Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №541/3642/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №541/3642/25

Провадження №2/538/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання – Петрової С.О.,

номер справи 541/3642/25

за участю учасників справи:

позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Хайновського О.О. в режимі відеоконфренції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фонду державного майна України (місцезнаходження: вул.Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод» (місцезнаходження: вул. Пушкіна, 4, с. Наумівка, Сумський район, Сумська область) про припинення трудових відносин.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовними вимогами до Фонду державного майна України (далі -відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод» про припинення трудових відносин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 грудня 2017 року, відповідно до наказу № 50 Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» він був прийнятий на посаду начальника охорони.

Згідно наказу 9-к від 01 квітня 2019 року, був призначений заступником директора Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод». Відповідно до наказу № 84-к від 21 червня 2019 року Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства виконував обов`язки директора вказаного підприємства до 20 грудня 2019 року.

Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод» (далі-ДП «Наумівський спиртовий завод») відповідно до Статуту, затвердженого 16 квітня 2020 року № 719, входило до сфери діяльності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

У подальшому, вказане підприємство, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» із сфери управління Міністерства економіки України передано до сфери управління Фонду державного майна України та 28 травня 2024 року за № 1172 Фондом був затверджений новий Статут Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод», який в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зареєстрований.

07 липня 2025 року позивач звернувся до Фонду Державного майна України з письмовою заявою про звільнення його із ДП «Наумівський спиртовий завод» за власним бажанням в зв`язку з примусовою евакуацією.

Однак, листом Фонду Державного майна України від 17.07.2025 № 10-72-2-18072 йому було відмовлено у звільненні за власним бажанням, у зв`язку з тим, що не призначено директора підприємства.

Як пояснив позивач, з часу прийняття на роботу і до цього часу він не отримував жодного наказу про звільнення та жодного повідомлення про звільнення, а тому змушений звернутися до суду з цим позовом, зобов`язавши відповідача провести відповідну процедуру звільнення із займаної посади відповідно до заяви від 07 липня 2025 року.

1.2. Відповідач у відзиві зазначив, що Фонд державного майна України не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині припинення трудових відносин між позивачем та Державним підприємством «Наумівський спиртовий завод», одначе заперечує щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки та проведення виплат (розрахунків) при звільненні працівника.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року до Лохвицького районного суду Полтавської області передана за підсудністю цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про припинення трудових відносин, що надійшла до суду 13 жовтня 2025 року.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

19 листопада 2025 року ухвалою суду витребувано з Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України та Фонду державного майна Українинакази на підтвердження перебування позивача у трудових відносинах із ДП «Наумівський спиртовий завод».

На виконання вказаної ухвали суду Фондом державного майна України суду надано копії Статутів державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» від 16.04.2020 №719 та від 28.05.2024 № 1172. Крім того зазначили, що накази щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з державним підприємством «Наумівський спиртовий завод» за період роботи з 01.04.2019 по 07.07.2025 у Фонду відсутні.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України про причини невиконання зазначеної ухвали суд не повідомили.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод».

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, шляхом припинення ним трудових відносин з ДП «Наумівський спиртовий завод», зобов`язання відповідача провести відповідну процедуру звільнення із займаної посади відповідно до його заяви від 07.07.2025, внести до трудової книжки відповідні записи про звільнення та провести виплати.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо звільнення позивача з ДП «Наумівський спиртовий завод» за власним бажанням, одначе заперечив щодо проведення виплат позивачу при звільненні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що з 01 грудня 2017 року відповідно до наказу № 50 Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника охорони, що підтверджуюється записом № 29 в трудовій книжці, яка видана на ім`я позивача 10 листопада 1975 року (а. с.18).

Відповідно до наказу № 9-к від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 був призначений заступником директора Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» з 01 квітня 2019 року (а.с. 18).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 21 червня 2019 року № 84-к на позивача покладено виконання обов`язків директора вказаного підприємства з 24 червня 2019 року по 20 грудня 2019 року (а.с. 18, 22,30).

ДП «Наумівський спиртовий завод» входив до сфери діяльності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відповідно до Статуту, затвердженого 16 квітня 2020 року № 719 (а.с. 32-49).

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2022 року № 683-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» із сфери управління Міністерства економіки України вказане підприємство передано до сфери управління Фонду державного майна України.

Після передачі функцій управління Підприємством Фонду державного майна України, 28 травня 2024 року за № 1172 Фондом був затверджений новий Статут Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» (а.с. 59-79).

Згідно п.п. 1.1 вказаного Статуту Підприємство належить до сфери управління Фонду державного майна України.

07 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду державного майна України з письмовою заявою про звільнення його із займаної посади ДП «Наумівський спиртовий завод» за власним бажанням у зв`язку з примусовою евакуацією (а.с. 19).

Фонд Державного майна України листом від 17.07.2025 № 10-72-2-18072 повідомив позивача щодо його звернення про те, що Фонд державного майна України є уповноваженим органом управління державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» на підставі Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» (код згідно з ЄДРПОУ 00375208) із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності», затвердженого 02.08.2023.

Відповідно до п.п.15 п. 10.16 розділу 10 Статуту підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.05.2024 № 1172, прийняття рішень про звільнення з роботи працівників підприємства належить до повноважень директора підприємства, а не уповноваженого органу управління.

У листі зазначено, що на дату надання відповіді на заяву, директор підприємства в установленому законодавством порядку не призначений. При цьому Фондом вживаються організаційні та управлінські заходи, спрямовані, зокрема, на призначення нового керівника підприємства. Питання про звільнення позивача, як працівника державного підприємства «Наумівський спиртовий завод», може бути вирішено після призначення директора підприємства.

Таким чином, Фонд державного майна України, якому Кабінетом Міністрів України передані управлінські функції та повноваження щодо ДП «Наумівський спиртовий завод», відмовив позивачу, як працівнику зазначеного підприємства, звільнити його за власним бажанням в зв`язку з тим, що не призначено директора підприємства.

Позивач вважає, що датою припинення його трудових відносин з ДП «Наумівський спиртовий завод» є 07 липня 2025 року, дата його звернення відповідною із заявою.

На сьогодні діяльність ДП «Наумівський спиртзавод» припинено в зв`язку з неможливістю здійснювати її в сірій зоні та підприємство зазнало пошкоджень, а тому позивач вимушений був евакуюватись, що підтверджується довідкою 6647 територіальної громади про вимушену евакуацію та довідкою № 1616-7002236793 від 15.05.2025 виконавчого комітету Заводської міської ради Полтавської області про надання ОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи ( а. с. 15-16).

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією , в тому числі території можливих бойових дій, згідно якого в п. 1.7 Сумська область за кодом НОМЕР_1 визначена Краснопільська селищна територіальна громада 25.05.2022, куди відноситься й місцезнаходження зазначеного вище підприємства в селі Наумівка Краснопільської громади.

У підтвердження припинення своїх трудових відносин з підприємством, позивач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків про те, що він не мав доходів з березня 2025 року.

Згідно виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5) сформованої на серпень 2025 року, вбачається остання наявна інформація про застраховану особу (позивача), дані про її набутий страховий стаж, відомості про страхувальника (відповідача), відомості про періоди трудових відносин та відомості щодо нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованої особи, що враховується для розрахунку страхових виплат та страхового стажу до лютого 2025 року включно.

До того ж, оскільки позивач є пенсіонером, відповідно не може припинити трудову діяльність в позасудовому порядку, подавши відповідну заяву у центр зайнятості у відповідності до вимог ч.4 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39).

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Поряд з цим на підставі ст.4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року N 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року N 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, в тому числі, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Поряд з цим ст.4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Відповідно до вимог ст. 232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах.

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного суду від 25.11.2019 року у справі № 201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Фонд державного майна України є уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за діяльністю єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод», відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».

Згідно п.1.1. розділу 1 Статуту Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» (нова редакція), затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 28.05.2024 № 1172 (далі-Статут), вбачається, що ДП «Наумівський спиртовий завод» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Суб`єкт управління Підприємства).

Відповідно до п.10.1 розділу 10 Статуту Суб`єкт управління Підприємства є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавством України.

Пунктом 10.3. вказаного розділу зазначено, що виконавчим органом підприємства (одноосібним) є Директор, який є посадовою особою.

Управління Підприємством здійснюється його Директором, який підзвітний Суб`єкту управління Підприємства (п. 10.5 розділу 10 Статуту).

Поряд з цим згідно Статуту до виключної компетенції Суб`єкта управління Підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить, в тому числі, призначення (обрання) та звільнення Директора Підприємства (п.п.10.7.7. п.10).

У разі відсутності Директора, в тому числі на час перебування Директора у відпустці, відрядженні та не призначення ним особи, яка тимчасово буде виконувати обов`язки директора, починаючи з першого дня відсутності Суб`єкт управління Підприємства на цей час має право призначити виконуючого обов`язки Директора. У разі тимчасової непрацездатності Директора його обов`язки виконує особа, яку призначає Суб`єкт управління Підприємства, а у разі не призначення Суб`єктом управління Підприємством особи, особа відповідно до розподілу функціональних обов`язків між керівництвом Підприємства (п.п.10.7.9 п.10.1. розділу 10 Статуту).

Крім того, відповідно до розділу 10 Статуту ДП «Наумівський спиртовий завод» (нова редакція), затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 28.05.2024 № 1172, директор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема приймає рішення про прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників Підприємства, з урахуванням вимог підпункту п.п. 18 цього Статуту, а також вирішувати інші питання пов`язані із трудовими відносинами із працівниками Підприємства.

До того ж згідно Статуту Директор Підприємства за погодженням із Суб`єктом управління Підприємства може призначати та звільняти керівників та їх заступників філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, у тому числі заступників (в.т.ч. першого) Директора Підприємства (п.п. 18 цього Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 01 грудня 2017 року на підставі наказу від 01 грудня 2017 № 50 був прийнятий на посаду начальника охорони ДП «Наумівський спиртовий завод».

Надалі відповідно до наказу № 9-к від 01 квітня 2019 року позивач був призначений на посаду заступника директора Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» з 01 квітня 2019 року.

З 24 червня 2019 року на позивача було покладено виконання обов`язків Директора Підприємства відповідно до наказу від 21 червня 2019 року № 84-К, про що здійснено відповідний запис в трудовій книжці останнього та на сьогодні інших записів в ній немає, в тому числі і про припинення виконання ним обов`язків Директора вказаного підприємства.

Одначе у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що уповноваженою особою ДП «Наумівський спиртовий завод» керівником є ОСОБА_1 згідно наказу з 24 червня 2019 року по 20 грудня 2019 року.

07 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду із письмовою заявою про звільнення його з посади ДП «Наумівський спиртовий завод» у відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в зв`язку з примусовою евакуацією, однак в задоволенні йому такої заяви було відмовлено.

Також судом встановлено, що позивач є пенсіонером, тому припинити трудову діяльність у позасудовому порядку, подавши відповідну заяву у центр зайнятості згідно вимог ч.4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», він не може.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення трудових прав, гарантованих йому Конституцією України, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

У частині позову щодо зобов`язання Фонду державного майна України виконати відповідну, визначену законодавством, процедуру звільнення позивача, внесення до трудової книжки запису про звільнення та проведення виплат при звільненні працівника, суд вважає за необхідне відмовити, так як вказана вимога є передчасною, оскільки на сьогодні не відома дата звільнення, а згідно вимог чинного трудового законодавства ці питання вирішуються у день звільнення працівника.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, на підставі статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого ним судового збору, що становить 605 грн. 60 коп.

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод» про припинення трудових відносин - задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та Державним підприємством «Наумівський спиртовий завод (код ЄДРПОУ 00375208), що перебуває в управлінні Фонду державного майна України, на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 07 липня 2025 року.

Стянути з Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Фонд державного майна України (місцезнаходження: вул.Генерала Алмазова, 18/9, м.Київ, код ЄДРПОУ 00032945).

Третя особа: Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод» (місцезнаходження: вул. Пушкіна, 4, с. Наумівка, Сумський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 00375208).

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ