Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №753/18610/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3942/2026

Справа № 753/18610/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 лютого 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Кулика С.В., постановлену в м. Київ 14 жовтня 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурса Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл», про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 ,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В серпні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Д`яченко Є.С. звернувся до суду з даним поданням, просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває ЗВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Бурса Трейд». На виконання ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем 15 серпня 2023 року винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах в межах суми заборгованості у ЗВП № НОМЕР_1, з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а всього до стягнення 6 513 884,90 грн. 03 квітня 2024 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах в межах суми заборгованості, з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а всього до стягнення 8 636 355,87 грн. Станом на 19 серпня 2025 року кошти на рахунках боржника відсутні для виконання рішення суду. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено право власності боржника ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Приватним виконавцем двічі направлялись повідомлення про проведення виконавчих дій з опису та арешту квартири, які було отримано боржником, приватним виконавцем здійснено вихід з метою проведення виконавчих дій 25 червня та 23 липня 2025 року, проте доступ до квартири приватному виконавцю не наданий, на неодноразові дзвінки та стуки двері ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти приватного виконавця.

Задля належного та об`єктивного виконання виконавчого провадження, з метою захисту інтересів стягувача та проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, за рахунок реалізації якої можливо задовольнити вимоги стягувача, подальшої оцінки та реалізації в ході примусового виконання рішення виконавцю необхідно отримати доступ до квартири.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року подання залишено без задоволення.

Приватний виконавець Д`яченко Є.С., не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року та задовольнити його подання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, про те, що приватним виконавцем не доведено факт умисного невиконання ОСОБА_1 судових рішень, не надано доказів вчинення нею перешкод в проведенні виконавчих дій та доступі до житла у відведений для цього час, такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема доказами вручення ОСОБА_1 повідомлень про проведення виконавчих дій з опису квартири та актами про недопущення приватного виконавця до квартири для здійснення її опису.

Вважав, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме Закону України «Про виконавче провадження», оскільки однією з підстав постановлення оскаржуваної ухвали був висновок суду про невчинення приватним виконавцем всіх процесуальних дій щодо примусового виконання рішення суду, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема оголошення у розшук боржника.

Вказував, що оскаржувана ухвала постановлена не на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилався стягувач ТОВ «Бурса Трейд» у своїх поясненнях як на підставу для надання дозволу на примусове проникнення до майна боржника. Так, суд не проаналізував та не взяв до уваги один із фактів умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання судових рішень зі сплати заборгованості шляхом укладення фраудаторного правочину, що встановлено рішенням суду у справі № 753/18610/23.

Повторно викладав фактичні обставини справи, зазначені в поданні про примусове проникнення до житла боржника, наголошував, що станом на момент звернення приватного виконавця з поданням та станом на дату подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не виконала судові рішення та на її банківських рахунках відсутні кошти для здійснення примусового стягнення. В зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника для виконання судових рішень стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначав, що факт умисного невиконання ОСОБА_1 судових рішень та чинення нею перешкод у вчиненні виконавчих дій, а саме ненадання доступу до свого нерухомого майна з метою його опису приватним виконавцем, підтверджує систематичне та цілеспрямоване невиконання ОСОБА_1 судових рішень, якими з неї стягнуто суми заборгованості, починаючи з 02 серпня 2023 року, від часу, коли перше рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/6452/22 набрало законної сили. ОСОБА_1 протягом більше ніж двох років не виконує судові рішення та не сплатила в рахунок погашення заборгованості жодної суми коштів. ОСОБА_1 вже вчиняла активні дії, які свідчать про умисне ухилення від виконання судових рішень та вчинення перешкод для проведення виконавчих дій, а саме шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири з метою приховання свого майна від примусового стягнення, що встановлено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року та постановою апеляційного суду у справі № 753/18610/23, якими зазначений правочин визнано недійсним як фраудаторний.

Про вчинення ОСОБА_1 перешкод у доступі до квартири свідчать складені в присутності понятих акти приватного виконавця про недопуск його боржником до квартири для здійснення її опису, при цьому про вчинення виконавчих дій ОСОБА_1 була належним чином повідомлена, шляхом вручення їй поштових відправлень, отже матеріали справи підтверджують факт, що боржник знала про можливість виконати свій законний обов`язок з допущення до свого нерухомого майна приватного виконавця для проведення його опису, але умисно ухилилась від нього. ОСОБА_1 не виконує судові рішення про стягнення заборгованості на загальну суму 15 150 240,77 грн. у добровільному порядку, такі дії боржника призводять до тривалого невиконання виконавчих листів, матеріалами справи підтверджено факт невиконання рішення суду та відсутність у приватного виконавця можливості вчиняти виконавчі дії у зв`язку з вчиненням боржником перешкод.

Вказував, що твердження суду про необхідність оголошення в розшук боржника ОСОБА_1 не відповідає нормам ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали справи містять інформацію про місцезнаходження боржника для здійснення примусового виконання, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 направила відзив на апеляційну скаргу, просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що ознайомилася з апеляційною скаргою 29 січня 2026 року.

Наведені обставини підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає клопотання обґрунтованим, продовжує ОСОБА_1 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та приймає відзив.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилалась на відсутність перешкод у вчиненні виконавчих дій зі сторони боржника, ненадання виконавцем доказів вчинення боржником перешкод, надання доступу до житла у відведений для цього час вчинення виконавчих дій, вказувала, що акти виконавця про вихід за місцем проживання боржника самі по собі не можуть бути належними доказами факту перешкоджання входженню виконавця до квартири.

Зазначала, що виконавець не вичерпав всі можливості щодо виконання рішення.

Погоджувалася з висновками суду щодо відмови в задоволенні подання виконавця, зокрема через невчинення всіх можливостей виконавця щодо виконання рішення суду.

Вказувала, що в зв`язку з апеляційним розглядом справи очікує понести судові витрати, в тому числі на правничу допомогу, орієнтовно в розмірі 50000 грн.

В судове засідання не з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Даюк О.В., направив заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку із зайнятістю в іншій справі № 367/5973/18, яка розглядається в Ірпінському міському суді Київської області 25 лютого 2026 року о 14:10, у якій він представляє інтереси позивача. На підтвердження вказаних обставин долучив до заяви копію ордеру та витяг з веб-порталу судової влади України.

Апеляційний суд враховує, що представником позивача надано перевагу розгляду іншої справи, яка була призначена до розгляду пізніше, ніж справа № 753/18610/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд приймає до уваги, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу вже викладені заперечення щодо доводів апеляційної скарги, відтак відсутність боржника у виконавчому провадженні під час розгляду апеляційної скарги жодним чином не порушує її процесуальні права.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи наведене, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності нез`явившихся учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності подання, відсутності достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла, враховуючи необхідність недопущення порушення гарантованих Конституцією України прав щодо недоторканності житла власника домоволодіння та осіб, які в ньому проживають.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 9).

22 березня 2024 року Господарським судом міста Києва було видано наказ № 910/6451/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фуд Оіл» грошових коштів у розмірі 39 058,64 грн. (а. с. 14).

22 березня 2024 року Господарським судом міста Києва було видано наказ № 910/6451/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фуд Оіл» грошових коштів у розмірі 7 811 728,52 грн. (а. с. 13).

10 серпня 2023 року Господарським судом міста Києва, було видано наказ № 910/6452/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурса Трейд» судового збору у розмірі 29 360,02 грн. (а. с. 12).

10 серпня 2023 року Господарським судом міста Києва було видано наказ № 910/6452/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурса Трейд» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. (а. с. 11).

10 серпня 2023 року Господарським судом міста Києва, суддею Трофименко Т.Ю., було видано наказ № 910/6452/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурса Трейд» грошових коштів у розмірі 5 872 003,30 грн. (а. с. 10).

Зазначені виконавчі документи пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Д`яченку Є.С. та входять до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 (а. с. 15).

Так, 15 серпня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було відкрито виконавче провадження № 72543268, на виконання виданого Господарським судом наказу № 910/6452/22 від 10 серпня 2023 року про стягнення солідарно з ТОВ «Грасо-Груп», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Бурса Трейд» заборгованості у розмірі 4602194,21 грн., пеню у розмірі 449431,57 грн., інфляційні витрати у розмірі 732068,47 грн., та 3% річних у розмірі 88309,05 грн. (а. с. 25).

15 серпня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було відкрито виконавче провадження № 72543468 на виконання виданого Господарським судом наказу № 910/6452/22 від 10 серпня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурса Трейд» витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. (а. с. 27).

15 серпня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було відкрито виконавче провадження № 72543665, на виконання виданого Господарським судом наказу № 910/6452/22 від 10 серпня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурса Трейд» витрат по сплаті судового збору у розмірі 29360,02 грн. (а. с. 28).

02 квітня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було відкрито виконавче провадження № 74622290, на виконання виданого Господарським судом наказу № 910/6451/22 від 22 березня 2024 року про стягнення солідарно з ТОВ «Грасо-Груп», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фуд Оіл» заборгованості у розмірі 6140436,72 грн., пеню у розмірі 587789,33 грн., інфляційні витрати у розмірі 959646,97 грн., та 3% річних у розмірі 123855,50 грн. (а. с. 29).

03 квітня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було відкрито виконавче провадження № 74632178, на виконання виданого Господарським судом наказу № 910/6451/22 від 22 березня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фуд Оіл» витрати по сплаті судового збору у розмірі 39058,64 грн. (а. с. 31).

15 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С. було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, у межах суми стягнення 6 513 884,90 грн. (а. с. 18 - 19).

03 квітня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С., було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, у межах суми стягнення 8 636 355,87 грн. (а. с. 20 - 21).

28 травня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С., було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 22 - 24).

11 червня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу у місті Києві Д`яченком Є.С., було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій, зокрема зазначено, що у зв`язку з проведенням 25 червня 2025 року з 16:00 годин виконавчих дій з опису нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, останній просить надати приватному виконавцю та іншим учасникам виконавчого провадження доступ до квартири АДРЕСА_2 на час проведення виконавчих дій з опису майна боржника, на яке може бути звернено стягнення (а. с. 17).

Повідомлення про проведення виконавчих дій отримано ОСОБА_1 за двома адресами 16 червня та 23 червня 2025 року згідно накладних Укрпошти з відмітками про вручення (а. с. 36 - 37).

25 червня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С., було складено акт, відповідно до якого зазначено, що 25 червня 2025 року об 18:00 год., приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С., з метою проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 , здійснено вихід. Доступ до вищевказаної квартири не був наданий неодноразові дзвінки та стуки двері ніхто не відчинив (а. с. 41 - 42).

02 липня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу у місті Києві Д`яченком Є.С., було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій, зокрема зазначено, що у зв`язку з проведенням 23 липня 2025 року об 16:00 год., виконавчих дій з опису нерухомого майна боржника, на яке може бути стягнення, останній просить надати приватному виконавцю та іншим учасникам виконавчого провадження доступ до квартири АДРЕСА_2 на час проведення виконавчих дій з опису майна боржника, на яке може бути звернено стягнення (а. с. 16).

Листом АТ «Укрпошта» від 25 липня 2025 року на запит приватного виконавця повідомлено, що рекомендовані листи на ім`я ОСОБА_1 були доставлені листоношею та за усною домовленістю з ОСОБА_1 вручені 06 липня 2025 року консьєржу будинку, про що в окремому аркуші ф. 8 на вручення рекомендованих листів проставлена відповідна відмітка (а. с. 35, 38).

23 липня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С., було складено акт, відповідно до якого зазначено, що 23 липня 2025 року об 17:50 год., приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С., з метою проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 , здійснено вихід. Доступ до вищевказаної квартири не був наданий неодноразові дзвінки та стуки двері ніхто не відчинив (а. с. 39 - 40).

Листом Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 21 квітня 2025 року повідомлено приватного виконавця, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні, а в квартирі за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а. с. 88 зворот).

Стягувачем ТОВ «Бурса Трейд» було направлено до суду першої інстанції письмові пояснення, у яких зазначено, що з 2023 року ОСОБА_1 ухиляється від виконання судових рішень, що підтверджено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року у справі № 753/18610/23, копія якого долучена до пояснення (а. с. 78 - 88), і яким визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_1 , з підстав встановлених ознак фраудаторності цього правочину, який стосувався саме того майна, щодо якого приватний виконавець подав до суду подання. Рішенням встановлено, що ОСОБА_1 переховувала майно з недобросовісною метою для уникнення стягнення.

Також стягувач зазначав, що ОСОБА_1 достеменно знає про відкриті виконавчі провадження, неодноразово повідомлялась про вихід приватного виконавця за місцезнаходженням майна, проте щоразу перешкоджала виконанню законних дій.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року у справі № 753/18610/23 встановлено, що ОСОБА_1 відчужила належне їй на праві власності нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 07 липня 2023 року, будучи при цьому обізнана про настання строку виконання зобов`язань за договором поставки та рішенням Господарського суду м. Києва від 18 січня 2023 року про стягнення з поручителя заборгованості, тому суд доходить висновку про те, що така поведінка боржника є недобросовісною та свідчить про зловживання правом, оскільки направлена на приховання цього майна від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, що в свою чергу шкодить інтересам кредитора ТОВ «Бурса Трейд» (а. с. 81).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37339/19.

Так, посилаючись на те, що виконавцем вжито повний обсяг заходів під час проведення виконавчих дій в площині Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем надано копії постанов про арешт коштів боржника від 15 серпня 2023 року та від 03 квітня 2024 року (а. с. 18 - 21).

Разом із тим, на підтвердження обставин відсутності на рахунках боржника коштів приватним виконавцем будь-яких доказів не надано.

З урахуванням відсутності в матеріалах виконавчого провадження відповідних запитів приватного виконавця до Пенсійного фонду, Державної податкової служби України, банківських установ, а також відповідей на ці запити, апеляційний суд констатує, що приватним виконавцем не надано доказів встановлення наявності/відсутності у боржника відкритих на її ім`я рахунків та наявності/відсутності на цих рахунках грошових коштів, а також доходів, за рахунок яких можливо було здійснити примусове виконання судового рішення.

За даних обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що на час розгляду подання суду не надано доказів того, що приватним виконавцем здійснювались всі процесуальні можливості щодо примусового виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що твердження суду про необхідність оголошення в розшук боржника ОСОБА_1 не відповідає нормам ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали справи містять інформацію про місцезнаходження боржника для здійснення примусового виконання, не спростовують правильних в цілому висновків суду першої інстанції про недоведення приватним виконавцем вичерпання всіх можливостей, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, та відхиляються апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

На підтвердження обставин, що боржником чиняться перешкоди у проведенні виконавчих дій, приватним виконавцем надано:

повідомлення про проведення виконавчих дій, направлене 11 червня 2025 року приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що у зв`язку з проведенням 25 червня 2025 року з 16:00 годин виконавчих дій з опису нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, останній просить надати приватному виконавцю та іншим учасникам виконавчого провадження доступ до квартири АДРЕСА_2 на час проведення виконавчих дій з опису майна боржника, на яке може бути звернено стягнення (а. с. 17), та накладні Укрпошти з відмітками про вручення поштових відправлень 16 червня та 23 червня 2025 року (а. с. 36 - 37);

акт приватного виконавця від 25 червня 2025 року, відповідно до якого зазначено, що 25 червня 2025 року об 18:00 год., приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С., з метою проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 , здійснено вихід. Доступ до вищевказаної квартири не був наданий неодноразові дзвінки та стуки двері ніхто не відчинив (а. с. 41 - 42);

повідомлення про проведення виконавчих дій, направлене 02 липня 2025 року приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що у зв`язку з проведенням 23 липня 2025 року об 16:00 год., виконавчих дій з опису нерухомого майна боржника, на яке може бути стягнення, останній просить надати приватному виконавцю та іншим учасникам виконавчого провадження доступ до квартири АДРЕСА_2 на час проведення виконавчих дій з опису майна боржника, на яке може бути звернено стягнення (а. с. 16), та лист АТ «Укрпошта» від 25 липня 2025 року на запит приватного виконавця, яким повідомлено, що рекомендовані листи на ім`я ОСОБА_1 були доставлені листоношею та за усною домовленістю з ОСОБА_1 вручені 06 липня 2025 року консьєржу будинку, про що в окремому аркуші ф. 8 на вручення рекомендованих листів проставлена відповідна відмітка (а. с. 35, 38);

акт приватного виконавця від 23 липня 2025 року, відповідно до якого зазначено, що 23 липня 2025 року об 17:50 год., приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С., з метою проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 , здійснено вихід. Доступ до вищевказаної квартири не був наданий неодноразові дзвінки та стуки двері ніхто не відчинив (а. с. 39 - 40).

Разом із тим, такі докази не підтверджують, що боржником ОСОБА_1 здійснювались перешкоди у входженні приватним виконавцем Д`яченком Є.С. до належної їй квартири, з огляду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за іншою адресою (а. с. 88 зворот), та враховуючи, що фактичний вихід приватного виконавця для проведення відповідних виконавчих дій було здійснено не у час, який був вказаний в повідомленнях від 11 червня 2025 року та 02 липня 2025 року приватного виконавця, а значно пізніше, зокрема 25 червня 2025 року о 18:00 замість 16:00, та 23 липня 2025 року о 17:50 замість 16:00, що підтверджено складеними ним актами.

Тобто приватним виконавцем виконавчих дій у визначений ним час, про який було повідомлено боржника, таких дій фактично не вчинялося, і в матеріалах справи відсутні докази, що 25 червня та 23 липня 2025 року о 16:00 за адресою проведення виконавчих дій боржник не з`явилась, чим перешкоджала у наданні доступу приватному виконавцю до належної їй квартири.

Крім того, лист АТ «Укрпошта» від 25 липня 2025 року на запит приватного виконавця, яким повідомлено, що рекомендовані листи на ім`я ОСОБА_1 були доставлені листоношею та за усною домовленістю з ОСОБА_1 вручені 06 липня 2025 року консьєржу будинку, не є доказом, який беззаперечно підтверджує повідомлення боржника про дату, час і місце проведення виконавчих дій 23 липня 2025 року.

Таким чином, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. не надано суду належних доказів перешкоджання боржником у здійсненні виконавчих дій, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про необґрунтованість та недоведеність подання та відсутність достатніх правових підстав для проникнення до житла.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що перешкоджання боржником у здійсненні виконавчих дій підтверджується доказами вручення ОСОБА_1 повідомлень про проведення виконавчих дій з опису квартири та актами про недопущення приватного виконавця до квартири для здійснення її опису.

Доводи приватного виконавця, що факт умисного невиконання ОСОБА_1 судових рішень та чинення нею перешкод у вчиненні виконавчих дій, а саме ненадання доступу до свого нерухомого майна з метою його опису приватним виконавцем підтверджуються систематичним та цілеспрямованим невиконанням ОСОБА_1 судових рішень, якими з неї стягнуто суми заборгованості, починаючи з 02 серпня 2023 року, від часу, коли перше рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/6452/22 набрало законної сили, відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що сам по собі факт відкриття виконавчого провадження, винесення приватним виконавцем постанов про накладення арешту на кошти боржника, а також невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.

Інші документи з матеріалів виконавчого провадження, які б свідчили про умисне ухилення боржника від виконання рішення, в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд враховує, що таким доказом не може бути рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року у справі № 753/18610/23 (а. с. 78 - 88), на яке приватний виконавець посилався в апеляційній скарзі і яким визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_1 з підстав встановлених ознак фраудаторності цього правочину, зважаючи на те, що оспорений договір купівлі-продажу було укладено боржником 07 липня 2023 року, а перше із виконавчих проваджень, з яких складається ЗВП № НОМЕР_1, відкрите лише 15 серпня 2023 року за судовим наказом, виданим 10 серпня 2023 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди приватного виконавця з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.