Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №570/78/24 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/78/24

Номер провадження 2-др/570/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

д о д а т к о в е

16 лютого 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю: секретаря судових засідань Ярошик І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Бойчука К.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивачки ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у справі №570/78/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі №570/78/24 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, відмовлено.

26.01.2026 року представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Бойчук К.М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №570/78/24, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Вказав про те, що оскільки резолютивна частина рішення у справі від 30.12.2025 року в судовому засіданні не оголошувалася, рішення не вручалося, а про результати розгляду справи дізнався з сайту «Судова влада» 23.01.2026 року, тому звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, про що і було повідомлено під час судових дебатів. Оскільки в процесі судового розгляду збільшилася сума витрат на правничу допомогу та судовим рішенням не вирішено питання судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом подано:

- Договір про надання правової допомоги від 14.03.2024 року;

- Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 23.01.2026 року, згідно якого адвокатом надано наступні послуги: консультація з приводу підстав заявленого позову та порядку дій по підготовці доказів для підготовки відзиву у справі березень 2024 року 2 години (вартість 1 години – 2 000 грн.) в загальному на 4 000,00 грн.; підготовка та відправлення відзиву на позовну заяву 28.03.2024 року 2 години (вартість 1 години – 2 000,00 грн) в загальному на 4 000,00 грн.; вивчення поданих позивачем клопотань та підготовка заперечень 18.04.2024 року 1 година вартістю 2 000,00 грн.; вивчення поданих позивачем доказів та підготовка заперечень 21.05.2024 року 1 година вартістю 2 000,00 грн.; підготовка доказів та підготовка клопотань про їх долучення у справу 20.06.2024 року 1 година вартістю 2 000,00 грн.; судові засідання по справі 21.03.2024, 21.06.2024, 11.03.2025, 17.07.2025, 29.12.2025 в загальному 2 години вартістю 2 000,00 грн. Всього адвокатом надано правничої допомоги на загальну суму 18 000,00 грн.;

- Акт виконаних робіт від 23.01.2026 року, згідно якого Адвокатське Бюро «Бойчука Костянтина» в особі Бойчука К.М. та Михальчук Н.О. та Михальчук Ю.О. склали акт про те, що роботи згідно Договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 року в частині консультації, отримання доказів, підготовки відзиву до суду, представництво інтересів в суді першої інстанції виконані в повному обсязі, Вартість робіт складає 18 000,00 грн., які отримані повністю.

03.02.2026 року від представника позивачки ОСОБА_3 – адвоката Дремлюги Ю.С. надійшли заперечення на заяву про прийняття додаткового рішення у справі №570/78/24. Так, подану представником відповідачів заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Так, представником відповідачів під час виступу в судових дебатах оголошувалося прохання стягнути витрати на правову допомогу, однак, ним було зауважено, що жодної заяви про стягнення витрат подано не було. Представник відповідачів вказав, що така заява міститься у відзиві, однак така заява у відзиві відсутня, лише вказано про попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат. У зв`язку з неподанням заяви до закінчення судових дебатів про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів щодо понесених витрат на правову допомогу, така заява залишається без розгляду.

Крім того, заява про стягнення судових витрат подана з порушенням процесуальних строків, тобто не через 5 днів як вимагає законодавство, а через 27 днів. Клопотання про поновлення строку в даній заяві не порушується, відтак вона подана з пропуском п`ятиденного строку, в порушення ч.8 ст.141 ЦПК України.

Також, в ордері №1123729 від 18.03.2024 на підставі якого адвокат Бойчук К.М. представляв інтереси відповідачів, зазначений договір про надання правової допомоги №8 від 18.03.2024. Однак до заяви додано договір про надання правової допомоги б/н від 14.03.2024, що є іншим договором, отже договір б/н від 14.03.2024 не має жодного відношення до даної справи.

Також, в заяві про видачу додаткового рішення відсутнє обгрунтування поважності не подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, що є самостійною підставою для відмови в задоволені вказаної заяви.

Крім того, в Договорі про надання правової допомоги б/н від 14.03.2024 зазначено, що за послуги за п.1.1 Договору замовник сплачує адвокатському бюро винагороду в розмірі встановленому за згодою сторін або проводить погодинну оплату роботи. Такий договір, на думку представника позивача, не відповідає вимогам закону, а саме ч.2 ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч.1 ст.632 ЦК України, оскільки в ньому відсутній розмір гонорару, а лише зазначено про те, що розмір встановлюється за згодою сторін або проводить погодинну оплату. Договір про надання правової допомоги укладався з адвокатським бюро та в договорі відсутні дані про представництво конкретного адвоката, а адвокатське бюро не має право на представництво інтересів осіб. При цьому, адвокатом не долучено жодних доказів про сплату відповідачами судових витрат, хоча згідно Акту виконаних робіт зазначено, що кошти отримані повністю.

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивачки - адвокат Дремлюга Ю.С. просив заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України. У випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, просив відмовити в задоволенні заяви повністю.

Так, згідно ч.3 ст.270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У частині 4 статті 270 ЦПК України зазначається про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судове засідання 13 лютого 2026 року заявник - адвокат Бойчук К.М., відповідачі, позивачка та її представник не з`явилися, повідомлялися про час та дату судового засідання завчасно та належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку проводити розгляд справи у відсутність заявника, відповідачів, представника позивача та позивачки, за наявних у розпорядженні суду доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву про стягнення понесених судових витрат та додані до неї докази, вивчивши матеріали справи №570/78/24, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи №570/78/24 при поданні відзиву на позовну заяву 01.04.2024 року представником відповідачів – адвокатом Бойчуком К.М. у відзиві вказано про те, що понесені судові витрати по справі складаються з витрат на правничу допомогу та становлять 10 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, в судових дебатах представником відповідачів – адвокатом Бойчуком К.М. оголошувалося прохання про стягнення з позивачки ОСОБА_3 понесених судових витрат у вигляді правничої допомоги на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн. та також така вимога була відображена у відзиві на позовну заяву, поданому 01.04.2024 року.

Таким чином, посилання адвоката Дремлюги Ю.С. на те, що представником відповідачів не висловлювалася вимога про стягнення судових витрат до закінчення судових дебатів, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Також, спростовуються матеріалами справи й посилання представника позивача про те, що представник відповідачів пропустив строк звернення з такою заявою про ухвалення додаткового рішення.

Так, представником відповідачів вказано про те, що оскільки резолютивна частина рішення у справі від 30.12.2025 року в судовому засіданні не оголошувалася, рішення не вручалося, а про результати розгляду справи дізнався з сайту «Судова влада» 23.01.2026 року, тому звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі 26.01.2026 року.

Суд погоджується з такими доводами представника відповідачів та вважає їх такими, що підтверджуються матеріалами справи, а тому не знаходить підстав для залишення заяви адвоката Бойчука К.М. про ухвалення додаткового рішення, без розгляду.

Так, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі №570/78/24 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку, відмовлено.

26.01.2026 року представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Бойчук К.М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №570/78/24, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги представником відповідачів адвокатом Бойчуком К.М. подано Договір про надання правової допомоги від 14.03.2024 року; Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 23.01.2026 року, згідно якого адвокатом надано наступні послуги: консультація з приводу підстав заявленого позову та порядку дій по підготовці доказів для підготовки відзиву у справі березень 2024 року 2 години (вартість 1 години – 2 000 грн.) в загальному на 4 000,00 грн.; підготовка та відправлення відзиву на позовну заяву 28.03.2024 року 2 години (вартість 1 години – 2 000,00 грн) в загальному на 4 000,00 грн.; вивчення поданих позивачем клопотань та підготовка заперечень 18.04.2024 року 1 година вартістю 2 000,00 грн.; вивчення поданих позивачем доказів та підготовка заперечень 21.05.2024 року 1 година вартістю 2 000,00 грн.; підготовка доказів та підготовка клопотань про їх долучення у справу 20.06.2024 року 1 година вартістю 2 000,00 грн.; судові засідання по справі 21.03.2024, 21.06.2024, 11.03.2025, 17.07.2025, 29.12.2025 в загальному 2 години вартістю 2 000,00 грн. Всього адвокатом надано правничої допомоги на загальну суму 18 000,00 грн.; Акт виконаних робіт від 23.01.2026 року, згідно якого Адвокатське Бюро «Бойчука Костянтина» в особі Бойчука К.М. та Михальчук Н.О. та Михальчук Ю.О. склали акт про те, що роботи згідно Договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 року в частині консультації, отримання доказів, підготовки відзиву до суду, представництво інтересів в суді першої інстанції виконані в повному обсязі, Вартість робіт складає 18 000,00 грн., які отримані повністю.

При цьому, представник позивачки заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, також з тих підстав, що Договір про надання правової допомоги містить суперечності щодо дати укладення та його номера, що Договір про надання правової допомоги від 14.03.2024 року не відповідає нормам закону, оскільки в ньому не зазначена сума гонорару, а також такий Договір підписувався не адвокатом Бойчуком К.М., а адвокатським об`єднанням АБ «Бойчука Костянтина». Вказує про те, що не долучено доказів щодо сплати правничої допомоги на суму 10 000 грн.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 вказаного вище Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Так, в ході розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №570/78/24, судом не встановлено порушень ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з приводу правових відносин та в ході надання правничої допомоги, які склалися між адвокатом Бойчуком К.М. та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які б перешкоджали адвокату Бойчуку К.М. здійснювати представництво інтересів відповідачів та порушували право на звернення до суду, зокрема з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 .11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), від 08.01.2024 у справі № 642/4993/17 (провадження №61-3789св23) зроблено висновки, що: «суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Приймаючи до уваги, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30.12.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку відмовлено, однак при його ухваленні не вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу, суд вважає, що в даній справі є підстави для ухвалення додаткового рішення.

Надаючи оцінку наведеному Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 23.01.2026 року, наданому представником відповідачів - адвокатом Бойчуком К.М., а також переліку та вартості робіт (наданих послуг), які у ньому відображені, що підтверджується також і Договором про надання правової допомоги від 14.03.2024 року, а також Актом виконаних робіт від 23.01.2026 року, аналізуючи перелік наданих послуг та зміст перелічених документів, суд дійшов висновку, що представником відповідачів підтверджено відповідними доказами обсяг наданих послуг і виконаних робіт, враховуючи також складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для сторін справи у своїй сукупності, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Бойчука К.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивачки ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у справі №570/78/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додатково рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Суддя Гладишева Х.В.