Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №320/49158/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/49158/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.04.2024 №27431240203 про визначення податку на доходи фізичних осіб в розмірі всього 282 480,53 грн., у тому числі основного платежу 225 984,42 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 496,11 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.04.2024 №27486240203 про визначення військового збору в сумі всього 23 540,04 грн., у тому числі основного платежу 18 832,03 грн., та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 708,01 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.04.2024 №27488240203 на суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з виявленою недостовірністю даних, що містяться у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, поданій платником податків-фізичною особою, стосовно отриманого доходу як додаткове благо, ГУ ДПС у м. Києві видано наказ від 18.01.2024 № 336-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )».

Відповідно до пункту 1 вищезазначеного наказу, перевірка призначена з метою перевірки дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ «Укрсиббанк» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (далі - наказ) (т. 1 а.с. 209).

В подальшому, ГУ ДПС у м. Києві сформовано повідомлення від 18.01.2024 № 69/26-15-24-02-03 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (далі - повідомлення) (т. 1 а.с. 210).

23.01.2024 наказ та повідомлення були отримані позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 211).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом складено акт від 08.03.2024 № 20173/Ж5/26-15-24-02-03/2703804105 «Про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018» (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 27-34).

Як вбачається з висновків акта перевірки, в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, з урахуванням вимог підпункту 164.2.7 (д) пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, не задекларовано дохід за 2018 рік у сумі 1 255 468, 99 грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 225 984 ,32 грн.;

- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2018 рік у сумі 18 832, 03 грн.

Отже, на підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) від 08.04.2024 № 27488240203, яким за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, частиною першою пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 1) (т. 1 а.с. 23-24);

2) від 08.04.2022 № 27431240203, яким за порушення підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, з урахуванням вимог підпункту 164.2.7 (д) пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54 статті 58, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб у сумі 225 984,42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 56 496,11 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 2) (т. 1 а.с. 19-20);

3) від 08.04.2024 № 27486240203, яким за порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54 статті 58, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями за платежем військовий збір у сумі 18832,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 4708,01 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 3) (т. 1 а.с. 21-22).

В подальшому, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої, Державною податковою службою України прийнято рішення від 21.06.2024 № 18828/6/99-00-06-01-03-06, яким скаргу представника позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін (т. 1 а.с. 45-51).

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ключовим у даному випадку є перевірка обставин належності оформлення запиту відповідачем. Однак, під час розгляду справи встановлено невідповідність останнього вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, що виключає обов`язок платника податків надавати відповідь на такий запит та, як наслідок, ненадання відповіді на такий запит не може бути підставою для призначення й проведення відповідної перевірки.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, зокрема, про правомірність призначення та проведення перевірки позивача

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У силу вимог п.п. 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Положеннями статті 79 ПК України регламентовано особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК України).

При цьому згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

І хоч згідно з пунктом 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу установлено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 79.5 статті 79 ПК України передбачено, що за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Аналізуючи наведені норми вбачається, що документальна невиїзна планова перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, а посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення документальної перевірки за умови вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки

Згідно з абзацом першим пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Враховуючи те, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, насамперед стверджує про відсутність правових підстав для призначення та, як наслідок, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім цього, у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Таким чином, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, суд не може переходити до аналізу інших обставин, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 440/1993/23 та в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 300/2885/24.

Отже, щодо наявності чи відсутності обставин порушення контролюючим органом порядку призначення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1245).

Отже, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

У разі, якщо контролюючим органом скеровано платнику податків запит, який відповідає вимогам, встановленим пунктом 73.3 статті 73 ПК України та платником податків не надано пояснень та їх документальних підтверджень на відповідний запит, за наявності виявленої контролюючим органом недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданої платником податків, у контролюючого органу виникають правові підстави для застосування положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто призначення документальної невиїзної перевірки такого платника податків.

Разом з цим, положеннями підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України встановлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.

У разі отримання платником податків запиту про надання інформації та її документального підтвердження, які вже надавалися цим платником податків за попередніми запитами цього контролюючого органу, такий платник податків має право надати контролюючому органу інформацію про дату та номер листа, якими зазначена інформація та її документальне підтвердження надавалися такому контролюючому органу. У такому разі платник податків звільняється від обов`язку надання інформації та її документального підтвердження в цій частині.

Досліджуючи наявний в матеріалах запит (т.1 ст.216-217), колегія суддів зауважує, що останній не містить в собі печатки контролюючого органу.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №812/1681/16 сформовано висновки про те, що відсутність печатки на письмовому запиті, направленому контролюючим органом на адресу позивача, не можна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні.

Крім цього, такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій під час розгляду аналогічних правовідносин (постанова від 26 лютого 2019 року у справі №826/9082/15).

Відтак, процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час призначення перевірки можуть бути підставою для скасування у судовому порядку рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками такої перевірки, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 26.03.2019 у справі №806/4875/14, від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.

Більше того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 липня 2021 року у справі № 320/7159/19, законною є перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).

Порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.

Тобто, платник податків не зобов`язаний виконувати, надавати відповідь на запит, який не відповідає встановленим вимогам.

Разом з цим, Верховний Суд у своїй постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 сформував такий висновок:

«… 56. Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними, за практикою Верховного Суду, таких наслідків не спричиняють.».

Колегія суддів зазначає, що відсутність печатки на письмовому запиті, направленому контролюючим органом на адресу позивача, не можна віднести до не істотних порушень відповідачем норм податкового законодавства, оскільки ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на належним чином оформлений запит контролюючого органу зумовлює наявність правових підстав для застосування положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом жодним чином не спростовано доводи позивача про відсутність печатки на запиті контролюючого органу.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушень, встановлених під час перевірки.

Зміст висновків наведеної постанови свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не повинен переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

При цьому, суд не надає оцінку виявленим в ході перевірки порушенням з боку позивача, оскільки порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин суд не може переходити.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2024 року у справі №520/23362/23.

Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

При цьому, проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2026.