Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №295/16904/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16904/25

Категорія 67

2/295/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

28.11.2025 позивач звернулась з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на навчання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% від вартості навчання; стягнути з ОСОБА_2 половину суми за навчання за кожен рік: 2025-2026 навчальний рік - 23000,00 грн; 2026-2027 навчальний рік - 25760,00 грн; 2027-2028 навчальний рік - 28851,00 грн; 2028-2029 навчальний рік - 32314,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні, відповідач аліменти сплачує нерегулярно, розмір аліментів недостатній для забезпечення належного рівня розвитку дитини та для її лікування.

ОСОБА_1 вказує, що донька вступила на навчання до Відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури на контрактну форму навчання за кошти фізичних осіб. Згідно з договором про надання платної освітньої послуги вартість навчання за період з 01.09.2025 по 30.06.2029 становить 109925,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що спільна з відповідачем донька має автоімунне захворювання та інші хронічні проблеми зі здоров`ям, потребує постійних витрат на лікування та підтримуючу терапію.

Позивач зауважує, що такий рівень витрат вона одна забезпечувати не має змоги, оскільки не працює, здійснює догляд за меншою донькою, яка є дитиною з інвалідністю, тому, на її думку, батько дитини, який є працездатним, також зобов`язаний нести додаткові витрати, пов`язані з утриманням Дар"ї, які просить стягнути на свою користь.

ІІ. Процедура і позиції сторін

Відповідно до ухвали судді від 22.12.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Згідно з ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав особисто 08.01.2026, про що свідчить його особистий підпис в повідомленні про вручення поштового листа (а. с. 30).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяви по суті справи до суду також не надходили.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про народження (а.с. 7).

Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.05.2011 шлюб між сторонами розірваний, неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишена на виховання матері (а.с.9).

Згідно з рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.11.2018 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість по аліментам станом на 31.08.2018 в розмірі 83400,85 (а.с.14-15)

Відповідно до довідки №3/1664 від 05.08.2025, виданою виконуючою обов`язки директора Житомирського технологічного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, ОСОБА_3 зарахована студенткою І курсу денної форми навчання, за спеціальністю «Графічний дизайн» з 01.09.2025, студент навчається за кошти фізичних осіб (а.с. 10).

Зі змісту договору про надання платної освітньої послуги № 90 від 31.07.2025 вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної контрактної форми навчання у Відокремленому структурному підрозділі Житомирського технологічного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури; загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання за період з 2025 по 2029 навчальні роки становить 109925 грн (а.с. 11).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: вегетосудинна дистонія, функціональні зміни в серці. Аутоімунний тиреоїдит гіпертрофічна форма (а.с. 12).

Згідно з медичним висновком №63/222 від 08.08.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю (а.с. 13).

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню.

Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Отже, згідно з вимогами законодавства та аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат на дитину відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі, адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентаря, музичного інструмента, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

За змістом відповідних положень закону, до додаткових витрат належать витрати, пов`язані з навчанням у спеціалізованому закладі освіти, за умови доведення необхідності навчання саме в такому закладі. Ідеться про заклад, навчання в якому обумовлене розвитком особливих здібностей дитини або її специфічними (особливими) потребами.

В постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 Верховний Суд вказав, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Верховний Суд звернув увагу на те, що позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном. Навчальний заклад вибрано позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем.

В постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 викладена аналогічна правова позиція про те, що навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не надала докази, які підтверджують, що існують особливі обставини, які зумовили б необхідність платного навчання дитини в коледжі при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не довела наявність в ОСОБА_3 особливих здібностей або специфічних (особливих) потреб, задоволення яких можливе виключно шляхом навчання у Відокремленому структурному підрозділі Житомирського технологічного фаховогоколеджу Київського національного університету будівництва і архітектури. Вказаний навчальний заклад не є спеціалізованим закладом освіти у розумінні закону.

Позивач не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини, як і не надано позивачем доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання доньки, навчальний заклад обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем.

Доказів існування особливих обставин, зокрема, потреби у розвитку особливих здібностей дитини, чим обумовлений вибір саме цього навчального закладу, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що витрати, пов`язані з базовим навчанням дитини для здобуття професійної освіти (у тому числі і за умови продовження навчання для здобуття наступного освітнього рівня), охоплюються аліментними зобов`язаннями батьків до досягнення дитиною повноліття відповідно до ст. 180 СК України.

Заявлені позивачем вимоги як додаткові витрати такими не є у розумінні статті 185 СК України, а відносяться до загальних витрат, пов`язаних із забезпеченням дитині достатнього рівня для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

В позовній заяві позивач також просить стягувати з відповідача додаткові витрати на утримання доньки на підставі ст. 185 СК України протягом всього періоду її навчання з 2025 року по 2029 рік, тобто також після досягнення донькою повноліття, після 30.01.2027.

Проте, стягнення додаткових витрат на утримання дитини на підставі ст. 185 СК України можливе лише до досягнення донькою повноліття.

Після досягнення дитиною повноліття витрати на навчання у закладі вищої освіти охоплюються аліментними зобов`язаннями щодо повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідно до статті 199 СК України, згідно з ч. 2 якої якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24 лютого 2016 року у справі №6-1296цс15 та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19.

Не знайшли свого підтвердження доказами доводи позивачки про необхідність лікування доньки, пов`язаного з тривалим або постійним захворюванням, нею не подані докази, які підтверджують, якого лікування вона потребує, як і не підтверджена його вартість.

Суд звертає увагу, що в прохальній частині позову позивачка фактично просить стягнути з відповідача лише половину вартості за навчання доньки.

Отже, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність особливих обставин, які можуть бути підставою для стягнення додаткових витрат на утримання дитини відповідно до положень ст. 185 СК України, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що вона не позбавлена права звернутись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, або про зміну способу стягнення аліментів з частки від заробітку на тверду грошову суму з урахуванням витрат на оплату навчання доньки в порядку ст. 192 СК України.

V. Розподіл судових витрат

При поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1211,00 грн (а.с. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового при зверненні з позовом про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в раз і зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що звертаючись з позовом позивачка надмірно сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 грн, суд вважає, що сплачена сума судового збору підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений 28.11.2025 згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №NПН 510.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька