відчуження транспортного засобу суб`єкту господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами, та у зв`язку з вибракуванням (списанням) транспортного засобу в цілому) здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду.

Слід зазначити, що відповідно до цього ж пункту 40 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується на підставі рішення суду.

В судовому засіданні встановлено, що передача автомобіля відбулась на підставі договору із власником, оформленого довіреністю від 10.11.2021 року, тому позивач ОСОБА_1 в силу ст.ст. 395, 398, 401 ЦК України, набув право володіння, користування і розпорядження транспортним засобом, яке припинилось відповідно до ч. 2 ст. 399 ЦК України в зв`язку із закінченням строку довіреності - 10.11.2024 року.

В зв`язку з цим позивач ОСОБА_1 , який протягом дії довіреності з 10.11.2021 року до 10.11.2024 року мав речове право на чуже майно, втратив право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України (ст. 396 ЦК України).

Відповідач, будучи власником транспортного засобу, реалізував своє право, визначене ст.ст. 319, 346 ЦК України, і звернувся до сервісного центру із заявою про припинення права власності та зняття з реєстрації за вибраковкою.

Усний договір купівлі-продажу транспортного засобу без зняття його з реєстрації і перереєстрації у встановленому законом порядку на нового власника не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця (постанова ВС від 30.10.2019 року № 683/2694/16-ц). Доводи позивача про те, що право власності за договором купівлі-продажу автомобіля виникло у нього з моменту передачі автомобіля є безпідставними з огляду на зазначені вище обставини. Спірний автомобіль у власність позивача не переходив, а переходив у строкове користування на підставі довіреності.

Тому наразі достатніх і законних підстав для визнання права власності на спірний автомобіль за позивачем та зобов`язання ТСЦ провести реєстраційні дії на майно, зняте з реєстрації за вибраковкою власником, немає.

В даному випадку суд не приймає визнання позову відповідачем як підставу для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки таке визнання суперечить закону (ч. 4 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені обставини і норми закону, позов ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортний засіб марки Volkswagen Passat, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та зобов`язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, ТСЦ 0546 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях провести реєстраційні дії та внести зміни щодо власника, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 328, 346, 392, 395-399, 401 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, ТСЦ 0546 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання права власності, зобов`язання вчинити дії.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5

- третя особа без самостійних вимог Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24, ЄДРПОУ 45400935

- третя особа без самостійних вимог ТСЦ 0546 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, 21000, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 85, ЄДРПОУ 45400935

Повне судове рішення складене 26 лютого 2026 року.

Суддя: