Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №756/9984/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/4846/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/9984/25

26 лютого 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Андрейчука Т.В., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПрАТ «СК «УСГ» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути на свою користь з відповідачки суму сплаченого страхового відшкодування у сумі 148 438,20 грн та компенсувати за її рахунок судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 листопада 2023 року між ПрАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування майна № 11-2820-23-00028, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням квартирою АДРЕСА_1 .

10 травня 2024 року із застрахованим майном трапився страховий випадок - залиття з квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище, про що комісією ТОВ «Житлобуд-1» складено акт про залиття від 16 травня 2024 року б/н.

Власник квартири АДРЕСА_1 звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у сумі, визначеній звітом про незалежну оцінку від 04 червня 2024 року № МН-2874, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Позивач визнав зазначену вищу подію страховим випадком і відповідно до умов договору добровільного страхування майна від 06 листопада

2023 року № 11-2820-23-00028 сплатив страхове відшкодування у сумі 148 438,20 грн.

У свою чергу, до нього у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є ОСОБА_1 .

З цих підстав, посилаючись на положення статей 322, 993, 1166 ЦК України, ПрАТ «СК «УСГ» просило позов задовольнити.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на надав суду доказів доведення факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачем з причин, зазначених у акті про залиття. Наданий позивачем на підтвердження заявлених ним вимог акт про причини залиття квартири не є належним та допустимим доказом, оскільки такій не відповідає встановленій законодавством формі.

Не погоджуючись з таким рішення суду першої інстанції, 21 листопада 2025 року ПрАТ «СК «УСГ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що наданий позивачем акт про причини залиття відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.

Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення.

У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Данилов С. А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання з`явився представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» адвокат Сечко Сергій Володимирович, який підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 23 листопада 2023 року між ПрАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування майна № 11-2820-23-00028, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням квартирою АДРЕСА_1 з оздобленням та рухомим майном у ній. Страховим випадком за цим договором є, зокрема, вплив рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень. Вигодонабувачем за договором визначено страхувальника ОСОБА_2 .

13 травня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплатою страхового відшкодування.

Згідно зі звітом про незалежну оцінку від 04 червня 2024 року № МН-2874, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , розмір матеріальних збитків, спричинених залиттям квартири АДРЕСА_1 , становить 169 674,00 грн без урахування ПДВ (198 163,02 грн з урахуванням ПДВ).

12 червня 2024 року ПрАТ «СК «УСГ» складено страховий акт

№ МН-2874, яким випадок, що трапився з квартирою АДРЕСА_1 , визнано страховим, та прийнято рішення про виплату страхувальнику ОСОБА_2 страхового відшкодування у сумі 148 438,20 грн.

12 червня 2024 року ПрАТ СК «УСГ» сплатило власнику квартири

АДРЕСА_1 ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 148 438,20 грн.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У межах справи, що переглядається, ПрАТ «СК «УСГ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 148 438,20 грн в порядку регресу.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такий висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77-80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження наявності у відповідача обов`язку із відшкодування шкоди позивач надав суду акт про залиття від 16.05.2024 року б/н, складений ТОВ «Житлобуд-1», згідно з яким залиття квартири АДРЕСА_1 трапилось з вини ОСОБА_1 , Причиною залиття є порушення різьбового приєднання фільтру до бойлера в квартирі АДРЕСА_2 .

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» встановлено форму акту, який складається у разі залиття квартири (додаток № 4 до Правил).

Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії.

Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц (провадження № 61-40389св18).

Як вбачається із матеріалів справи, акт про залиття квартири складений у відсутності відповідача і не містять вказівок на те, чи було ознайомлено його було взагалі із вказаним документом.

У акті не зазначено ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири. Також в акті відсутні підписи зазначених осіб чи вказівка на те, що вони відмовились від підписання акта.

Також акт про залиття не містить відомостей щодо обстеження квартири АДРЕСА_2 , із якої могло відбутися залиття, а тому із його змісту не можна дійти беззаперечного висновку, що обставини події були повно та всебічно з`ясовані комісією при складанні акту і правильно встановлено причину залиття та причинно наслідковий зв`язок.

Враховуючи викладене, суд не може вважати вказаний акт належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 77-70 ЦПК України, які містять вичерпну інформацію про предмет спору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач на надав суду доказів доведення факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири відповідачем з причин, зазначених у акті про залиття.

За змістом статті 1166 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, разом із тим, у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений.

При складанні акту про залиття, який є основним доказом позивача про завдання шкоди, в порушення вищевказаних законодавчих актів не було запрошено власника квартири, який, на думку комісії, є винним в залитті квартири, не вказано, що було оглянуто квартиру АДРЕСА_2 та яким чином було встановлено причину залиття. Саме лише розташування квартири відповідача не є беззаперечним доказом вини відповідача в залитті та локалізації причин залиття саме в її квартирі.

Суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог на предмет існування права вимоги до відповідача, як відповідальної особи за заподіяну шкоду.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року

Головуючий: Судді: