Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №520/19793/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 р. Справа № 520/19793/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частинм НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/19793/25

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 )

про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , оформлену листом №09/К-790/719 від 15.07.2025 «Про надання інформації» щодо перерахувати грошове забезпечення капітана ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , дружини загиблого військовослужбовця, а також надати довідку про здійснений перерахунок та інформацію про грошове забезпечення за його складовими за період з січня 2020 року по дату виключення зі списків військової частини;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , здійснити з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення виплаченого на користь загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити різницю сум коштів на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку грошового забезпечення капітана ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , дружини загиблого військовослужбовця, а також надати довідку про здійснений перерахунок та інформацію про грошове забезпечення за його складовими за період з січня 2020 року по дату виключення зі списків військової частини. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо відмови, оформленої листом №09/К-790/719 від 15.07.2025 «Про надання інформації», перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення виплаченого на користь загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити різницю сум коштів на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного суду, викладених у Постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 щодо тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини. Відповідно до змісту вказаного висновку, Верховний суд констатував, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Апелянт вказав на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про перерахунок неотриманого грошового забезпечення загиблого військовослужбовця як її чоловіка, який за життя не звертався за перерахунком грошового забезпечення, яке він отримував під час проходження служби.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не є учасником спірних правовідносин.

Позивач, подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить суд апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 520/19793/25 - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_2 , який проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

За матеріалами справи судом встановлено, що 21.02.2025 близько 22 год 45 хв під час руху від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації населений пункт ОСОБА_3 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (відповідач) до населеного пункту Золочів Богодухівського району Харківської області, водій на автомобільному мосту не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з бетонною опорою. В результаті дорожньо-транспортної пригоди начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) капітан ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження та був доставлений до комунального некомерційного підприємства «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, звідки було здійснено його евакуацію до відділення невідкладної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ), де за результатами обстежень встановлено діагноз: закрита, непроникаюча ЧМТ (21.02.25), забій головного мозку, гостра гемісферальна субдуральна гематома справа зі стисненням головного мозку, субарахноідальний крововилив, набряк речовини головного мозку, компресійно-дислокаційний синдром.

Після операційного втручання капітан ОСОБА_2 перебував в реанімаційному відділенні.

24.02.2025 о 23 год 23 хв лікарями констатовано біологічну смерть начальника восьмої прикордонної застави (з місцем дислокації населений пункт ОСОБА_3 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України капітана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22.02.2025 о 13 год. 55 хв. Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020002580 за частиною 1 статті 415 КК України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №03.3/2946-25-Вих від 27.02.2025 «Про призначення комісії з розслідування факту смерті» призначено групу офіцерів для проведення службового розслідування, а також визначено завдання відповідачу надати документи для його проведення.

Згідно витягу з бойового розпорядження коменданта третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації у населеному пункті ОСОБА_3 ) № 5382-(гриф) на виконання вимог бойового розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (відповідач) № 616-(гриф) від 21.02.2025 визначено завдання начальнику восьмої прикордонної застави капітану ОСОБА_2 утримання, ведення військового спостереження та несення бойового чергування безпосередньо на позиціях з метою організації охорони та оборони визначених рубежів.

Згідно пункту 4.10. витягу з бойового розпорядження начальника восьмої прикордонної застави № 5517 (гриф) ксП – в районі лісосмуги (координати) 21.02.2025, управління діями підпорядкованих сил та засобів здійснювати восьмою прикордонною заставою під умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в районі лісосмуги (координати) у складі капітана ОСОБА_2 (215 згідно витягу з Журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Виконання бойового завдання капітаном ОСОБА_2 21.02.2025 відображено у витязі Журналу бойових дій восьмої прикордонної застави третьої прикордонної комендатури, а також внесено інформацію про обставини отримання травми під час виконання бойового завдання.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.03.2025 №170-ОС припинено контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю капітана ОСОБА_2 . Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 24.02.2025.

ОСОБА_1 , дружина загиблого, звернулась на адресу відповідача із заявою від 05.03.2025, в якій просила нарахувати та виплатити на її користь все належне до виплати її покійному чоловіку грошове забезпечення.

Також, представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 21.03.2025, в якій просив надати інформацію та документи:

1. Яка сума нарахована та виплачена на користь заявника з компенсації про неотримане речове майно протягом військової служби капітаном ОСОБА_2 ?

2. Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_2 ;

3. Яка сума нарахована та виплачена на користь заявника з грошового забезпечення за всіма його складовими, що належить загиблому капітану ОСОБА_2 ?

4. Архівні відомості (картки грошового забезпечення) на ім`я капітана ОСОБА_2 за період з 2015 року по 2025 рік;

5. Грошовий атестат на ім`я капітана ОСОБА_2 за займаними посадами за період з 2020 року по день виключення зі списків військової частини із зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням;

6. Який тарифний розряд був встановлений за займаними посадами та за військовим званням загиблому у період з 2020 року по день виключення зі списків військової частини?

7. Яка сума нарахована на користь заявника у якості допомоги на поховання загиблого в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»?

8. Довідку-розрахунок про здійснену виплату допомоги на поховання.

Листом № 03.7/5916-25-Вих від 04.04.2025 «Про надання інформації» відповідач проінформував представника позивача про те, що капітану ОСОБА_2 нараховано грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки в розмірі 251012,53 грн., допомогу для оздоровлення в розмірі 33768,50 грн., додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави (далі – бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, у період здійснення зазначених заходів у розмірі 100 000 грн., на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах в розмірі 133870,97 грн., та одноразову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, в районах ведення воєнних (бойових) дій, у розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) нараховано в розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до наказу відповідача від 17.03.2025 №234-ОС суми коштів грошового забезпечення та інших нарахувань, в тому числі додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що належали до виплати капітану ОСОБА_2 виплатити його дружині ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу відповідача від 18.03.2025 №236-ОС суми коштів грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктів 3, 4 та 6 постанови Кабінету Міністрів України від №178 від 16.03.2016, що належали до виплати капітану ОСОБА_2 виплатити його дружині ОСОБА_1 .

Також, організовано фінансування видатків для виплати одноразової грошової допомоги та компенсації ритуальних послуг відповідно до заяви Т-257 від 14.03.2025 відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829, про що заявнику надано відповідь від 18.03.2025 №03.7/Т-257/22-Вих. При надходженні коштів буде здійснено нарахування на надані заявником банківські реквізити.

Відповідач надав довідку про нараховану компенсацію за неотримане речове майно капітаном ОСОБА_2 , в отриманні копій архівних відомостей (картки грошового забезпечення) за період з 2015 року по 2025 рік, грошового атестату за займаними посадами за період з 2020 року по день виключення зі списків військової частини із зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням, та інформації про тарифний розряд, який був встановлений за займаними посадами та за військовим званням загиблому у період з 2020 року по день виключення зі списків військової частини, відповідач відмовив із посиланням на положення статті 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Заявою від 28.04.2025 представник позивача звернувся на адресу Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України, в якій просив надати архівні відомості на ім`я ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по лютий 2025 року.

Листом №04.4.1/К-127/127 від 29.04.2025 «Про надання інформації» Галузевий державний архів Державної прикордонної служби України надав копії особистих карток грошового забезпечення за 2015-2019 роки та повідомив, що картки грошового забезпечення за 2020-2025 роки до установи для зберігання не передавалися.

Заявою від 13.07.2025 представник позивача звернувся до відповідача, в якій просив перерахувати грошове забезпечення капітана ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , дружини загиблого військовослужбовця, а також надати довідку про здійснений перерахунок та інформацію про грошове забезпечення за його складовими за період з січня 2020 року по дату виключення зі списків військової частини.

Листом № 09/К-790/719 від 15.07.2025 «Про надання інформації» відповідач відмовив здійснити відповідний перерахунок з посиланням на відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення.

Позивач вважає вказані дії відповідача щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення капітана ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року протиправними, звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, як дружини загиблого військовослужбовця.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо надання довідки про здійснений перерахунку та інформації про грошове забезпечення за його складовими за період з січня 2020 року по дату виключення зі списків військової частини, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що відповідачем при здійсненні перерахунку грошового забезпечення не буде надано вказану довідку та інформацію, а отже зазначена позовна вимога заявлена на майбутнє та є передчасною.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в подальшому - Постанова № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (в подальшому - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 р., затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. Так пунктом 6 якої, зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 р. в справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, з 29.01.2020 р. є нечинною редакція п. 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103, та застосовується первісна редакція пункту 4, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".

Тобто, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. в справі №826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року" на "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року".

Згідно з п. 6-1 ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Отже, члени сім`ї загиблого військовослужбовця мають право на належні військовослужбовцю, але не отримані ним до дня смерті основні та додаткові види грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що спірні відносини у даній справі виникли внаслідок відмови відповідача у перерахунку грошового забезпечення капітана ОСОБА_2 .

Разом з тим, ОСОБА_2 за життя не було нараховане грошове забезпечення у розмірі, із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020-2023 роки», що сторонами не оспорюється.

Зважаючи на приписи статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України) вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Водночас, не входять до складу спадщини права і обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця: зокрема 1) особисті немайнові права; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 наведено тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини.

У цій постанові Верховний Суд з-поміж іншого зауважив, що право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов`язане з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). За таких обставин, Суд висновував, що « Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

У постанові від 22 жовтня 2024 року справа № 520/15186/23 Верховний Суд констатував, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Судовим розглядом встановлено, що предметом спору у цій справі є, зокрема, відмова відповідача щодо перерахування грошового забезпечення капітана ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплати різниці на користь ОСОБА_1 , дружини загиблого військовослужбовця та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 здійснити з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення виплаченого на користь загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити різницю сум коштів на користь ОСОБА_1 .

Отже, позовні вимоги позивачки ґрунтуються на її незгоді з відмовою відповідача щодо нарахування та виплати належних сум грошового забезпечення ОСОБА_2 , а не стягненням існуючої заборгованості, яка за приписами статті 1227 ЦК України відноситься до спадкової маси.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 за життя не звертався до суду з вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. у розмірі, із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020-2023 роки».

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що право на перерахунок грошового забезпечення належить виключно до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов, та таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.

Отже, право на перерахунок грошового забезпечення та виплату донарахованих сум мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов`язане з його суб`єктивним правом, тому у членів сім`ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, (постанови від 27.09.2023 р. в справі № 420/16546/21, від 05.12.2023 р. в справі № 420/18164/21, від 10.07.2024 р. в справі № 420/10899/21 та від 14.11.2024 р. в справі № 560/3390/23).

Із врахуванням викладених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки питання нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 за його життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 22 жовтня 2024 року по справі № 520/15186/23, його дружині, ОСОБА_1 не належить право такої вимоги, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови, оформленої листом №09/К-790/719 від 15.07.2025 «Про надання інформації», перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця та зобов`язанняя НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення виплаченого на користь загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити різницю сум коштів на користь ОСОБА_1 .

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови, оформленої листом №09/К-790/719 від 15.07.2025 «Про надання інформації», перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення виплаченого на користь загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити різницю сум коштів на користь ОСОБА_1 з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 520/19793/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови, оформленої листом №09/К-790/719 від 15.07.2025 «Про надання інформації», перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити різницю на користь ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення виплаченого на користь загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити різницю сум коштів на користь ОСОБА_1 з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко