Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №539/6475/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6475/25

Провадження № 2/539/452/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25.02.2026 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі

головуючої судді – Гуменюк Г.М.

за участі секретаря судового засідання – Коновал Т.Г.

у відсутність сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів або зменшення розміру стягуваних аліментів, які в подальшому були уточнені та просили припинити стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим рішення у справі №539/2526/16-ц від 08.09.2016року, та відкликати виконавчий лист у справі №539/2526/16-ц.

Заявлені вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.09.2016 року у справі № 539/2526/16-ц із нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року і до повноліття дитини. Рішення суду набрало законної сили і знаходиться на виконанні у Коростишівському відділі ДВС Житомирського району, Житомирської області. Постановою від 24.09.2025 року головного державного виконавця Коростишівського відділу ДВС Житомирського району, Житомирської обл. Ластовецькою О.А. у виконавчому провадженні ВП №56789731 було накладено арешт на рахунки позивача, у межах заборгованості та штрафів в розмірі 230021,67 грн.

25.04.2017 року позивач одружився вдруге з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в шлюбі у нього народилося четверо дітей, змінився сімейний та матеріальний стан.

Також у позивача значно погіршився стан здоров`я, що підтверджується медичними картками та виписками з історії хвороби, які підтверджують наявність інвалідності І групи підгрупи А, останнім часом він постійно перебуває на лікуванні та реабілітації.

Він отримує лише пенсію по інвалідності, після відрахування аліментів пенсія виплачується в розмірі 11805 грн., що об`єктивно недостатньо на харчування, проживання, лікування та утримання родини з 4-х дітей.

На підставі вищевикладеного просить суд припинити стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим рішення у справі №539/2526/16-ц від 08.09.2016, та відкликати виконавчий лист у справі №539/2526/16-ц.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15.12.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

19.12.2025 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву .

19.12.2025 року ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, подана заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що стверджується поштовою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавала.

На підставі вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.09.2016 року у справі № 539/2526/16-ц ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року і до повноліття дитини.

На виконанні у Коростишівському відділі ДВС Житомирського району, Житомирської області перебуває виконавче провадження №56789734 з виконання виконавчого листа №539/2526/16-ц від 02.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.08.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою головного державного виконавця Коростишівського відділу ДВС Житомирського району, Житомирської області Ластовецької О.А. від 24.09.2025 року накладено арешт на рахунки ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, яке становить 230021,67грн.

Згідно повідомлення Коростишівського відділу ВДВС від 10.10.2025 року ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників, у зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів за період з 01.08.2018 по 30.09.2025 року у розмірі 216576,46грн.

25.04.2017 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.04.2017 року.

У даному шлюбі у позивача народилося четверо дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Потіївської сільської ради Житомирського району Полтавської області №217 від 30.09.2025 року на утриманні у позивача перебувають його діти.

Як вбачається із договору оренди житлового приміщення від 26.02.2024року ОСОБА_1 орендує квартиру по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 встановлено 1 групу інвалідності підгрупи А безтерміново, у нього наявна потреба в постійному сторонньому догляді, внаслідок отриманих поранень, контузії і каліцтва, під час антитерористичної операції або заходів щодо військової агресії російської федерації проти України, що підтверджується Витягом з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.01.2025 №75/25/327/В, висновком №8 від 13.03.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Наявне також свідоцтво про хворобу №65, з продовженням свідоцтва від 28.06.2022року та спільний огляд з провідним неврологом ЦР від 23.06.2022року.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 квартири в АДРЕСА_2 , яку він заповів своїй дочці ОСОБА_4 на випадок своєї смерті, що стверджується заповітом від 06.10.2025року.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частини перша, друга статті 155 СК України).

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Тобто обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини.

Звертаючись до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, позивач посилається на те, що після винесення рішення про стягнення аліментів він вдруге одружився, у шлюбі народились четверо дітей, які перебувають на його утримані, а отже у нього змінився сімейний та матеріальний стан, а також погіршився стан здоров`я, після отриманого поранення встановлено 1 групу інвалідності та наявна потреба в постійному сторонньому догляді, він позбавлений права працювати, отримує дохід у вигляді пенсії у розмірі 23610грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст.188 СК України визначено, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного із них і забезпечує повністю її потреби.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Нормами вказаної статті визначено, що Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст.267-271 СК України, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Припинення ж права на аліменти на дитину визначено ст.190 СК України, відповідно до якої визначено, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування, можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку із передачею права власності на нерухоме майно, такий договір посвідчується нотаріально і вразі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов`язується самостійно утримувати її.

З огляду на зазначене, СК України чітко регламентовано підстави, як для звільнення так і для припинення стягуваних аліментів.

Водночас, враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним.

В частині першій статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20, підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з врахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру аліментів, суд повинен виходити також з інтересів дитини, на утримання якої сплачуються зазначені аліменти.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосована при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до положень законодавства, що регулює сімейні правовідносини, чітко визначеного та фіксованого розміру аліментів, не визначено. Такий розмір установлюється з урахування певних чинників і може коливатися як сторону збільшення так і навпаки.

Усталений і такий, що може стягуватися у безспірному порядку (наказному), є розмір, передбачений частиною п`ятою статті 183 СК України, а саме: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Однак, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Водночас, народження інших дітей не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів старшої дитини, тобто не є підставою для погіршення умов старшої дитини. Крім факту народження інших дітей, батьку слід довести, що указане його матеріальне становище погіршилося саме після цієї події, а таких доказів надано не було.

Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.

Важливо також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

Так, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша та шоста статті 81 ЦПК України).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналізуючи докази, досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також зважаючи на межі заявлених позовних вимог, Суд прийшов до висновку, що позов про припинення стягнення аліментів не підлягає задоволенню зважаючи на те, що положення статтей 188, 273 СК України не містять підстав для припинення стягнення аліментів. Припинення ж права на аліменти на дитину можливе у разі передачі позивачем права власності на нерухоме майно дитині, з дозволу органу опіки та піклування, у випадку укладення договору про припинення права на аліменти для дитини, який посвідчується нотаріально, відповідно до ст.190 СК України, наявність заповіту, який до речі може бути змінений за життя заповідача, в якому наявне розпорядження щодо нерухомого майна, яке на випадок смерті ОСОБА_1 заповідає своїй дочці ОСОБА_4 не може бути підставою для припинення стягнення аліментів на користь дитини. При наявності наведених ОСОБА_1 обставин щодо зміни його сімейного, матеріального стану як платника аліментів та стану його здоров`я, він вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів, а також із врахуванням того, що у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів, вправі подавати позов про звільнення від заборгованості по аліментах.У даному випадку, суд приходить до висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів у вигляді пред`явлення позову про припинення стягнення з нього аліментів.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 282, 354, 355, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.02.2026 року.

Головуюча суддя Г.М. Гуменюк