Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №381/3660/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року місто Київ

Справа № 381/3660/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5679/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ільїною Вікторією Юріївною, на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року (ухвалене в складі судді Соловей Г.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення недоотриманої пенсії, що належала спадкодавцю і увійшла до складу спадщини

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

08 липня 2025 року позивач звернулася до суду і цим позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь недоотриману пенсію, що була нарахована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 423 200 грн за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2021 року.

Позов обґрунтований тим, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачем надана відповідь про недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 14 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року в розмірі 88 429,84 грн. Водночас ОСОБА_2 не отримувала пенсію з серпня 2014 року у зв`язку із проживанням у м. Донецьку, який був окупований з 07 квітня 2014 року, а тому позивач як її спадкоємиця має право на виплату недоотриманої за цей період пенсії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Фастівський міськрайонний суд Київської області позов залишив без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна В.Ю. 12 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність у позові відомостей щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 , часу припинення виплат та періоду, за який пенсію не отримано, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки через ненадання відповідачем інформації на адвокатський запит у позові було прямо зазначено, що спадкодавець не отримувала пенсію з серпня 2014 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також викладено власний розрахунок недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 01.10.2021 на загальну суму 423 200 грн із деталізацією помісячно/поквартально за роками.

Звертає увагу, що відповідач, надіславши відзив, знехтував вимогами суду та не надав витребуваного розрахунку, не повідомив про неможливість його подати та фактично ухилився від виконання ухвали, а суд, попри передбачені ст. 84 ЦПК України процесуальні механізми реагування на неподання витребуваних доказів, не застосував до відповідача жодних заходів процесуального примусу і водночас не прийняв до уваги розрахунок, наведений позивачем, чим суд фактично самоусунувся від вирішення спору та ухвалення законного рішення.

Вважає, що суд не навів належних мотивів щодо оцінки доказів, причин їх неприйняття чи висновку про «передчасність» позову, а також не вжив дій для повного з`ясування обставин, що й спричинило невідповідність висновків суду обставинам справи. Також у порушення ст. 294 ЦПК суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, не витребував необхідні докази за власною ініціативою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлена належним чином шляхом доставлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету в ЄСІТС (т. 2 а. с. 91-92).

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 372 колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 виданого Вишгородським відділом ДРАЦС у Вишгородському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) 25 травня 2024 року (запис поновлено), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Донецьк у віці 86 років.

02 грудня 2024 року Пономаренко О.О. державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Зареєстровано в реєстрі за № 1-650, за змістом якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1936 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на яку видано це свідоцтво, складається з грошової суми в розмірі 88 429,84 грн, яка підлягає виплаті, у зв`язку з нарахованою, але недоотриманою пенсією, що належала спадкодавцю на підставі повідомлення, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області від 25.10.2024 № 1000-0401-8/171319.

Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 була розрахована з урахуванням частини 1 статті 46 Закону № 1058, тобто за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, яка увійшла до складу спадщини.

На звернення адвоката Чекменьова Д.М. до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про надання інформації щодо ОСОБА_2 від 19.12.2024 № 1000-0202-8/196055 надана відповідь, де зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області, отримувала пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та була внутрішньо переміщеною особою, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На дату запиту нотаріуса (вх. від 15.10.2024 № 55197/8) Головним управлінням надана відповідь від 25.10.2024 вих. № 1000-0401-8/171319 про недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка становила за період з 14.10.2021 по 30.09.2022 суму 88 429,84 грн і яка була зазначена в свідоцтві про право на спадщину за законом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не зазначено в позові та не надано Рішення стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з якого часу відбулося припинення виплат і за який період не отримано пенсію. Надана до суду пенсійна справа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.08.2014 по 01.10.2021 не взята судом за доказ, оскільки не містить всіх необхідних відомостей. Також, державним нотаріусом Одинадцятої державної нотаріальної контори не приймалося рішення щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію спадкодавця, а лише рекомендовано позивачу звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для встановлення періоду за який було нараховано але не отримано спадкодавцем пенсійних коштів.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 та не визначено період її невиплати, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем не спростовано обставину припинення виплати пенсії з 01 серпня 2014 року, не надано доказів фактичної виплати пенсії після цієї дати, а також не наведено відомостей про її не нарахування з вини ОСОБА_2 . Відповідно до принципу змагальності та розподілу доказового обов`язку саме відповідач як орган, що призначає і виплачує пенсію, мав надати належні докази здійснення виплат або правомірності їх припинення, чого зроблено не було.

Окрім цього, відмовивши брати до уваги надану пенсійну справу ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 97-190), пославшись на відсутність у ній «усіх необхідних відомостей», суд не зазначив, яких саме відомостей вона не містить. Натомість зі змісту пенсійної справи вбачається інформація про періоди нарахування пенсії із деталізацією базового розміру, підвищень у зв`язку зі зростанням середньої заробітної плати та інших надбавок, а також загальний розмір пенсії за відповідні періоди. Формальне без належного мотивування відхилення такого доказу, з урахуванням відсутності інших можливих належних і достовірних доказів, окрім як наданих самим відповідачем, та подальша відмова у позові з цих підстав свідчить про неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів та є грубим порушенням завдання цивільного судочинства.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що державним нотаріусом не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на більший розмір недоотриманої пенсії, є помилковим, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 201/11074/23, видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю у задоволенні позову про стягнення усіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без належної оцінки поданих доказів та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Дослідивши пенсійну справу ОСОБА_2 колегія суддів установила такі обставини.

Призначити зПризначити поК-сть місСума, грнУсього за період, грн

01.08.201431.08.2015132185,7828 415,14

01.09.201530.04.201682365,1418 921,12

01.05.201630.09.2017172377,4640 416,82

01.10.201730.11.2018144606,3364 488,62

01.12.201828.02.201934616,2313 848,69

01.03.201930.06.201945333,7121 334,84

01.07.201930.11.201955348,4526 742,25

01.12.201931.03.202045364,7321 458,92

01.04.202030.04.202015864,735 864,73

01.05.202030.06.202026407,9012 815,80

01.07.202030.11.202056424,1832 120,90

01.12.202028.02.202136436,7219 310,16

01.03.202130.06.202147039,6428 158,56

01.07.202130.09.202137058,3421 175,02

Таким чином, загальний розмір недоотриманої пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2021 року, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та увійшла до складу спадщини становить 355 071,60 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів установила, що при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання невиплаченої пенсії, водночас допустив неповноту судового розгляду, що виявилася у невстановлені обсягу недоотриманої пенсії, що належала ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини, унаслідок чого дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, у яких, на вимогу суду, відповідачем надана інформація щодо обсягів пенсії ОСОБА_2 за період з 01.08.2014 по 01.10.2021. Указане свідчить про порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права і є підставою для скасування оскаржуваного рішення й ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, а саме на 83,90 % (355 071,60 грн / 423 200 грн * 100%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 7 101,30 грн (8 464 грн * 83,90 %).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ільїною Вікторією Юріївною, - задовольнити частково.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення недоотриманої пенсії, що належала спадкодавцю і увійшла до складу спадщини - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2021 року, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та увійшла до складу спадщини в розмірі 355 071,60 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7 101,30 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова