Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №280/5148/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/5148/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 ( суддя Конишева О.В.) в адміністративній справі №280/5148/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 22.07.2024 по 11.02.2025;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 22.07.2024 по 11.02.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату йому помісячні суми окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень за період з 22.07.2024 по 11.02.2025 перебування у розпорядженні командира у зв`язку із проходженням лікування.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Скаржником зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.07.2024 № 209 підполковника ОСОБА_2 , командира військової частини НОМЕР_4 , звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_5 , залишаючи на всіх видах забезпечення та утримуючи у списках особового складу військової частини НОМЕР_4 з 22 липня 2024 року. 22 вересня 2024 року період перебування Позивача у розпорядженні командира перевищив два місяці. Також захворювання Позивача визнано таким, що пов`язано із захистом Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №1064 від 21.08.2024. Проте за результатами медичного огляду, відповідно до свідоцтва про хворобу №1064 від 21.08.2024, Позивача визнано непридатним до Військової служби з виключенням з військового обліку. Тож Позивач не був визнаний ВЛК ані обмежено придатним, ані непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, що є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 грн відповідно до абзацу 26 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 та абзацу сьомого пункту 1-1 постанови №168.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.07.2024 № 209 підполковника ОСОБА_2 , командира військової частини НОМЕР_4 , звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , залишаючи на всіх видах забезпечення та утримуючи у списках особового складу військової частини НОМЕР_4 з 22 липня 2024 року.

28.08.2024 Центральною ВЛК ЗС України проведено медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено діагноз: 120.8.7 ІХС. Стенокардія напруги ІІ ФК. 121.2 Постінфаркний великовогнищевий кардіосклероз (повторний Q-інфаркт міокарда передньо-перетинково-верхівкової ділянки 25.05.2024, нижньої стінки лівого шлуночка невідомої давності). Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій (КВГ 05.2024: 100% оклюзія середньої третини ПКА, 100% оклюзія середньої третини ПМІГ ЛКА) (КВГ від 31.05.2024). I25.3 Аневризма верхівки лівого шлуночка. Імплантація двокамерного кардіовертера-дефібрилятора (Medtronic Mirro MRI DR Sur Scan DDME3D1 12.08.2024). Мітральна недостатність з регургітацією ІІ ст. Недостатність трикуспідального клапану з регургітацією ІІ ст. Повна блокада правої ніжки пучка Гіса Легенева гіпертензія ІІ ст. І 11.9 Гіпертонічна хвороба III ст. І 50.0 СН ІІ А ст. 167.2 - Церебральний атеросклероз без клінічних проявів. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. На підставі статті 40-а графи III Розкладу хвороб Непридатний до військової служби з виключенням з військово обліку. Потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.

У лютому 2025 року позивач звернувся з письмовим запитом до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію, чи виплачувалась йому додаткова винагорода передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з серпня 2024 року по 11.02.2025 року.

Відповідач листом вих.№4820/224 від 04.04.2025 повідомив позивача, що додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень не виплачувалась військовою частиною НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю в групі персоналу документів, які відповідають вимогам пункту 2, абзацу 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» №3161-IX від 28.06.2023.

11.02.2025 року позивача було звільнено з військової служби згідно витягу з наказу командира вч НОМЕР_1 №43 від 11.02.2025 року №43.

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 22.07.2024 по 11.02.2025 протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення, зазначає.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає мовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває досі.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі-Постанова №168).

Так абзацом 7 п. 1-1 Постанови №168 передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Також пунктом 2 розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).

Отже, визначальним для виплати даної винагороди є визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби.

Судом встановлено, що 28.08.2024 Центральною ВЛК ЗС України проведено медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено: Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. На підставі статті 40-а графи III Розкладу хвороб Непридатний до військової служби з виключенням з військової обліку. Потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.07.2024 № 209 підполковника ОСОБА_2 , командира військової частини НОМЕР_4 , звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , залишаючи на всіх видах забезпечення та утримуючи у списках особового складу військової частини НОМЕР_4 з 22 липня 2024 року.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, в силу вимог абзацу сьомого пункту 1-1 Постанови № 168, пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, мав право на отримання за вказаний вище період додаткової винагороди у розмірі 20100 грн.

При цьому, відповідно до п. 1-1 Постанови № 168 військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Вищезазначена норма містить альтернативні підстави для виплати додаткової винагороди визнання обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби.

Доводи відповідача проте, що оскільки позивач не був визнаний ВЛК ані обмежено придатним, ані непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, тому відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 20100 грн., передбачених Постановою № 168 та Порядком № 260 є необґрунтованими з вищенаведених мотивів.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 в адміністративній справі №280/5148/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 лютого 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова