Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №280/4695/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/4695/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Чернова Ж.М.) в адміністративній справі №280/4695/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у направленні документів ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 у зв`язку із встановленням 20% втрати працездатності;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити документ ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 у зв`язку із встановленням 20% втрати працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки Центральної медико-соціальної експертної комісії м.Києва №1 серії 12 ААА №072039 від 09.07.2024 позивачу при первинному огляді встановлено 20% втрати працездатності «захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби». Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975. Відповідно до листа відповідача №33 від 13.01.2025 документи позивача відхилено, оскільки у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходження військової служби, виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що проходження ним військової служби в спірних правовідносинах почалось з моменту зарахування до особового складу військової частини та з цього ж моменту на нього були покладені обов`язки військової служби. Вважає, що неузгодженість норм ЗУ №2011, який передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності та норм наказу №402 в частині формулювання причин захворювання «під час проходження військової служби» чи при «виконанні військового обов`язку» не може нівелювати його право на отримання одноразової грошової допомоги. Також звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що втрата його працездатності у розмірі 20% спричинена захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою Центральної медико-соціальної експертної комісії м. Києва № 1 серія 12 ААА № 072039 від 09.07.2024.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Центральної медико-соціальної експертної комісії м.Києва №1 серії 12 ААА №072039 позивачу встановлено 20% втрати працездатності «захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби».

Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив призначити відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, одноразову грошову допомогу у зв`язку з 20% втратою працездатності.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 №33 повідомлено, що документи, які були надані до фінансово-економічної служи Військової частини НОМЕР_1 було відхилено, оскільки виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходження військової служби, законодавством не передбачена.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у направленні документів на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у зв`язку із встановленням 20% втрати працездатності, звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог погодився з доводами відповідача про те, що захворювання так, пов`язане з проходженням військової служби, а виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена. Натомість така виплата передбачена у разі встановлення причинного зв`язку захворювання з виконанням обов`язків військової служби.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Згідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі -Порядок №975).

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби.

Приписами частини 3 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

За змістом частини 4 цієї ж статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України установлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

Відповідно до пункту 21.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Пунктом 21.5 цього Положення розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов`язків військової служби» та «пов`язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23, здійснивши аналіз положень законодавства, дійшов висновку, що поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», хоча й є взаємопов`язаними за своєю правовою природою, не є тотожними.

Суд зазначив, що їх розмежування випливає, зокрема, з положень Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України і здійснюється за функціональними, територіальними та часовими критеріями.

Таке нормативне розмежування свідчить про самостійність зазначених понять та відсутність правових підстав для їх ототожнення під час вирішення питання щодо встановлення військовослужбовцю інвалідності та/або визначення ступеня втрати працездатності.

Подібний підхід був також застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.12.2023 у справі №520/14757/2020 та від 31.01.2024 у справі № 160/8219/21, де суд касаційної інстанції вказав про таке:

«Аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби. При цьому, оскільки умовами пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов`язується безпосередньо з причинним зв`язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, для встановлення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги ототожнення словосполучень «під час виконання ним обов`язків військової служби» та «пов`язане з проходженням військової служби» є безпідставним та необґрунтованим.».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, органами медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено 20 % втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №072039.

Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що встановлена позивачу часткова втрата працездатності пов`язана саме з проходженням військової служби, а не з виконанням обов`язків військової служби.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача направити документи позивача на розгляд комісії з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, утвореної відповідно до Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова Кабінету Міністрів України №975, у зв`язку із встановленням 20 % втрати працездатності.

Встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби саме по собі не є тотожним встановленню такого зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, що є визначальною умовою для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги у передбачених законом випадках.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи представника позивача, на підтвердження доводів скарги, з приводу того, що неузгодженість норм Закону №2011-XII, який передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності та норм наказу №402 в частині формулювання причин захворювання «під час проходження військової служби» чи при «виконанні військового обов`язку» не може нівелювати право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року в адміністративній справі №280/4695/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак