Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №712/2141/24 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/2141/24

Провадження № 1-кп/712/229/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі колегії:

головуючий ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 22023250000000068 від 21.02.2023 по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гірське Первомайськ Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкаючого на тимчасово окупованій території у м. Гірське Попаснянського району Луганської області, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Не пізніше липня 2014 році (більш точна дата і час органом досудового розслідування не встановлені) у громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «лнр», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь в діяльності силового блоку вказаної терористичної організації.

Так, ОСОБА_7 , будучи радикально налаштованою особою, прихильником протиправної діяльності «лнр», діючи з мотивів несприйняття чинної влади в Україні та з корисливих мотивів, переслідуючи мету заподіяння шкоди інтересам України, а саме прийняття участі в бойових діях у складі незаконних збройних формувань терористичної організації «лнр», усвідомлюючи той факт, що діяльність вказаної терористичної організації незаконна і спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України, не пізніше липня 2014 році (більш точна дата і час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи у невстановленому тимчасово окупованому населеному пункті Луганської області добровільно вступив до силового блоку терористичної організації «лнр». При цьому, ОСОБА_7 усвідомлював, що для досягнення злочинної мети, яку переслідує «лнр», йому як члену цієї організації, доведеться чинити збройний опір законним діям працівників правоохоронних органів України та військовослужбовців ЗС України, які спрямовані на припинення протиправної діяльності вищевказаної терористичної організації.

Після вступу до рядів силового блоку терористичної організації «лнр», ОСОБА_7 було направлено на військову службу до одного із незаконних збройних формувань вказаної терористичної організації, який здійснював збройний опір Силам оборони України в районі міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ Луганської області.

У подальшому в липні 2014 року ОСОБА_7 , перебуваючи в складі одного з незаконних збройних формувань терористичної організації «лнр», зі зброєю в руках брав безпосередню участь у силовому опорі правоохоронним органам України, військовослужбовцям ЗС України та іншим представникам Сил оборони України, задіяним у проведенні антитерористичної операції (АТО), в районі міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ Луганської області. Зокрема, він вчиняв умисні дії із застосуванням вогнепальної зброї різного калібру і різного призначення, направлені на фізичне знищення живої сили і броньованої техніки правоохоронних органів і ЗС України, чим брав участь і сприяв діяльності вищезазначеної терористичної організації на території Луганської області.

У подальшому у період з липня 2014 року по невстановлений досудовим розслідуванням час (але не пізніше липня 2015 року) ОСОБА_7 продовжував брати участь у діяльності терористичної організації «лнр», перебуваючи у складі одного із незаконних збройних формувань цієї терористичної організації і здійснюючи збройний опір Силам оборони України, задіяним у проведенні антитерористичної операції на території Луганської області

Крім того, у липні 2022 року (більш точну дату органом досудового розслідування не встановлено) у громадянина України ОСОБА_7 , який у вказаний час перебував у м. Сміла Черкаської області як внутрішньо переміщена особа і був обізнаний про повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України та введений у зв`язку з цим воєнний стан на території України, виник злочинний умисел, направлений на перехід на бік ворога – рф в умовах збройного конфлікту, а також на надання допомоги рф у проведенні підривної діяльності проти України.

Наприкінці липня 2022 року ОСОБА_7 , діючи на виконання вищевказаного злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб перемістився на тимчасово окуповану територію Луганської області.

У подальшому, 23.08.2022 ОСОБА_7 , будучи обізнаним про незаконність дій зс рф, являючись громадянином України, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, реалізуючи прямий умисел, направлений на вчинення державної зради, усвідомлюючи та передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, бажаючи допомогти у проведенні підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене), добровільно вступив до так званої « ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 )» (після 24.02.2022 фактично входить до 2-го армійського корпусу у складі об`єднання збройних сил росії на Донбасі), чим перейшов на бік ворога – російської федерації в період збройного конфлікту, а саме збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої о 04 год. 30 хв. 24.02.2022 президентом російської федерації володимиром путіним. На підставі наказу № 179 від 23.08.2022 «командира» вказаної військової частини ОСОБА_7 було присвоєно військове звання рядовий і призначено на посаду вогнеметника. При цьому, з метою конспірації, маскування своєї злочинної діяльності та для контакту з членами вищевказаного незаконного збройного формування ОСОБА_7 обрав собі позивний « ОСОБА_8 ».

У подальшому, у період з 26.08.2022 по невстановлений слідством час, ОСОБА_7 в період збройного конфлікту, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, в умовах воєнного стану, перебуваючи у складі вищевказаного незаконного збройного формування надавав допомогу російській федерації у проведенні підривної діяльності проти України, а саме зі зброєю в руках приймав активну участь у бойових діях проти Сил оборони України в районі м. Соледар Бахмутського району і населених пунктів Краматорського району Донецької області. Зокрема у цей період, він вчиняв умисні дії із застосуванням вогнепальної зброї різного калібру і різного призначення, направлені на фізичне знищення живої сили і броньованої техніки Сил оборони Україні, які здійснювали оборону вказаних населених пунктів і прилеглих до них територій.

В ході бойових дій із Силами оборони України ОСОБА_7 був поранений.

Станом на 05.04.2023 ОСОБА_7 був звільнений з військової служби у так званій « ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 )» по стану здоров`я.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_7 який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Черкаси – ОСОБА_6 .

Відповідно до ухвали суду від 27.09.2024, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 111 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який в свою чергу повинний був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім свого невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати правову позицію ОСОБА_7 щодо пред`явленого обвинувачення. Просив прийняти рішення за наявними доказами у кримінальному провадженні.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення надано карту пам`яті з слідчої дії, про допит свідка ОСОБА_9 , отриманих відповідно до вимог ст.ст. 40, 65, 66, 95, 104, 106, 223, 224, 615 КПК України, з письмовим протоколом допиту останньої та письмові докази, які були оглянуті та досліджені судом. Вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується наступними доказами, а саме:

-даними допиту свідка ОСОБА_9 , який було переглянуто на відео в судовому засіданні, де остання пояснила, що з початком повномасштабного вторгнення рф проти України, тобто після 24.02.2022 року, вона разом із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виїхали з окупованої території Луганської області та прибули до м. Сміла, Черкаської області, в якості вимушених переселенців. Ставши на облік до органів соціального захисту населення, вони разом поселилися на тимчасове проживання до гуртожитку, розташованого за адресою: м. Сміла. Водночас, в липні 2022 року ОСОБА_7 , залишивши її в м. Сміла, виїхав до окупованої території Луганської області, де вступив до лав т.зв. «7 окремої мотосрілецької бригади» (т.зв. Чистяківська) 2-го армійського корпусу т.зв. «лнр». Періодично вона підтримувала зв`язок з ОСОБА_7 по месснджеру «Ватсап», і розказував, що убивав українських військових. Казав, що росія краще чим Україна. Звав її приїхати до нього, але вона відмовилась через, що у них почалися суперечки. ОСОБА_10 під час дзвінків розповідав, що був в ОСОБА_11 , його позивний « ОСОБА_8 », убивав найманих поляків, також казав скільки йому платять грошей та про поранення. Згадував що 2014 році приймав участь у формуванні так званні «луганська та донецька народні республіки» а саме, відходив зі своїм сослуживцем с Лисичанська. В квітні 2023 році перестав їй дзвонити.

- даними заями ОСОБА_9 про надання добровільної згоди на перегляд її особистої сторінки в соціальних мережах (Вконтакте) під нік-неймом « ОСОБА_12 »;

- даними актів огляду Інтернет сторінок від 20.02.2023, з оптичним носієм DVD-R havit № 5/3/139 та додатками (фотозображеннями) відповідно яких було оглянуто сторінки сайту в соціальній мережі «Вконтакте» з іменем користувача « ОСОБА_13 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ; «Одноклассники» з іменем користувача « ОСОБА_13 » ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 на якій розміщено особисті фотозображення ОСОБА_7 у військовій формі зі зброєю, військовий квіток т.зв. «лнр», що підтверджує його безпосередню участь у складі т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_8 », а саме в діяльності у складі незаконного збройного формування;

- даними акту огляду Інтернет сторінки від 20.02.2023, з оптичним носієм DVD-R havit № 5/3/139 та додатками (фотозображеннями) відповідно яких було оглянуто сторінки сайту в соціальній мережі «Вконтакте» з іменем користувача « ОСОБА_12 » ІНФОРМАЦІЯ_9 на якій містяться дані та відео про участь ОСОБА_7 в діяльності НЗФ «лнр» зі змістом «…пока не дайдем до Днепра до Черкасской области ми не остановимся…»;

- даними протоколу огляду від 0.05.2023, з оптичним диском DVD-R та додатками (фотозображеннями) відповідно яких було оглянуто сторінку сайту в соціальній мережі «Одноклассники» з іменем користувача « ОСОБА_13 » та введені ключові слова « ОСОБА_13 » на сторінкі за адресою ІНФОРМАЦІЯ_10 розміщена інформація та особисті фотозображення ОСОБА_7 у військовій формі зі зброєю, військовий квіток т.зв. «лнр»;

- даними протоколу огляду від 27.06.2023 з оптичним диском CD-R, Vtrbatim, відповідно до якого здійснено огляд інформаційно –аналітичної системи управління міграційними процесами та завантажено особву картку на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- даними висновку експерта № СЕ -19/124-23/6680-ФП від 25.07.2023, на фотознімках «Ачкеєв5», «Ачкеєв8» та достовірній фотографії ОСОБА_7 , зображена одна й та ж сама особа. Питання в частині «чи одна й тай ж особа зображена на фотознімках «Ачкеєв4», «Ачкеєв11» та достовірній фотографії ОСОБА_7 ?» - не вирішувалося у зв`язку з непридатністю зображення для ідентифікації особи за ознаками елементів зовнішності;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання та фотознімками від 08.07.2023 з фото таблицею № та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 на фото № 3 впізнала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання та фотознімками від 08.07.2023 з фото таблицею та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 на фото № 3 впізнала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- даними протоколу огляду від 01.01.2024 , з зображеннями, відповідно до якого було оглянуто Інтернет - ресурси на предмет розміщення відомостей щодо так званих «7 омсбр 2 ак нм лнр», яка є збройним формуванням 2-го армійського корпусу окупаційних військ осійської федерації на Донбасі і у 2022-2023 роках брала участь у боях за м. Соледар Донецької області проти Збройних Сил України , бої відбувалися у період 03.08.2022 по 16.01.2023 і за м. Лисичанськ у 2014 році (публікації Рубіжне Сєвєродонецьк і Лисичанськ (2014);

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 111 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, а саме: витяги з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22023250000000068 від 21.02.2023; повідомлення про початок досудового розслідування слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області № 6-311 від 21.02.2023, № 6/941 від 11.05.2023; постанови про визначення слідчого (групи слідчих) та доручення здійснення досудового розслідування від 21.02.2023, 11.05.2023, 17.07.2023; повідомлення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні Черкаської обласної прокуратури № 10-194ВИХ – 23 від 22.02.2023, № 10-552ВИХ-23 від 11.05.2023; постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні Черкаської обласної прокуратури від 22.02.2023; 28.04.2023; 11.05.2023, 14.08.2023; постанова про визначення місця проведення досудового розслідування від 01.03.2023, 19.05.2023; постанова про визначення групи слідчих від 30.03.2023; повідомлення про прийняття кримінального провадження № 78/3/3/4995 від 30.03.2023; постанова Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 24.04.2023, 03.08.2023; рапорт № 6/935 від 10.05.2023; витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22023250000000154 від 11.05.2023; постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 17.07.2023; постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування Черкаської обласної прокуратури від 04.09.2023; постанова про зміну фабули злочинних дій від 03.01.2024; постанова слідчого відділу УСБУ про зміну групи слідчих у кримінальному провадженні від 15.01.2024; рапорт про виявлене кримінальне правопорушення № 5/3/505 від 20.02.2023; актовий запис про шлюб № 178 від 17.06.2022; довідка про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру; копія ID картки ОСОБА_7 ; копія заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з додатком; копія заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ( ОСОБА_7 ); довідка № 7104-5001605796 від 18.05.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_7 з додатками; вимоги на судимість; доручення (в порядку ст. 40 КПК України) № 6/313 від 22.02.2023, № 6/2151 від 21.09.2023; особова карта ОСОБА_7 ; постанова про залучення експерта для проведення судової портретної експертизи від 07.06.2023; клопотання експерта № СЕ-19/124-23/6680-ФП; клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.02.2023; доручення на проведення; ухвала слідчого судді Черкаського апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.02.2023; даними протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних систем в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 2202350000000068 від 26.04.2023 з додатком, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень.

Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідка ОСОБА_9 оскільки її покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінальних правопорушень та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідок з будь-яких причин обмовила чи могли обмовити обвинуваченого.

Так, безпосереднім об`єктом цих кримінальних правопорушень є відносини щодо забезпечення територіальної цілісності й недоторканності України в межах установлених кордонів. Територіальна недоторканність України є невід`ємною складовою її самостійності та незалежності. Частина 3 ст.2 Конституції України проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст.73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На виконання цього обов`язку законодавство України містить цілу низку правових норм, які обмежують свободу вираження поглядів з огляду на необхідність захисту національних інтересів України, її територіальної цілісності, забезпечення правопорядку тощо.

На території України існує багаторічний триваючий міжнародний збройний конфлікт, спровокований російською федерацією, внаслідок чого військовими держави-агресора було порушено державний кордон України та захоплено частину території Держави.

Згідно вимог ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст.92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст.132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська, Харківська, Київська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

З об`єктивної сторони державна зрада визначається наданням іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації, чи виконання конкретного злочину, схиляння до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.

Суд звертає увагу, що із суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. Обов`язковою ознакою державної зради є мета - заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Вказаними умисними діями ОСОБА_7 в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом безпосередньої участі в утворенні незаконних органів влади, які є частиною окупаційної адміністрації рф, на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території Луганської області, надавши тим самим допомогу рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, недоторканості, державній безпеці України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 111, 258 - 3 КК України, та на день ухвалення цього вироку залишається громадянином України, незалежно від місця його проживання, а фактичне набуття громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів проти Основ Національної безпеки України доведена у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 :

- за ч. 2 ст.111КК України, як державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, а саме - перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч. 1 ст. 258- 3 КК України, як участь у терористичній організації та сприяння її діяльності.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчинених злочинів, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК України, пом`якшували та обтяжували покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст.50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Окрім того, суд враховує, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, відповідно до якої рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст.55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням зазначеного, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_7 за ст. ст. 111 ч. 2, 258 - 3 ч. 1 КК України, покарання у межах санкцій зазначених статей, виключно у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_7 , враховуючи специфіку вчинених злочинів, які характеризують особу обвинуваченого зі сторони його суспільної небезпеки, колегія суддів доходить висновку про необхідність застосування до останнього найсуворішого покарання.

Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Таке покарання стосовно ОСОБА_7 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.

Суд, виконуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення за проведення судової експертизи від 25.07.2023 № СЕ- 19/124-23/6680 - ФП у сумі 2390,00 грн.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.111, ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити покарання за:

-ч. 2 ст. 111 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової експертизи (висновок № СЕ-19/124-23/6680-ФП від 25.07.2023) у сумі 2390,00 грн.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим.

Виконання вироку покласти на Управління СБУ в Черкаській області.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_15