Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №564/4267/24 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4267/24

27 лютого 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Дмитрук О.С.

відповідача ОСОБА_1 (дистанційно)

представника відповідача адвоката Панчелюги К.М. (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05.10.2022 у справі №1710/2-1141/12 у розмірі 254451 грн. 90 коп.

В обгрунтування заявлених вимог покликалася на те, що зазначене судове рішення перебуває на примусовому виконанні у Костопільському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (виконавче провадження №71024083).

Відповідач своєчасно аліменти на утримання неповнолітніх дітей не сплачував. Згідно розрахунку заборгованості державного виконавця від 15.10.2024 за ОСОБА_1 станом на 15.10.2024 існує заборгованість зі сплати аліментів у сумі 254451,90 грн.

Вказала, що зазначена заборгованість виникла з вини відповідача та вона має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно наведеного нею розрахунку розмір неустойки за період 01.02.2014 до 31.10.2024 становить 288473 грн. 52 коп.

Покликаючись на положення ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами, яка становить 254451 грн. 90 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Ковальчук С.Л. не з`явилися, подали письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав. При цьому вказав, що його вина у несплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей відсутня. Виконавчий лист був звернутий до примусового виконання позивачем лише у 2022 році, до цього він надавав матеріальну допомогу на утримання дітей у добровільному порядку. Крім того, тривалий період часу діти прожитвали разом із ним та перебували на його утриманні. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30.04.2025 його було звільнено від сплати заборгованості за аліментами за період з 01.02.2014 до 31.10.2024 в сумі 160032 грн. 07 коп.

Представник відповідача адвокат Панчелюга К.М. у судовому засіданні просила у задовленні позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю. При цьому просила врахувати, що позивачем не надано нового розрахунку зі сплати заборгованості за аліментами, не визначено період, за який вона утворилася, а також не доведено наявність вини відповідача у її виникненні.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги необгрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77 – 80 ЦПК України визначено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом встановлено, що на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13.12.2012 у справі № 1710/2-1141/12 та ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 05.10.2022 видано дублікат виконавчого листа, відповідно до якого присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , починаючи з 03.12.2012 року аліменти в розмірі 300 (триста) грн. на кожну дитину щомісячно, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними повноліття, який звернутий стягувачем ОСОБА_2 до примусового виконання.

Постановою головного державного виконавця Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Никончука О.А. від 14.02.2023 відкрито виконавче провадження № 71024083 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа.

Із повідомлення державного виконавця від 15.10.2024 та розрахунку заборгованості вбачається, що за боржником ОСОБА_1 станом на 15.10.2024 за виконавчим листом № 1710/2-1141/12, виданим 21.10.2022 Костопільським районним судом Рівненської області про стягнення аліментів рахується заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.01.2014 до 15.10.2024 у сумі 254451 грн. 90 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Позивачем наведено розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з 01.02.2014 до 31.10.2024, загальний розмір якої становить 288473 грн. 52 коп.

Як роз`яснено в абзаці 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006., передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Також встановлено, що рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30.04.2025 у справі № 564/4854/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яке набрало законної сили 16.10.2025, ОСОБА_1 звільнено від сплати заборгованості за аліментами за період з 01.02.2014 до 31.10.2024 в сумі 160032 грн. 07 коп.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також враховує те, що позивачем нового розрахунку заборгованості за аліментами, а також за пенею не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено наявність заборгованості за аліментами, її розміру, періоду виникнення належними та допустимими доказами, а також не здійснено розрахунок неустойки (пені) за несплаченими аліментами, з урахуванням звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами у сумі 160032 грн. та наявність вини відпоповідача у її виникненні.

Наданими суду доказами у своїй сукупності не доведно, що відповідач ухиляється від сплати аліментів та внаслідок своєї винної, недобросовісної поведінки допустив заборгованість зі сплати аліментів.

Відтак, зважаючи на засади змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, передбачені ст. 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає заявлені вимоги необгрунтованимим і такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена та суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати у справі слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 7, 180, 181, ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України, ст. 10 - 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – відмовити.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 2544 (дві тисячі п`ятсот сорок чотири) грн. 51 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач – ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя: Р. М. Снітчук