Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №553/2569/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2569/25

Провадження № 2/553/172/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.02.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_2 , представника відповідача Алексеєвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №553/2569/25 за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні, в якому прохала встановити факт постійного проживання на законних підставах за адресою: АДРЕСА_1 – з 21 лютого 1990 року.

У липні 2025 року із позовною заявою до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради також звернувся позивач ОСОБА_3 , який просить встановити факт постійного проживання на законних підставах за адресою: АДРЕСА_1 – з 21 лютого 1990 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі вказують, що відповідно до рішення Полтавського міського виконавчого комітету № 345 від 13 липня 1988 року, ОСОБА_1 , було видано ордер на житлове приміщення № 1623 з родиною з п`яти осіб на право зайняття житлового приміщення площею 39,32 кв.м., що складається з трьох кімнат в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . В даній квартирі позивачі постійно проживають, з моменту видачі ордеру, тобто з 21.02.1990 року. На даний час в даній квартирі на постійній основі проживають позивачі ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 ..

При вирішенні питання з приватизації даної квартири, Управлінням майном комунальної власності міста Полтавської міської ради ОСОБА_1 було відмовлено, з підстав відсутності документального підтвердження проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 впродовж з 21 лютого 1990 року, з моменту видачі ордера № 1623, і до 07 липня 1995 року, тобто дати реєстрації місця проживання, що значиться у офіційних документах та реєстрах.

Позивачем зазначалось про те, що факт її постійного проживання на законних підставах за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21 лютого 1990 року підтверджується архівним витягом від 18 квітня 2025 року з протоколу № 10 засідання виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 13 липня 1988 року Рішення № 345 від 13 липня 1988 року «Про розподіл та заселення 107 квартир в 179 квартирному будинку по АДРЕСА_2 , а також квартир, які звільняються при заселенні цього будинку».

Відповідно до архівного витягу від 18.04.2025 року - додатком до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 13 липня 1988 року № 345 від 13 липня 1988 року «Про розподіл та заселення 107 квартир в 179 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , а також квартир, які звільняються при заселенні цього будинку» - у Списку громадян на заселення жилого будинку на 107 квартир по АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_4 , 1954 року народження, та її родина всього з 5-ти осіб, № квартири АДРЕСА_3 , жила площа -39,32 кв.м., загальна площа 63,60 кв.м..

Відповідно до довідки Полтавського ЛІСПГОСЗАГ № 148 від 11.11.1991 року вбачається, що родина в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протягом трьох років в відомчому будинку АДРЕСА_4 не проживають, з огляду на аварійність будинку, який списаний та в даний час зруйнований. Родина ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 з грудня 1988 року.

Зважаючи, що згідно вимог чинного законодавства громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень гуртожитків, які перебувають у власності територіальних громад. Однак, для його реалізації особа має по дати до уповноваженого органу всі необхідні документи, в тому числі щодо невикористання громадянином житлових чеків для приватизації житлового фонду за попереднім місцем проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду, тому позивачка змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.

19.06.2025 року ухвалою Подільського районного суду міста Полтави відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.07.2025 року відповідачем Управлінням майном комунальної власності міста подано відзив на позов, в якому прохали відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , з підстав того, що є невизначеним та не зрозумілим на підставі якого документу була проведена реєстрація місця проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_5 лише 07 липня 1995 року.

Стороною відповідача у відзиві зазначалось про те, що син позивачки - ОСОБА_3 , є зареєстрований в квартирі АДРЕСА_5 , що вказує на право останнього на приватизацію вказаного житла. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є повнолітнім, дієздатним та правоздатним, тому має право самостійно реалізувати свої права, в тому числі право на подання позову до суду, таким чином процесуальний статус останнього у даній справі повинен бути змінений з третьої особи на позивача, з метою захисту його права на приватизацію житла.

Довідка видана Полтавським лісгосзаг від 11.11.1991 року№ 148 містить розбіжності з обставинами справи та доданими до позовної заяви доказами , так як в даній довідці вказано, що сім`я ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 з грудня 1988 року, водночас рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів № 345 на підставі якого надано позивачці вказане житло датується лише 13.07.1988, а ордер № 1623, виданий 21.02.1990 року. Таким чином, невизначеність на підставі якого документу була проведена реєстрація місця проживання ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 та не надання позивачем документів, які б підтверджували місце (або місця) проживання ОСОБА_1 після 1992 року до 07.07.1995 року, тому сторона відповідача, як орган приватизації, не вбачає за можливе встановити факт невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

14.07.2025 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Тимохіною Л.С. подано відповідь на відзив, в якому стороною позивача заперечувались твердження відповідача, викладені у відзиві, за яких представник вважав, що позов не підлягає до задоволення не заслуговують на увагу, так як є формальними та безпідставними, та спростовуються письмовими доказами у справі.

22.07.2025 року представником Управління майном комунальної власності міста подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначалось про те, що наведені у відповіді на відзив від 13.07.2025 року міркування та пояснення є необгрунтованими, та жодним чином не спростовують правову позицію управління, в зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_10 не підлягає до задоволення.

06.08.2025 року, представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Тимохіною Л.П. подано клопотання про об`єднання цивільних справ, в якому прохала об`єднати в одне провадження справу № 553/2569/25 за позовом ОСОБА_1 та справу № 553/3103/25 за позовом ОСОБА_3 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні (квартирі) АДРЕСА_5 . В обгрунтування клопотання вказувалось про те, що так як позови у справах № 553/2569/25 та № 553/3103/25 подані різними позивачами до того ж відповідача, справи пов`язані між собою підставами виникнення спірних правовідносин, предметом позову, поданими доказами, суб`єктним складом осіб, тому є доцільним дані справи об`єднати в одне провадження.

06.08.2025 року, представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Тимохіною Л.П. подано заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Полтавську міську раду, оскільки рішення у справі стосується прав і обов`язків Полтавської міської ради, так як будинок АДРЕСА_6 є комунальним майном (власністю) міста.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 06.08.2025 року залучено до участі у справі №553/2569/25, в якості співвідповідача – Полтавську міську раду.

Відповідно до ухвали суду від 06.08.2025 року, об`єднано в одне провадження цивільну справу № 553/2569/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні (квартирі), та цивільну справу № 553/3103/25 за позовом ОСОБА_3 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Житлово- експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні (квартирі).

13.08.2025 року, представником відповідача Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради подано відзив щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні, в якому прохали відмовити в задоволенні позовних вимог, так як без надання документів, які б підтверджували місце (або місця) проживання ОСОБА_11 , ОСОБА_3 після 1992 року до 07.07.1995/10.03.1999 (відповідно) Управління майном комунальної власності міста, які орган приватизації, не вбачає за можливе встановити факт невикористання позивачами житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

18.08.2025 року, представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Тимохіною Л.П. подано відповідь на відзив, в якому вказувала про безпідставність тверджень сторони відповідача з приводу позову ОСОБА_3 , в зв`язку з чим наполягала на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..

20.08.2025 року представником відповідача Управління майном комунальної власності міста подано заперечення (на відповідь на відзив), в якому сторона відповідача вказувала про те, що у заявлених позовних заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишається недоведеним факт наявності відповідних правових підстав (документів) та законності реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_6 , лише 07.07.1995/10.03.1999 відповідно. Стороною позивача не спростовано викладене Управлінням майном комунальної власності міста у відзиві від 11.08.2025 року та не доводить наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3

24.09.2025 року представником відповідача Полтавської міської ради подано відзив на позовну заяву, в якому прохала відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з огляду на наступні обставини.

ОСОБА_1 на склад сім`ї з 4-х осіб: ОСОБА_12 (син), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_6 (брат), згідно з рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 13.07.1988 № 345 надано квартиру АДРЕСА_5 . Водночас, в примітці до додатку до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 13.07.1988 року №345 вказано, що квартира (квартира АДРЕСА_5 передана в борг ТРЗ (Тепловозоремонтний завод) для відселення із ветхого будинку, рішення РИК (районного виконавчого комітету) від 10.11.1987 року № 533. На підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 13.07.1988 року № 345 ОСОБА_1 видано ордер від 21.02.1990 року № 1623. Таким чином, реєстрація місця проживання в квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_1 у складі сім`ї з 4-х осіб: ОСОБА_12 (син), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_6 (брат), мала бути проведена на підставі ордеру від 21.02.1990 року № 1623 в термін його дійсності протягом 30 днів.

Так, як в матеріалах справи відсутні докази на підставі якого документа була проведена реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_5 лише 07.07.1995 року. У відзиві відповідачем зазначалось про те, що на ордері від 21.02.1990 року № 1623у верхньому правому куті наявний напис : « не прописувати».

Відповідно до довідки КП «ЖЕО №2» від 01.04.2025 року № 742 в квартирі АДРЕСА_5 за місцем проживання зареєстрований син позивачки - ОСОБА_3 з 07.07.1995 року. Проте, відповідно до картки Форма А ОСОБА_3 зареєстрований у вищевказаному житлі з 10.03.1999 року.

Відповідно до довідки Полтавського лісгоспзаг від 11.11.1991 року № 148 про прописку слід зазначити, що викладена в ній інформація має розбіжності з обставинами справи та доданими до позовної заяви доказами. Так, в довідці вказано, що сім`я ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 з грудня 1988 року, водночас рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів № 345 на підставі якого надано позивачці вказане житло датується лише 13.07.1988, а ордер № 1623 виданий 21.02.1990 року.

Відповідачем вказувалось про те, що позовні заяви та додані до них документи не містять достатнього обґрунтування законності реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_6 лише 07.07.1995 року, з врахуванням того, що ордер на вселення № 1623 виданий 21.02.1990 року. Без надання документів, які б підтверджували місце ( або місця) проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після 1992 року до 07.07.1995/10.03.1999 (відповідно), сторона відповідача не вбачає за можливе встановити факт невикористання позивачами житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

01.10.2025 року стороною позивача подано відповідь на відзив представника відповідача Полтавської міської ради в якому зазначалось, що позивачі ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 мають право на приватизацію квартири АДРЕСА_5 . Відповідачі безпідставно ігнорують надані позивачами доказ, зокрема, архівний витяг від 18.04.2025 року з протоколу №10 засідання виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів від 13 липня 1988 року, рішення №345 від 13 липня 1988 року «Про розподіл та заселення 107 квартир в 179 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , а також квартир, які звільняються при заселенні цього будинку». Зважаючи на надані стороною позивача документи, на думку сторони позивача можливо прийти до висновку, що позивачі вселилися до квартири АДРЕСА_5 не тільки на підставі ордеру, а ще й на підставі відповідного рішення міської ради, постійно проживають в ній з 21 лютого 1990 року, несуть витрати з її утримання, законність проживання відповідачами не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідачі протягом усього часу проживання позивачів не заявляли. Посилання відповідачів як на підставу для відмови у задоволенні позову рукописне зазначення у ордері № 1623 «не прописувати» неспроможним, оскільки автор даного напису невідомий, дата виконання напису невідома. В свою чергу, відповідачами, як представниками органу місцевого самоврядування взагалі не було надано будь-яких достатніх доказів, з яких би можна було зробити висновок про безпідставність позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачі тривалий час проживають у вказаному вище житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати дане житло таким, що належить позивачам, у контексті розуміння ст. 8 Конвенції. Таким чином, прохала задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в повному обсязі.

07.10.2025 року Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави закрито підготовче провадження у об`єднаній справі, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково пояснила, що в квартиру вона вселилася в кінці 1988 року, оскільки їх старий будинок перебував в аварійному стані, але оформила прописку в цій квартирі лише у 1995 році, оскільки не бажала, щоб її брат ОСОБА_13 також був прописаний у квартирі, яка надавалася саме їй та її сім`ї, оскільки не вважала його членом своєї сім`ї.

Представник відповідача Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради у відзиві на позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених в письмових відзивах на позовні заяви. В судовому засіданні представник відповідача, після заслуховування пояснень сторони позивача та допиту свідка у справі, висловила позицію, щодо доцільності задоволення позовних вимог заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у дані об`єднаній справі.

Представник відповідача Полтавської міської ради в судове засідання не з`явилась, але надала на адресу суду заяву, якій прохала проводити слухання справи у відсутність їх представника. У відзиві на позовні заяви подані у даній справі, прохала відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в зв`язку з їх безпідставністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву в якій прохали проводити слухання справи у відсутність їх представника, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідка, вивчивши матеріали даної об`єднаної цивільної справи, вважає, що позови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів № 345 від 13 липня 1988 року, ОСОБА_1 на склад сім`ї з 4-х осіб: ОСОБА_12 (син), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_6 (брат), надано квартиру АДРЕСА_5 . Водночас в примітці додатку до рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради Народних депутатів від 13.07.1988 № 345 вказано, що квартира ( квартира АДРЕСА_5 ) передала в борг ТРЗ (Тепловозоремонтному заводу) для відселення із ветхого будинку; рішення РИК (районного виконавчого комітету) від 10.11.1987 року № 533.

На підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів від 13.07.1988 року № 345 ОСОБА_1 видано ордер від 21.02.1990 року № 1623.

Судом встановлено, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на законних підставах за адресою АДРЕСА_1 у період часу з 21 лютого 1990 року, що підтверджується витягом від 18 квітня 2025 року з протоколу № 10 засідання виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів від 13 липня 1988 року Рішення № 345 від 13 липня 1988 року «Про розподіл та заселення 107 квартир в 179 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , а також квартир, які звільняються при заселенні цього будинку».

Згідно архівного витягу від 18 квітня 2025 року – додатком до рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів від 13.07.1988 року № 345 від 13.07.1988 року «Про розподіл та заселення 107 квартир в 179 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , а також квартир, які звільняються при заселенні цього будинку» - у Списку громадян на заселення жилого будинку на 107 квартир по АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_4 , 1954 року народження, та її родина всього з 5-ти осіб, № квартир – 1, кількість кімнат -3, жила площа – 39,32 кв.м., загальна площа 63,60 кв.м.

Згідно довідки Полтавського ЛІСПГОСЗАГ № 148 від 11.11.1991 року вбачається, що родина в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 протягом трьох років в відомчому будинку АДРЕСА_4 не проживають, з огляду на аварійність будинку, який списаний та в даний час зруйнований. Родина ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 з грудня 1988 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого міським відділом РАЦС 25 січня 1994 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що здійснено актовий запис № 282.

Таким чином, довідка Полтавського ліспгосзаг видана 11.11.1991 року № 148, доводить факт, того, що сім`я ОСОБА_1 отримали дане житло на законних- підставах та мешкали у ньому раніше ніж їм був виданий ордер, так як вселені були владою міста з житла , яке почало руйнуватися та стало непридатним для проживання.

Відповідно до довідки, виданої Комунальним підприємством «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради № 742 від 01.04.2025 року, в квартирі АДРЕСА_5 , загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м., яка перебуває у комунальній власності зареєстровані 2 (дві особи), а саме: квартиронаймач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.07.1995 року, син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.07.1995 року, син - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 18.03.2025 року знятий з місця реєстрації на підставі рішення суду.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами у справі, що з моменту вселення ОСОБА_1 до вказаної вище квартири минуло 25 років та за цей час остання змінила 3-ри рази паспорти – перший паспорт радянського союзу, другий громадянина України у вигляді книжечки, третій громадянина України у вигляді ID – картки. Так, згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає у АДРЕСА_1 з 07 липня 1995 року, при цьому, що фактично вселилась та проживає у даній квартирі з 21 лютого 1990 року. За іншою адресою ОСОБА_1 з 1990 – років не проживала.

Поряд з цим, ОСОБА_3 вселився до квартири АДРЕСА_7 років тому та в момент вселення, тобто з 21 лютого 1990 року був дитиною та до теперішнього часу проживає у даній квартирі, за іншою адресою з 90-х років ніколи не проживав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , підтвердила, що позивач ОСОБА_1 є її сусідкою по будинку. В липні 1988 року заселилась до даного будинку у квартиру АДРЕСА_8 сім`я ОСОБА_15 , а через декілька місяців до квартири АДРЕСА_9 заселилася ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_5 та двома дітьми. В даній квартирі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 проживають з моменту заселення і до цього часу та несуть витрати по утриманню даного майна. Зазначений у ордері ОСОБА_6 є рідним братом позивача ОСОБА_1 , який ніколи в даній квартирі не проживав.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно – правовими документами про право людини закріплено право на житло.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, які на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно із статтею 6 Житлового кодексу Української PCP жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому законом порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно частин 1, 3-5 ст.9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Приватизація житлового фонду комунальної власності міста здійснюється у порядку, визначеному Законом України Про приватизацію державного житлового фонду та Положенням про порядок передачі у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16.12.2009 р. №396 (зі змінами).

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Зважаючи на наведені вище обставини справи та письмові докази, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вселилися до квартири АДРЕСА_5 не тільки на підставі ордеру, а ще й на підставі відповідного рішення міської ради, постійно проживають у ній з 21 лютого 1990 року, несуть витрати з її утримання.

Іншого житла позивачі не мають, відтак є достатні і триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 36 рішення від 18.11.2004 року у справі « Прокопович проти Росії», ЄСПЛ визначив, що концепція житла за змістом ст. 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п.1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року.

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такі особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно проживали у квартирі АДРЕСА_5 , та проживають в ній по теперішній час, в дану квартиру вселилися на законних підставах, що підтверджується письмовими доказами у справі. Несвоєчасність реєстрації місця проживання в квартирі, є порушенням правил реєстрації та може бути підставою для адміністративної відповідальності, але не є доказом відсутності законних підстав для вселення та проживання в житлі.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, про необхідність встановлення факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно проживали на законних підставах за адресою АДРЕСА_1 – з 21 лютого 1990 року.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій саме позивачів щодо несвоєчасної реєстрації місця проживання з моменту отримання ордеру на житлове приміщення, суд вважає за необхідним сплачений позивачами судовий збір в сумі 1211,20 грн. кожним, залишити за позивачами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13,81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому помешканні, - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання на законних підставах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 лютого 1990 року.

Встановити факт постійного проживання на законних підставах ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 лютого 1990 року.

Сплачений позивачами судовий збір залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27.02.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна