Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №541/3883/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3883/25

Номер провадження 2/541/164/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН»про відшкодування шкоди, завданої вчиненням ДТП,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням ДТП, мотивуючи свої вимоги наступним. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17 березня 2025 року за участю ОСОБА_4 , автомобіль ОСОБА_1 SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Для проведення ремонтно-відновлюваних робіт належного ОСОБА_1 транспортного засобу в умовах сертифікованого СТО позивач звернувся до ФОП ОСОБА_5 , яким проведено відповідний розрахунок та калькуляцію, згідно з якими загальна вартість ремонту автомобіля з урахуванням робіт та матеріалів становить 18 150 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ТДВ «СК «ГАРДІАН»(а.с. 65).

Відповідач ТДВ «СК «ГАРДІАН»надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ «СК «ГАРДІАН», оскільки в позовній заяві такі вимоги відсутні (а.с. 77-78).

Під час судового розгляду позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану ДТП, в розмірі 18 150,00 грн. Позивач зазначив, що до страхової компанії він не звертався і не має наміру звертатися. Вважає, що ОСОБА_4 своїми діями завдав йому шкоду, тому саме ОСОБА_4 повинен її відшкодовувати.

Відповідач в судове засідання не з`явивися, представник відповідача, заявляючи клопотання про залучення до участі в справі страхової компанії, зазначив, що оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_4 була забезпечена страховим полісом, виплати в межах, зазначених у договорі страхування, повинна здійснювати ТДВ «СК «ГАРДІАН».

Представник ТДВ «СК «ГАРДІАН», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань суду не надав.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

У відповідності зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 38).

Згідно з постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 квітня 2025 року 17 березня 2025 року о 12 год 35 хв. у м. Миргороді по вул. Гоголя, 173/2 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не дотримався безпечного інтервалу та дистанції та не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб безпечно керувати ним, та допустив зіткнення з автомобілем SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , котрий зупинився перед пішохідним переходом для надання переваги в русі пішоходу, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Відповідача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с. 5-6).

На підтвердження механічних пошкоджень, завданих транспортному засобу позивача, процесу проведення огляду, ремонтних робіт транспортного засобу в умовах СТО ОСОБА_1 було надано суду відповідні фото, схему ДТП (а.с. 9-19).

Згідно з калькуляцією вартості послуг і матеріалів № 251127 від 01 серпня 2025 року вартість ремонту належного позивачу автомобіля «SKODA OCTAVIA» з урахуванням робіт та матеріалів становить 18 150 грн (а.с. 5).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

П. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ст. 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) є спеціальним та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону).

На час ДТП транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 був забезпечений СК ТДВ «СК «ГАРДІАН», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-222510059 (а.с. 60).

Згідно з вказаним полісом у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, у тому числі за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого – на суму 320 000 грн, за шкоду, заподіяну майну – 160 000 грн.

Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, майну третіх осіб, потерпілих внаслідок ДТП, що сталась за участю забезпеченого транспортного засобу, під час його експлуатації. За договором застрахованою є цивільна відповідальність осіб, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

У відповідності зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17), внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом – МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Таким чином, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п.п. 149, 150).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц) дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому відповідно до п.п. 72, 73 вказаної постанови відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а також не відповідає Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 3 цього Закону) та висновкам Великої Палати Верховного Суду.

При визначенні наявності підстав для здійснення страховою компанією відшкодування у разі настання страхового випадку, визначальним є настання події, яка є страховим випадком. Під правомірним володінням транспортним засобом для цілей страхуванням потрібно розуміти таке володіння, яке виникло з волі власника, або іншої уповноваженої особи в результаті передачі у фактичне володіння та/або управління транспортним засобом.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 610/2229/18.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства та умов укладеного між сторонами договору, вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов`язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власнику наземного транспортного засобу є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 № 161/8578/16-ц.

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів застрахованою є цивільна відповідальність осіб, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах. Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, тому шкоду, спричинену позивачу за наслідками ДТП, повинен відшкодувати відповідач ТДВ «СК «ГАРДІАН». Враховуючи, що вимоги пред`явлені лише до відповідача ОСОБА_4 , у якого відсутній обов`язок з відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача, оскільки позивач звільнений від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН»про відшкодування шкоди, завданої вчиненням ДТП, відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко