Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №420/35779/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35779/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року (суддя Стефанов С.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 25.03.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.11.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому позивач просив:

- визнати бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року позивачу за період з 26.06.2018 року по 28.09.2023 року;

- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року в розмірі 3870,56 грн. в місяць, за період з 26.06.2018 по 28.09.2023 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 244 232,33 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.06.2018 року по 19.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2018 року по 19.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням сторони подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року в розмірі 3870,56 грн. в місяць, за період з 26 червня 2018 по 19 липня 2022 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 188804,25 грн.

На обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що Верховний Суд у цій категорії спорів, зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту (зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в конкретних, розрахованих позивачем, сумах), враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23). У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначається, що відповідно до Довідки №742 від 31.10.2024, додану позивачем до позовної заяви, в лютому 2018 року грошовий дохід позивача, включаючи складові грошового забезпечення, які мають постійний характер складав 8422,07 грн, а в березні 2018 року - 13694,28 грн, тобто грошовий дохід збільшився на 5272,21 грн. Тобто, твердження позивача, що підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року не перевищило суму індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року, є лише його суб`єктивною думкою, яке не підтверджене жодними належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, апелянт зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом №595 від 15.11.2010 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за №1194/18489, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 червня 2018 року у справі №825/1138/17, від 05 червня 2019 року у справі №815/21814/18, від 26 червня 2019 року №826/7920/17, від 21 листопада 2019 року справа №815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16, від 16 вересня 2020 року у справі №826/14853/17, від 13 жовтня 2020 року у справі №240/9504/19. А тому, щомісячна додаткова грошова винагорода має разовий характер та не враховується в складові грошового забезпечення. Таким чином, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв`язку із зміною посадових окладів перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн. х 253,30% / 100).

Окремо апелянт зауважив, що з доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що позивач не погоджуючись щодо ненарахування та невиплати йому індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, за період з 26.06.2018 по 28.09.2023, звернувся до суду із цим позовом, та згідно наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28.09.2023 №194 (доданий позивачем до позовної заяви) з 28.09.2023 позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, позовну заяву було подано до суду лише 19.11.2024 року, що підтверджується карткою руху документу в Електронному суді, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного КЗпП України. Таким чином апелянт вважає, що суд не застосував до спірних правовідносин статтю ст. 122 КАС України, чим порушив норми процесуального права.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданих скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , в період з 26.06.2018 року по 28.09.2023 року проходив військову службу у Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28.09.2023 року №194 виключений зі списків особового складу (знятий з усіх видів забезпечення) з 28.09.2023 року.

З метою отримання інформації щодо проведеного з позивачем розрахунку в день виключення та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, представник позивача звернулася із заявою до відповідача.

Листом від 25.10.2024 року за вихідним №305/3206, відповідач відмовив у виплаті індексації грошового забезпечення та повідомив, що законні підстави відсутні.

Позивач вважаючи, що за час проходження ним військової служби в Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, відповідачем в період з 26.06.2018 року по 28.09.2023 року не виплачувалася індексація-різниці грошового забезпечення як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, що склався в березні 2018 року.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача такою, що суперечить нормам діючого законодавства України та порушує його права в сфері соціального забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

Доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду колегія суддів вважає неаргументованими з наступних міркувань.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).

У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

Таким чином на спірні правовідносини, що заявлені позивачем за період з 26.06.2018 до 19.07.2022 строк звернення до суду не застосовується.

З 19.07.2022 підлягає застосуванню приписи частини другої статті 233 КЗпП України, якою встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомив позивача про розмір складових його грошово забезпечення з листопада 2017 року по червень 2018 року Довідкою від 31.10.2024 за №742. Позов подано до суду – 19.11.2024, тобто в межах встановленого строку.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є неаргументовані.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2018 по 19.07.2022, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон №1282-XII).

У відповідності до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону №1282-XII.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій статті 4 Закону №1282-XII.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок №1078).

Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

З приводу індексації грошового забезпечення військовослужбовців Верховний Суд сформулював сталу правову позицію (постанови Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 31.05.2022 у справі №380/5610/21, від 23.06.2022 у справі №120/2399/21-а, від 28.06.2022 у справі №640/8991/21, від 23.08.2022 у справі №420/11641/21, від 20.09.2022 у справі №420/2748/20), згідно з якою виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому грошове забезпечення зросло за рахунок його постійних складових.

Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Щодо з`ясування наявності/відсутності підстав для нарахування й виплати позивачці суми так званої "фіксованої" індексації грошового забезпечення, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів виходить з такого.

У період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття як "фіксована" сума не містили, однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови, відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Як випливає з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 26.06.2018 по 28.09.2023. Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

Колегія суддів вважає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 6 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, від 9 травня 2023 року по справі №400/12702/21.

Як вбачається з довідки в/ч від 31.10.2024 №742 про розмір грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , з листопада 2017 року по червень 2018 року (з урахуванням позивача про те, що грошове забезпечення військовослужбовці отримують в поточному місяці за минулий, відтак для розрахунку застосовуються дані за березень – квітень 2018 року) розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 (виплачене в березні) становив 13101,69 грн., а за березень 2018 (виплачене в квітні) – 13694,28 грн.

Поряд з цим колегія суддів враховує, що з березня позивачу не виплачувалася ЩДГВ у розмірі до 60% місячного грошового забезпечення, що передбачена пп. 2 п. 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №550 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 р. за №1470/29600.

Зазначене дає підстави стверджувати, що ЩДГВ, передбачена згаданою Інструкцією не має постійний характер, а тому вона, згідно абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078 не підлягає врахуванню у грошовий дохід позивача під час розрахунку розміру індексації.

До того правовий аналіз пунктів 5, 8, 9 та 10 Інструкції дають підстави стверджувати, що згадана щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною.

З урахуванням наведеного, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року (виплачений в березні) становив 8422,07 грн.

Отже, грошовий дохід позивача збільшився на 5272,21 грн. (13694,28 - 8422,07).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме:

1762,00 грн. х 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4463,15 грн. – 5272,21 грн. = - 809,06 грн.

Враховуючи, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року є більшим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року, колегія суддів вважає, що позивач не має право на отримання суми індексації-різниці, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України – задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025року скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні адміністративного позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов