Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №757/38495/19-ц — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року місто Київ

Справа № 757/38495/19-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3790/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року (ухвалено у складі судді Новака Р.В., дата складення повного рішення не вказана)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про скасування державної реєстрації обтяження (застави) рухомого майна

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив усунути перешкоди у користуванні його рухомим майном - автомобілем марки «MERCEDES-BENZ VITO 112» н/ш (кузова рами) НОМЕР_1 , 1999 р.в., колір - чорний, тип ТЗ - загальний легковий пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 (попередній), теперішній реєстраційний номер - НОМЕР_3 .

Позов обґрунтовував тим, що станом на час купівлі автомобіля 28.10.2017 та під час реєстрації будь-які обтяження або обмеження на нього були відсутні. Проте, як у подальшому було з`ясовано, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено 16.04.2018 запис № 16824684 про обтяження автомобіля позивача під заставою у АТ КБ «Приватбанк», вчинений реєстратором Дніпропетровська філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

З огляду на те, що обтяження були встановлені після укладення договору купівлі-продажу автомобіля та через це він позбавлений можливості здійснювати право власності на власний розсуд, просив задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 11 лютого 2025 року позов задовольнив.

Скасував обтяження № 16824684 з об`єкту рухомого майна - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO 112» н/ш (кузова рами) НОМЕР_1 , 1999 р.в., колір - чорний, тип ТЗ - загальний легковий пасажирський-В, реєстраційний номерАЕ911ВМ (попередній), теперішній реєстраційний номер - НОМЕР_3 від 16.04.2018, 17:55:17 год., вид обтяження - приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, відомості про обмеження відчуження: заборона відчуження, видавник (обтяжувач) ПАТ КБ «Приватбанк» (код 14360570), вчинене реєстратором Дніпропетровської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» і виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження транспортного засобу «MERCEDES-BENZ VITO 112» н/ш (кузова рами) НОМЕР_1 , 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 (попередній), теперішній реєстраційний номер - НОМЕР_3 .

Стягнув з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням представник АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульський Д.В. 25 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував існування та чинність кредитних правовідносин між банком і первісним боржником ОСОБА_2 . Зокрема, 29.02.2008 між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, виконання зобов`язань за яким забезпечувалося договором застави рухомого майна, предметом якого був автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112. Факт укладення кредитного договору та наявність заборгованості підтверджені рішенням у справі № 411/3973/12, а сама заборгованість не погашена й на теперішній час, у зв`язку з чим банк продовжує вживати заходів щодо її стягнення, у тому числі з поручителів. Саме наявністю непогашеного основного зобов`язання обумовлена правомірність існування запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Вважає, що позивач не довів наявності у нього порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту. Сам по собі факт набуття позивачем права власності на автомобіль не усуває чинності застави, яка виникла раніше на законних підставах і забезпечує невиконане кредитне зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 372 колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися.

За приписами ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав встановленим, що 28.10.2017 позивач придбав за договором купівлі-продажу автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112» н/ш (кузова рами) НОМЕР_1 , 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , що засвідчується копією технічного паспорту на автомобіль, довідкою ТСЦ від 29.06.2019 та копією договору купівлі-продажу автомобіля від 28.10.2007.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 58320893 від 07.02.2019, під час реєстрації будь-які обтяження або обмеження щодо вказаного автомобіля були відсутні.

Згідно зі сформованим витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг № 58320893 від 07.02.2019) існує запис про приватне обтяження транспортного засобу «MERCEDES-BENZ VITO 112» н/ш (кузова рами) НОМЕР_1 , 1999 р.в., вид обтяження - приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, відомості про обмеження відчуження: заборона відчуження, видавник (обтяжувач) ПАТ КБ «Приватбанк» (код 14360570), дата реєстрації обтяження - 16.04.2018, 17:55:17, за № 16824684, вчинене реєстратором Дніпропетровської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області № 31/5-1442-1836ад від 29.06.2019, транспортний засіб «MERCEDES-BENZ VITO 112» н/ш (кузова рами) НОМЕР_1 , 1999 р.в., станом на 29.06.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення суду мотивовано так:

- позивач є третьою стороною у правовідносинах, що випливають з договору застави, а тому за відсутності відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, він є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про наявність договору, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 ;

- на час придбання автомобіля позивачем АТ КБ «Приватбанк» не була зареєстрована застава в державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами;

- встановивши, що на час відчуження спірного автомобіля попереднім власником, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, суд вважає, що відсутні підстави вважати збереження сили застави для нового власника майна. У зв`язку із накладенням на автомобіль обтяження, позивач, як власник автомобіля, не може у повній мірі реалізувати своє право власності на автомобіль, оскільки позбавлений права розпоряджатися власністю, в зв`язку з чим виникає необхідність в усуненні перешкоди у здійсненні права власності, шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі№ 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначені підстави реєстрації відомостей про обтяження майна та припинення обтяжень.

Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлений порядок внесення записів до Державного реєстру. Так, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18, від 09 червня 2021 року у справі № 643/1735/19, від 24 червня 2021 року у справі № 757/4536/18.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Доводи апеляційної скарги про те, що попередній власник автомобіля ОСОБА_2 має заборгованість перед банком за кредитним договором № 1/084-МК від 29 лютого 2008 року, який забезпечений заставою, а тому підстави для зняття обтяження відсутні, колегія суддів відхиляє як неналежні з викладених вище підстав, а саме відсутності обтяжень автомобіля на час придбання його позивачем.

Як до заяви про перегляд заочного рішення, так і до апеляційної скарги відповідачем не було долучено доказів того, що станом на момент придбання позивачем автомобіля (28.10.2017) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були внесені відомості про обтяження відповідного автомобіля.

Таким чином, установивши, що на час відчуження спірного автомобіля позивачу, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати збереження сили застави для нового власника майна. Відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що набувач спірного майна не є добросовісним, таких обставини не встановлено, а тому відсутні перешкоди для застосування приписів ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц, від 01 листопада 2018 року у справі № 348/1897/16-ц.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова