Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №755/16735/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/16735/25 Суддя І інстанції - Курило А.В.

Провадження № 33/824/395/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Хміль В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевська, Луганської обл., громадянина України, працюючого в ТОВ «УЛФ-Фінанс», заступником начальника департаменту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 /один/ рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 15 серпня 2025 року, приблизно о 23 годині 20 хвилин, керував транспортним засобом «Audi A7», номерний знак НОМЕР_2 , рухався по Венеціанському острові, у місті Києві, з явними ознаками алкогольного сп`яніння /запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів/.

Від проходження медичного огляду, для встановлення стану сп`яніння в установленому законом порядку, відмовився на боді-камеру 473261, 472393.

Крім того, 15 серпня 2025 року, приблизно о 23 годині 20 хвилин, керував транспортним засобом «Audi A7», номерний знак НОМЕР_2 , рухався по Венеціанському острові, у місті Києві, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Lexus GX460», номерний знак НОМЕР_3 , що був припаркований, який здійснив зіткнення з транспортним засобом «Yamaha Y2F-r1», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із постановою судді, адвокат Хміль В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що висновки суду про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння не відповідають дійсності, що безпосередньо підтверджується записами боді-камер працівників поліції. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 жодним чином не відмовлявся, а навпаки активно на нього погоджувався. Однак, працівники поліції, діючи всупереч своїх повноважень, в грубій формі заламали ОСОБА_1 руки та надягнули на нього кайданки, втім жодної потреби чи принаймні виправдання таким діям не було. В подальшому, після адміністративного затримання, ОСОБА_1 було доставлено до Дніпровського управління поліції, а не до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, апелянт зазначає, що до матеріалів справи було долучено протокол про адміністративне затримання АЗ №131579 від 16.08.2025, у якому зазначається, що ОСОБА_1 було затримано за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Мотивом такого затримання вказано «для припинення адмін правопорушення, складання адмін матеріалів». При цьому апелянт звертає увагу, що після ДТП автомобіль ОСОБА_1 стояв у пошкодженому стані з відірваним колесом, сам ОСОБА_1 знаходився на вулиці, а не за кермом, що апріорі виключає можливість «продовжувати скоєння адміністративного правопорушення», передбаченого ст. 130 КУпАП. Підставою для звільнення у протоколі зазначено: «припинено адміністративне правопорушення». Отже, апелянт вказує, що є незрозумілим, в чому полягало «вчинення» ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке «довелося припиняти» шляхом адміністративного затримання.

Поряд з іншим, апелянт наголошує, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги.

Апелянт стверджує, що сам факт адміністративного затримання ОСОБА_1 свідчить про грубе перевищення працівниками поліції своїх посадових обов`язків.

Також апелянт вказує, що зазначені обставини у рапорті молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , не відповідають дійсності, оскільки жодного тремтіння рук, запаху алкоголю та хиткої ходи у ОСОБА_1 не було. Про наявність будь-якої з перелічених ознак жоден працівник поліції не говорив ОСОБА_1 . Так само ОСОБА_1 жодним чином не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Тим більше ОСОБА_1 не проявляв жодної агресії та не намагався покинути місце ДТП. Безпідставність викладених у рапорті звинувачень чітко доводиться відеозаписами з нагрудних камер.

Звертає й увагу апелянт, що долучене до матеріалів справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою огляду виявлення стану сп`яніння не відповідає затвердженій формі, що наведена у додатку 1 до Інструкції №1452/735. Крім того, направлення було виписане молодшим лейтенантом поліції Левченко В.С., який здійснював адміністративне затримання ОСОБА_1 , та датоване 15.08.2025 із зазначенням часу 23 год. 58 хв., тобто направлення було виписане у той самий момент, в який було здійснено адміністративне затримання (аналогічний час зазначається у протоколі затримання та на відеозаписі). Окрім того, як зазначає апелянт, направлення взагалі не вручалося ОСОБА_1 , оскільки було виписане вже після складання протоколу.

Отже, як зазначає апелянт, з огляду на викладене, сам факт складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №424538 від 16.08.2025 є протиправним, а викладені у ньому обставини не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Хміля В.М., які підтримали апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 7 ст. 295 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в апеляційному порядку не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо незаконності постанови суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №424538, згідно якого ОСОБА_1 15 серпня 2025 року, приблизно о 23 годині 20 хвилин, керував транспортним засобом «Audi A7», номерний знак НОМЕР_2 , рухався по Венеціанському острові, у місті Києві, з явними ознаками алкогольного сп`яніння /запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів/. Від проходження медичного огляду, для встановлення стану сп`яніння в установленому законом порядку, відмовився на боді-камеру 473261, 472393, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , який він підписав протокол без жодних зауважень.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2025; протоколом АЗ №131579 від 16.08.2025; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що відеозапис починається з моменту приїзду наряду патрульних по виклику з приводу ДТП. Працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , повідомив останньому, що вбачає у нього ознаки алкогольного сп`яніння та у зв`язку з цим запропонував пройти огляд, який ОСОБА_1 погодився проходити. В подальшому ОСОБА_1 вказав, що на місці ДТП проходити огляд не буде, а буде їхати до медичного закладу, однак, при цьому неодноразово намагався відійти від місця події, та залишити це місце, на що працівник поліції йому повідомив, що якщо він буде намагатись покинути місце вчинення адміністративного правопорушення, то його буде затримано із застосуванням фізичної сили та кайданків. На це ОСОБА_1 відреагував лише словесно, а не діями. Працівник поліції ще раз запитав, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на місці чи в медичному закладі, на що ОСОБА_1 сказав, що не відмовляється від проходження огляду, втім йому з кимось необхідно поспілкуватись, порадитись і відійшов. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що потрібно приймати рішення, адже, чекати ніхто не буде. ОСОБА_1 вказав, що буде проходити огляд у медичному закладі. У зв`язку з цим ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово був запрошений до службового автомобіля для подальшої поїздки до найближчого медичного закладу, втім ОСОБА_1 не сідав до автомобіля, а лише просив ще почекати, щоразу відходячи від працівників поліції та службового автомобіля. В подальшому поліцейський ще раз повторив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а тому пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у лікаря нарколога. Поліцейський неодноразово говорив ОСОБА_1 , що чекати його ніхто не буде, просив сідати в службовий автомобіль щоб проїхати до медичного закладу. Поліцейський вказував, що або ОСОБА_1 добровільно проходить огляд, для чого потрібно сісти до службового авто та поїхати з ними до лікаря нарколога, або якщо така проведінка буде продовжуватись, то буде зафіксована відмова від проходження огляду. Окрім того, працівник поліції на постійні відлучання ОСОБА_1 від службового авто та місця події, попередив ОСОБА_1 , що якщо він не буде їхати добровільно для проходження огляду, то у зв`язку з намаганням залишити місце ДТП, поїде з ними до відділку в кайданках. На це ОСОБА_1 не відреагував, почав поводитись агресивно, тому, його було затримано за спробу покинути місце ДТП та були застосовані кайданки. Після цього ОСОБА_1 посадили до службового автомобілю та доставили до Дніпровського УП в м. Києва, де в подальшому були складені протоколи про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що висновки суду про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння не відповідають дійсності, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Факт відмови (пасивної відмови) водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Факт відмови (пасивної відмови) водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.

Відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що на неодноразову вимогу працівника поліції до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, останній хоч словесно і не висловлював відмови від проходження огляду, втім його поведінка вцілому вказувала на те, що ОСОБА_1 свідомо розумів та категорично не бажав пройти медичний огляд, що проявилось у пасивній формі відмови.

Крім того, суд звертає увагу на те, що погодження особи на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння має бути актом волевиявлення, який би виражався в активних діях особи, щодо погодження на проходження огляду та виконання вказівок працівників поліції при проходження такого огляду для отримання результату.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння, чого не зробив.

Щодо тверджень апелянта, що факт адміністративного затримання ОСОБА_1 свідчить про грубе перевищення працівниками поліції своїх посадових обов`язків, то слід зазначити наступне.

Так, згідно відеозапису, працівники поліції неодноразово просили ОСОБА_1 не залишати місце події, сісти в службовий автомобіль, щоб проїхати до медичного закладу, чого ОСОБА_1 не робив, а кожного разу просив почекати та віддалявся з місця події. При цьому, працівники поліції ОСОБА_1 попередили, що якщо він добровільно не сяде в автомобіль і буде намагатись залишити місце події, то до нього буде застосована фізична сила та кайданки. В результаті, ОСОБА_1 було затримано за спробу покинути місце ДТП.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії працівників поліції не порушували права та свободи ОСОБА_1 , а наявні у справі докази отримані у встановленому законом порядку.

Крім того, відомостей, що ОСОБА_1 звертався до керівника підрозділу поліції або до вищого органу Національної поліції з метою оскарження неправомірних дій патрульної поліції суду апеляційної інстанції не було надано.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Так, відповідно до п. 2, 3, 4 р. І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, законодавець вирішення питання щодо наявності підстав вважати, що особа може перебувати в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння відніс саме до дискреційних повноважень поліцейського. Крім того, саме оглядом на стан сп`яніння може бути підтверджено або спростовано підозру поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння. При цьому, законодавством передбачено обов`язок пройти огляд, як за наявності усіх ознак сп`яніння, так і будь-якої, навіть одної з зазначеного переліку. По даним відеозапису ознаки сп`яніння можуть не бути яскраво вираженими в певних умовах, але при цьому, можуть бути зафіксовані зором працівника поліції, який перебуває поблизу.

Згідно п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів…» передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Підставою для огляду водія у медичному закладі є відповідне направлення поліцейського на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З дослідженого відеозапису та з наявних у справі доказів вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у останнього ознак алкогольного сп`яніння. Виявлені ознаки алкогольного сп`яніння були зазначені у рапорті працівника поліції та в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2025, а окрім того, в подальшому були вказані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №424538, який ОСОБА_1 , власноруч підписав без жодних зауважень.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про неналежне оформлення направлення на огляд водія на стан алкогольного сп`яніння.

Так, ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що він спочатку погодився, тому було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено, що ОСОБА_1 направляється на огляд у зв`язку з виявленими ознаками.

Що стосується тверджень апелянта про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою огляду виявлення стану сп`яніння не відповідає затвердженій формі, що наведена у додатку 1 до Інструкції №1452/735, то ці доводи є безпідставними, оскільки направлення, що виписане ОСОБА_1 містить всі реквізити, що містяться у затвердженій формі направлення. Та обставина, що направлення ОСОБА_1 по часу виписане у той самий момент, в який було здійснено адміністративне затримання останнього, то вказані обставини не свідчать про його незаконність чи недійсність, адже, як вбачається з відеозапису, працівники поліції застосували всіх заходів для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, проте, проходження такого огляду не бажав сам ОСОБА_1 , адже, своїми всілякими діями пасивно відмовлявся від такого проходження.

Доводи апеляційної скарги захисника з приводу порушення працівниками поліції вимог закону, у зв`язку з нероз`ясненням ОСОБА_1 його прав, є безпідставними, оскільки, права, передбачені ст. 63 Конституції та вимогами ст. 268 КУпАП роз`яснюються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а як вбачається з дослідженого відеозапису, працівники поліції були позбавлені можливості роз`яснити під відеозапис ОСОБА_1 його права, адже, він в процесі складання працівниками поліції протоколів про адміністративні правопорушення, будучи затриманим, втік з території Дніпровського УП ГУНП в м. Києві.

За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Хміль В.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 /один/ рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал