Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №580/5634/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5634/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 32 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №113/975 від 11.10.2024 про призначення сину ( ОСОБА_1 ) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини, прапорщика ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн 00 коп. у рівних частках кожному;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як членам сім`ї загиблого ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з розрахунку 15 000 000 грн у рівних частках кожному, з урахування здійснених виплат.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є сином померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов`язків. Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини. Розглянувши подані документи, комісія Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги: матері, дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, прапорщика ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 22.03.2023 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на і січня календарного року, в якому настала смерть, в сумі 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн 00 коп. у рівних частках кожному. Однак, позивач не погоджується з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю свого батька відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, та вважає, що така допомога має бутим виплачена згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 15 000 000,00 грн у рівних частках кожному.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення даної справи було неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідач зазначає про те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги; розмір допомоги згідно з Постановою № 168, передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.

Суд першої інстанції не врахував, що загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування). Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити. Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність. Тому, зважаючи на вищеаналізоване нормативно-правове регулювання, лише якщо ці «збої» були викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначається Постановою № 168, що становить 15 000 000 грн.

Під час прийняття рішення судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23.

Формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000,00 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.

З огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Судом першої інстанції не враховано, що виходячи із обставин справи, що розглядається, відсутня одна із шести умов, що дає підстави для виплати членам сім`ї померлого від захворювання військовослужбовця. Це є перша умова, а саме наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи.

Судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було застосовано правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24.

Відповідач просить суд розглянути справу за участі представника Міністерства оборони України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку смерті Форми НВ-2, затверджений командиром Військової частини НОМЕР_3 , 15.03.2023 підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_3 виконували бойові завдання в АДРЕСА_1 .

На позиції «ІНФОРМАЦІЯ_7», близько 20:30 головний сержант ІНФОРМАЦІЯ_6 Військової частини НОМЕР_3 , прапорщик ОСОБА_2 , який відповідальний за безперебійну подачу струму на КСП «ІНФОРМАЦІЯ_7», позвавши сапера ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_3 , старшого солдата ОСОБА_3 та водія-санітара медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_3 , молодшого сержанта ОСОБА_4 , допомогти з ремонтом генератора. В багатоповерховому будинку на -1 поверсі перемістивши неробочий генератор з приміщення де використовувався до ремонтного приміщення, прапорщик ОСОБА_2 присів у дверях та через декілька хвилин вийшов з приміщення.

Близько 20:50 солдат ОСОБА_3 та молодший сержант ОСОБА_4 закінчили огляд генератора та солдат ОСОБА_3 , вийшов покликати прапорщика ОСОБА_2 , так як той тривалий час не повертався до перевірки генератора.

Вийшовши з ремонтної кімнати пройшовши через одну кімнату виявив тіло прапорщика ОСОБА_2 в горизонтальному положенні обличчям до землі. Одразу позвав молодшого сержанта ОСОБА_4 та перевернувши тіло на бік при перевірці пульсу його не знайшов. Тіло прапорщика ОСОБА_2 було синє. Молодший сержант ОСОБА_4 залишився тримаючи тіло на боку, а старший солдат ОСОБА_3 побіг до кімнати чергового за допомогою. Повернувшись на місце події з медикам, начальник медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_3 , капітан ОСОБА_5 на артерії пульс не нащупав. Було зроблено непрямий масаж серця, проте результату не дало. Близько 23:30 тіло евакуйовано на пункт передачі для подальшої евакуації до моргу.

Відповідно до сповіщення Військової частини НОМЕР_3 від 16.03.2023 №1958 головний сержант механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_3 прапорщик ОСОБА_2 1972 року народження під час виконання службових обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в н.п. Авдіївка Покровського р-ну, Донецької області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №733 від 20.03.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Авдіївка, Донецької області, доставлений з зони бойових дій. Смерть настала внаслідок захворювання. Хвороба, що призвела до смерті - серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця.

Відповідно до витягу з Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 03.11.2023 №3936: «Захворювання: «Серцево-судинна недостатність» прапорщика ОСОБА_2 , 1972 року народження, що стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.07.2023 №195, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 22.03.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтвом про смерть від 20.03.2023 № 733, - «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами про виплату ОГД звернулись: мати - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_7 (у т.ч. за неповнолітню доньку ОСОБА_8 ).

Комісія Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України ухвалила рішення, оформлене Протоколом від 11.10.2024 №113/975, про призначення одноразової грошової допомоги:

« 32. Матері, дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, прапорщика ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 22.03.2023 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн 00 коп. у рівних частках кожному".

Таке рішення прийнято на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

На реалізацію п. 32 Протоколу від 11.10.2024 № 113/975 у листопаді 2024 року вся сума одноразової грошової допомоги виплачена.

Позивач вважає, що спірна виплата має бути проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з розрахунку 15 000 000 грн у рівних частках кожному, з урахування здійснених виплат.

Наведені обставини слугували підставою звернення до суду з цим позовом.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно положень частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

Відповідно до змісту частини 3 статті 16 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (п.6 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Згідно із п.п. 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як вбачається з фактичних обставин справи, ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_8 .

Військовослужбовець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойових завдань у м. Авдіївка, Донецької області.

З витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.11.2023 № 3936, причиною смерті прапорщика ОСОБА_2 стало захворювання: «Серцево-судинна недостатність». Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини.

Таким чином, причиною смерті ОСОБА_2 стало захворювання, що також підтверджується матеріалами службового розслідування Військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 733 від 20.03.2023 причиною смерті ОСОБА_2 зазначено: «Серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця».

Відповідач дійшов висновку про те, що смерть ОСОБА_2 настала не внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), а внаслідок захворювання, та керуючись приписами постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 визначив виплату у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 1 500 0000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2).

Згідно із змістом пункту 1 Постанови № 168 установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29 липня 2022 року № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю16-2 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту:

«Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, норма частини 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд першої інстанції виснував, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Авдіївка, Донецької області під час дії воєнного стану; захворювання ОСОБА_2 та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

У скарзі апелянт наголошує на тому, що розмір допомоги згідно з Постановою № 168, передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 наведено висновок про те, що абзац шостий пункту 2 Постанови № 168 передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, суд виснував, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.

Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:

1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;

2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;

3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;

5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій;

6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.

При цьому базовим поняттям, як з точки зору розуміння права членів сім`ї на виплату одноразової грошової допомоги, так і в аспекті морально-людських цінностей, є саме смерть як факт припинення життя та факт втрати сім`єю близької особи незалежно від її причин (загибель чи смерть внаслідок поранення), яка є єдиною підставою для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168. Це спільний об`єднуючий критерій для таких осіб.

Якщо враховувати виключно буквальне формулювання зазначених вище норм (абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168), то можна дійти висновку, що у першому випадку право на одноразову грошову допомогу мають сім`ї всіх загиблих у період воєнного стану осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, безвідносно до будь-яких умов; у другому - сім`ї лише тих осіб, які відповідають зазначеним вище умовам (6 умов).

Аналізуючи наведені приписи абзацу шостого пункту 2 Постанови № 168 колегія суддів дійшла висновку про відсутність у межах спірних правовідносин сукупності умов для настання обов`язку Міністерства оборони України здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги з розрахунку 15 000 000 грн, оскільки смерть військовослужбовця ОСОБА_2 не пов`язана з отриманням поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного врядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Колегія суддів враховує, що абзац шостий пункту 2 Постанови № 168 встановлює право на виплату одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, лише у випадку настання смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини. Відповідно, визначальною ознакою законодавець встановлює наявність поранення - контузії, травми, каліцтва, що спричинило смерть. При цьому, умовами також передбачено, проте не виключно, настання таких обставин під час захисту Батьківщини.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №733 від 20.03.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Авдіївка, Донецької області, доставлений з зони бойових дій. Смерть настала внаслідок захворювання. Хвороба, що призвела до смерті - серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця.

За змістом приписів пункту 21.9. глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.

Відповідно до витягу з Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 03.11.2023 №3936: «Захворювання: «Серцево-судинна недостатність» прапорщика ОСОБА_2 , 1972 року народження, що стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.07.2023 №195, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 22.03.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтвом про смерть від 20.03.2023 № 733, - «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».

Фактичні обставини справи у вимірі приписів абзацу шостого пункту 2 Постанови № 168 свідчать про недостатність встановлення факту смерті внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

У постанові від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22 Верховний Суд вказав про те, що з огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель особи в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

У постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 240/1743/24 Верховний Суд вказав про те, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

У постанові від 17 березня 2025 року у справі № 280/2749/24 Верховний Суд вказав про те, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців. У наведеній справі суд касаційної інстанції досліджував, що відповідно до висновку військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв військовослужбовець не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачам право на отримання допомоги у збільшеному розмірі, відтак позивачем помилково ототожнюється поняття «загибель (смерть) внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».

Враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей про отримання ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач правомірно здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, оскільки в межах спірних правовідносин відсутні обставини, які зумовлюють нарахування та виплату такої допомоги відповідно до Постанови № 168.

Наведене у контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права й обґрунтованість вимог апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Відтак, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 580/5634/25 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко