Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №420/29799/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29799/25

Суддя першої інстанції - Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Військова частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації 32907,70 грн за весь час затримки виплати - за період з 01 квітня 2016 року по 15 серпня 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволений.

Обґрунтування апеляційної скарги

Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, невмотивованим, незаконним, таким, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як зазначив апелянт щодо існування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі №420/4304/25, стає відомо, що в період з лютого 2025 по липень 2025 між позивачем та відповідачем були спірні правовідносини і тільки після винесення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, яким залишено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року без змін, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. В подальшому, з метою дотримання прав та законних інтересів позивача, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, 15 серпня 2025 року – якнайшвидше виплатив у повній мірі всі грошові кошти позивачу на підставі вказаних рішень суду.

Тобто, на переконання апелянта, після закінчення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, останній затримав виплату належних сум позивачу з 15 липня 2025 року по 15 серпня 2025 року, адже відповідач є державним органом і відповідні грошові кошти для виплат військовослужбовцям (в тому числі і колишнім) встановленим порядком, після відправлення заявок/листів щодо виділення державних коштів до центрального органу виконавчої влади, яка реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні – Адміністрації Державної прикордонної служби України. Вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що НОМЕР_2 прикордонний загін діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому необхідно скасувати рішення першої інстанції та винести нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

09 січня 2026 року апелянт усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлений строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

27 січня 2026 року справа надійшла з Одеського окружного адміністративного суду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

25 лютого 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлені обставини

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20 квітня 2017 року №130 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.

Після звільнення з військової служби між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №420/4304/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”) - січень 2008 року. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

15 серпня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №420/4304/25 відповідач виплатив на користь позивача кошти в сумі 32673,60 грн, що підтверджується повідомленням банку про зарахування коштів.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальний закон, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі це Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок №1078).

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Приписи абз.1 п.4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 15 серпня 2025 року.

Суд першої вважав, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, виходячи з того, що вказана компенсація підлягає виплаті незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, та чи нарахування відбулось самим підприємством чи на виконання судового рішення.

Відповідач зазначив, що заборгованість з грошового забезпечення виплачена 15 серпня 2025 року, тобто після надходження фінансування на такі витрати та без зволікань, а тому права на виплату компенсації за період з 15 липня 2025 року по 15 серпня 2025 року (дата фактичної виплати) позивач не має.

Колегія суддів вказує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі №816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багатьох інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.

В указаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

У справі встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №420/4304/25 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив позивачеві 15 серпня 2025 року. Водночас, нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати відповідних сум індексації грошового забезпечення з 01 квітня 2016 року по 15 серпня 2025 року відповідач не здійснив.

Слід зазначити, що у постановах від 14 травня 2019 року у справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

У зазначеній справі Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21 червня 2018 року й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, вказавши на те, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №380/1815/22, є саме 01 січня 2016 року.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною також і в постанові від 04 вересня 2025 року у справі №420/16557/24.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує правильним висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/4304/25) по 15 серпня 2025 року (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/4304/25).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що після закінчення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, останній затримав виплату належних сум позивачу з 15 липня 2025 року по 15 серпня 2025 року, є логічним, оскільки відповідач є державним органом і відповідні грошові кошти для виплат військовослужбовцям (в тому числі і колишнім) встановленим порядком, після відправлення заявок/листів щодо виділення державних коштів до центрального органу виконавчої влади, не заслуговують на увагу, оскільки обов`язок виплати позивачеві індексації грошового забезпечення у відповідача розпочався у квітні 2016 року, а тому у нього було достатньо часу для отримання видатків на такі потреби.

Колегія судів звертає увагу, що відповідно до принципу правової визначеності, ризик неналежної організації бюджетного процесу несе держава, а не особа, право якої підлягає захисту. Становище позивача не може бути гіршим через внутрішні управлінські або фінансові процедури відповідача. Обов`язок держави забезпечити реальне та своєчасне виконання грошових зобов`язань узгоджується зі ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складений 27 лютого 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв