Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №320/47693/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47693/24 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеллідженс текнолоджі парк» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Інтеллідженс текнолоджі парк» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України та просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві №11574543/44936776, №11574536/44936776, №11574541/44936776, №11574539/44936776, №11574537/44936776, №11574532/44936776, №11574546/44936776, №11574535/44936776, №11574531/44936776, №11574529/44936776 від 06.08.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну ТОВ «Інтеллідженс текнолоджі парк» № 2, № 3 від 17.02.2023 , № 4 від 23.02.2023, № 5 від 16.03.2023, № 6, № 7 від 22.03.2023, № 8, № 9 від 31.03.2024, № 10 від 07.04.2023, № 11 від 18.04.2023 датою її фактичного подання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд виснував, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, тверджень позивача, наведення ним відповідних мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісії документів, а відтак, підтверджень правомірності рішень податкового органу; оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку із чим, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також просить здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представника.

Апелянт вважає, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи. Це спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов`язків сторін у справі та призвело до винесення незаконного судового рішення.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 та від 25.11.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «Інтеллідженс текнолоджі парк» (ідентифікаційний код 44936776) є юридичною особою, суб`єктом господарювання, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, здійснено відповідний запис.

Позивач здійснює наступні види діяльності відповідно до кодів КВЕД: 62.01 Комп`ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп`ютерним устаткованням, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 63.12 Веб-портали, 58.29 Видання іншого програмного забезпечення, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 Рекламні агентства, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеллідженс текнолоджі парк» за наслідком господарської операції з ТОВ «РЛОГІСТИК СЕРВІСЕС» було складено податкову накладну № 2, № 3 від 17.02.2023, № 4 від 23.02.2023, № 5 від 16.03.2023, № 6, № 7від 22.03.2023, № 8, № 9 від 31.03.2024, № 10 від 07.04.2023, № 11 від 18.04.2023.

Реєстрація зазначених податкових накладних була зупинена, оскільки податкові накладні складені та подані платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, також запропоновано подати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Позивачем подано на розгляд комісії ГУ ДПС у м. Києві пояснення та копії документів на підтвердження реальності господарської операції, однак контролюючим органом прийнято рішення № 11574543/44936776, № 11574536/44936776, № 11574541/44936776, № 11574539/44936776, № 11574537/44936776, № 11574532/44936776, № 11574546/44936776, № 11574535/44936776, № 11574531/44936776, № 11574529/44936776 від 06.08.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Підставою відмови слугувало ненадання/часткове наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

У скарзі апелянт зазначає про те, що зупинення реєстрації податкових накладних № 2, № 3 від 17.02.2023, № 4 від 23.02.2023, № 5 від 16.03.2023, № 6, № 7від 22.03.2023, № 8, № 9 від 31.03.2024, № 10 від 07.04.2023, № 11 від 18.04.2023 ТОВ «Інтеллідженс текнолоджі парк» відбулося в межах чинного законодавства. Позивачем не було надано контролюючому органу достатніх копій підтверджуючих документів та пояснень. Зважаючи на ненадання позивачем необхідних первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції, Комісією контролюючого органу прийнято відповідні рішення №11574543/44936776, №11574536/449367 76, №11574541/44936776, №11574539/44936776, №11574537/44936776,№11574532/44936776, №11574546/44936776, №11574535/44936776, №11574531/44936776, №11574529/44936776 від 06.08.2024, які є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині доводів апелянта про пiдтвердження реальностi здiйснення операцiй, колегія суддів враховує, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Вказану правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі №380/7648/22, від 12 березня 2025 року у справі № 420/35189/23.

Щодо надання платником податків достатніх копій підтверджуючих документів та пояснень, судова колегія враховує наступне.

Згідно 4, 5 пунктів Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (Порядок №1165), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації спірних податкових накладних слугувало те, що на думку відповідача, податкові накладні складені та подані платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Суд враховує, що позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Зокрема, у графі додаткової інформації зазначено про необхідність надання оборотно-сальдової відомості в розрізі субрахунків за 2023-2204 роки та аналітичного обліку по субрахунках 1-6 класів рахунків.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520) прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Так, за змістом квитанцій відповідачем не визначено чіткого переліку документів, які необхідно було подати позивачеві для здійснення реєстрації податкових накладних.

Крім того, у квитанції не конкретизовано, чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Верховним Судом у постановах від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18 висловлено правову позицію, згідно якої недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

У частині доводів апелянта щодо правомірності прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, судова колегія враховує наступне.

З фактичних обставин справи вбачається, що позивачем подано пояснення від 22.07.2024 на вимогу контролюючого органу, зокрема оборотно-сальдову відомість в розрізі субрахунків за 2023-2204 роки та аналітичний облік по субрахунках 1-6 класів рахунків, і такі документи давали можливість встановити обставини вчинення господарської операції, втім останній дійшов висновку про відмову у реєстрації спірних податкових накладниїх в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із не наданням/частковим ненаданням документів та пояснень.

Також позивач вказав про те, що 18.07.2024 отримав рішення №95283 про невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Разом з тим, відповідач вказав про ненадання позивачем акту-приймання-передачі, договору та додатку до договору з покупцем.

Фактичні обставини справи вказують на те, що договір купівлі-продажу, акти, рахунки, видаткові накладні, договір зберігання надано позивачем разом з поясненнями від 22.07.2024 та такі отримано податковим органом.

При цьому, повідомлення про надання додаткових документів вмістили вимогу про надання лише оборотно-сальдової відомості в розрізі субрахунків за 2023-2204 роки та аналітичного обліку по субрахунках 1-6 класів рахунків.

Наведене свідчить про непослідовність позиції контролюючого органу, позаяк відмовляючи у реєстрації податкових накладних останній заперечив отримання документів, що подані позивачем на його вимогу.

Крім того, у повідомленнях про надання додаткових пояснень відповідач вказав про відсутність у рахунку, акту передачі та договорі з додатками печатки та підписів, що в цілому свідчить про наявність таких документів та їх перевірку податковим органом.

Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

Водночас суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави (Постанова КАС від 17.04.2024 у справі 638/3335/17).

Судова колегія враховує, що предметом розгляду є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Побічно, суд також зауважує, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Разом з тим, за змістом оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних оцінка документам, що фактично подано позивачем - відсутня.

Суд також звертає увагу на те, що оскільки зміст господарських правовідносин є предметом дослідження в ході проведення податкової перевірки, то в межах спірних правовідносин у контролюючого органу відсутні правові підстави для відмови у реєстрації податкової накладної з підстав наявності чи відсутності певних документів.

Щодо вимог позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її на реєстрацію, суд враховує наступне.

Згідно положень частин 3-4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку