Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №754/16477/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року місто Київ.

Справа № 754/16477/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3200/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року (ухвалено у складі судді Галась І.А., інформація щодо дати складення повного тексту рішення відсутня)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово - комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2024 року представник ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

26 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема й в частині визначення виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Внаслідок не виконання відповідачами зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг за період з 01 січня 2017 року по 31 липня 2024 року з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 92944,72 грн, заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування - 47,52 грн, що разом складає 92992,24 грн.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 92992 грн 24 коп, 3 % річних в розмірі 6686 грн 26 коп та інфляційних втрат в розмірі 29389 грн 46 коп, судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року позов ПАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово - комунальні послуги - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 92 992 гривні 24 копійки 3 % річних у розмірі 6 686 гривень 26 копійок, інфляційні втрати у розмірі 29 389 гривень 46 копійок, судовий збір в розмірі 3028 гривень та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 15 квітня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Істоміною В.Л до Деснянського районного суду м. Києва подано заяву про перегляд зазначеного заочного рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 11 лютого 2025 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 11 лютого 2025 року задоволено.

Скасовано заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

08 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Істоміною В.Л. подано клопотання про розгляд справи без їх участі. Відповідно до якого зазначили про заперечення позову частково. Позиція викладена у заяві про перегляд заочного рішення, в якій вони заявляли про застосувіання строку позовної давності до частини позовних вимог. Також просять врахувати, що ОСОБА_1 є матір`ю героїнею, інші учасники мають статус інвалідів. Окрім того, просять весь тягар боргу покласти на відповідача ОСОБА_1 оскільки вона є єдиним користувачем послуг позивача.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 3 % річних, інфляційні втрати у загальному розмірі 90 762 гривні 86 копійок, судовий збір в розмірі 3028 гривень та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ «АК «Київводоканал» 02 жовтня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 92 696, 45 грн, 3% річних у розмірі 6 630,83 грн, інфляційних втрат у розмірі 29 131,94 грн. Вирішити питання стягнення судового збору.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в частині стягнення боргу за надані у період з лютого 2017 року по квітень 2017 року послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 3% річних інфляційних втрат у загальному розмірі 37 743,88 гривень.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, застосувавши позовну давність до вимог з січня 2017 року по березень 2017 року, в резолютивній частині рішення невірно вказав загальну суму боргу, яка підлягає стягненню, оскільки судом зазначено 90 762,86 гривень замість правильної суми 126 838,58 гривень. Також суд. дійшов помилкового висновку що позивач пропустив позовну даність за вимогами про стягнення боргу за лютий та березень, оскільки обов`язок платити комунальні платежі за лютий виникає в березні, а з огляду на карантин в березні позовна давність вже була зупинена.

В апеляційній скарзі позивач також просить стягнути борг з усіх відповідачів до яких було заявлено позов.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 10 лютого 2026 року представник ПАТ «АК «Київводоканал» - Будовий К.О. підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити, з підстав викладених у ній.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведено та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів, та їх представника Істоміної В.Л. , які були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника позивача, доповідь головуючого судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував позовну давність до періоду з січня 2017 року по березень 2017 року на підставі Закон України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» вказавши, що позивач пропустив строк звернення до суду, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовив у зв`язку зі спливом позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступних обставин.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198 від 10 квітня 2014 року, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.

Так ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.

Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є споживачами житлово-комунальних послуг та отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки після розміщення повідомлення та Договору у вищевказаній газеті не надали жодних повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору.

У відповідності до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати Боржнику відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а Боржник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

П.п. 1, 10 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дають визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Вбачається, що відповідачі, в порушення умов вищевказаних Договорів і вимог, що передбачені наведеними вище нормативними актами, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 січня 2017 року по 31 липня 2024 року послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 92 944 грн 72 коп, плата за абонентське обслуговування - 47 грн 52 коп, яка підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, в результаті чого утворилась заборгованість.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду, щодо застосування позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог по заборгованості з січня 2017 року по березень 2017 року, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.260 ЦК України).

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного колексу України загальна позовна давність тивалістю у три роки та яка мала спливти з 12 березня 2020року по 30 червня 2024 року - була продовжена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року№ 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені

статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року російською федерацією здійснено військову агресію проти України, по стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»).

Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в

Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого

пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, скасований під час дії воєнного стану, - продовжена до закінчення дії воєнного стану.

Отже, в силу положень Закону № 540-IX та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень

Цивільного кодексу України встановленням і продовженням карантину та встановленням воєнного стану продовжені й строки позовної давності.

Таким чином, враховуючи, що карантин встановлено 12 березня 2020року, відповідно й перебіг позовної давності, закінчення якої припало на період після 12 березня 2020 року, продовжено в силу Закону № 540-IX, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлення воєнного стану.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (9.1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За зобов?язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У разі неналежного виконання зобов?язань, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення грошових коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов?язання у повному обсязі, а за періодичними платежами з моменту несплати окремого

платежу.

Пунктом 1.1 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) передбачено, що платежі вносяться Споживачами (Відповідачами) не пізніше 20 числа місяця, що настає за

розрахунковим.

Оскільки у відповідачів наявний обов?язок проводити оплату вартості спожитих комунальних послуг щомісяця, тому строк позовної давності починає перебіг з моменту

несплати кожного окремого платежу.

Так, за надані у лютому 2017 року послуги відповідачі повинні були здійснити оплату до 20 березня 2017 року (21 березня 2017 року позивач дізнався про невиконання відповідачами обов?язку з оплати за лютий 2017 року), тобто перебіг позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги, надані починаючи з лютого 2017 року продовжено до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, спричиненого COVID-19, а потім продовжено у зв?язку з введенням воєнного стану на території України, то такий перебіг ще не закінчився.

За таких обставин колегія суддів робить висновок, що до заборгованості, що утворилася у період з лютого 2017 року по квітень 2017 року строк позовної давності не може бути пропущеним, оскільки такий перебіг продовжений силу Закону №540-ІХ тавведення воєного стану на території України та повинна бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача.

Таким чином розмір заборгованості відповідачів за вказаний вище період за житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення становить 92 696 (дев`яносто дві тисячі шістсот дев`яносто шість) гривень, 45 копійок, 3% річних у розмірі 6 630 (шість тисяч шістсот тридцять) гривень, 83 копійки, інфляційні втрати у розмірі 29 131 (двадцять дев`ять тисяч сто тридцять одну) гривню, 94 копійки.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами законодавства відповідачі зобов`язані оплатити спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Під час дослідження наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що зазначені розрахунки зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджують порушення відповідачамиобов`язків, а тому позов ПАТ «АК «Київводоканал» щодо стягнення з відповідачів суми заборгованості за житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення підлягає частковому задоволенню, так як фактично відповідачі мають заборгованість перед позивачем.

У свою чергу відповідачі не надали докази належної оплати комунальних послуг, в тому числі не спростували вимоги позивача в інший передбачений законом спосіб.

З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідачів, як боржників у зобов`язанні за укладеним договором, покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Стосовно звільнення від відповідальності інших відповідачів, то апеляційний суд зазначає, що з огляду на те, що всі залучені позивачем відповідачі несуть солідарний обов`язок по послугам, що були заявлені, суд безпідставно, без будь-якого обгрунтування стягнув такі послуги лише з одного з відповідачів.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону «Про житлово комунальні послуги» з травня 2018 року, споживачами послуг є і зареєстровані особи.

Якщо до надавачів послуг, чи до ЖЕКу не було письмового звернення з подачею доказів про не проживання, в установленому законом порядку, а такі докази суду не подані, особи, що фактично не проживали в квартирі, але були в ній зареєстровані не звільняються від обов`язку сплачувати витрати за надані позивачем послуги.

Крім того, не зважаючи на те, що до травня 2018 року Законом було передбачено, що споживачами послуг є ті хто фактично їх отримав, всерівно було передбачено, що особи які не проживають і не отримують послуги повинні звертатись з відповідними заявами та фіксувати своє не проживання. Такий порядок дотриманий не був, а тому подання суду доказів про те, що частково в спірний період, за який стягнуто борг окремі повнолітні відповідачі в цій справі перебували за кордоном не звільняє їх від обов`язку нести солідарну відповідальність за не сплату заборгованості.

Та обставина, що двоє з відповідачів є інвалідами також не дає суду підстав для відмови в позові до них, оскільки інваліди лише мають пільги, проте такі пільги теж мають бути оформлені в установленому законом порядку і вони компенсуються таким особам державою. Проте надавачам послуг заборгованість погашають самі споживачі. Відсутній Закон, який би звільняв повнолітніх інвалідів з загальним захворюванням чи інвалідів з дитинства від обов`язку сплачувати комунальні платежі. Є лише право на субсидію, або отримання пільг в установленому Законом порядку.

Таким чином, відмова суду в задоволенні позову до всіх відповідачів є безпідставною та необгрунтованою.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що позовні вимоги мають задовольлнятись частково , з огляду на те, що за січень 2017 року вимоги заявлено з пропуском позовної давності.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та солідарне стягнення боргу в сумі, зазначеній в апеляційній скарзі з усіх відповідачів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як бачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є повнолітніми особами з інвалідністю, що підтверджується посвідченнями, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, судовий збір з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не стягнується.

Разом з тим, позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» підлягають задоволенню частково, а тому розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1514 гривень з кожної.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «АК «Київводоканал» у розмірі 2271 гривень кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово - комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 92 696 (дев`яносто дві тисячі шістсот дев`яносто шість) гривень, 45 копійок, 3% річних у розмірі 6 630 (шість тисяч шістсот тридцять) гривень, 83 копійки, інфляційні втрати у розмірі 29 131 (двадцять дев`ять тисяч сто тридцять одну) гривню, 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1514 гривень та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2271 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1514 гривень та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2271 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова